Блефарит: симптоми і лікування фізичними факторами

Зміст

Блефарит – запальне захворювання країв вік, характеризується переважно хронічним перебігом і двостороннім ураженням. Це одна з найбільш часто зустрічаються патологій в офтальмології. Страждають нею переважно жінки (з 5 хворих, як правило, лише 1 чоловік) віком від 30 до 50 років. При відсутності своєчасного грамотного лікування призводять до розвитку ряду ускладнень з боку інших структур ока.

З цієї статті ви дізнаєтеся про те, чому виникає блефарит, якими він супроводжується симптомами, а також ознайомитеся з принципами діагностики і лікування цієї патології, серед яких важливу роль відіграють методи терапії фізичними факторами.

Зміст

1 Види
2 Причини виникнення
3 Симптоми
4 Принципи діагностики
5 Принципи лікування
6 Фізіотерапія
7 Висновок

Види

Залежно від того, в якій частині століття локалізований патологічний процес, виділяють 2 форми блефариту:

передній крайовий (причинний фактор – інфекція);
задній крайової (виникає на тлі порушення функції мейбомієвих залоз).

Залежно від причинного фактора розрізняють:

себорейний (лускатий) блефарит;
виразковий (стафілококовий) блефарит;
задній крайової блефарит;
демодекозний блефарит.

Причини виникнення

У більшості випадків це захворювання має бактеріальну природу. Викликають його, як правило, золотистий або інші види стафілокок, рідше стрептокок, гемофільна інфекція, віруси простого герпесу і контагіозного молюска, кліщі (демодекс), воші.

Існує блефарит і неінфекційної природи, що виникає при себореї, екземі, рожевих вуграх, а також на тлі імунодефіциту.

Фактори, що підвищують ймовірність розвитку блефарита, наступні:

порушення правил особистої гігієни;
схильність організму до алергії;
зниження захисних сил організму після перенесених тяжких захворювань;
хронічні захворювання органів травної системи;
гельмінтози;
астигматизм, далекозорість;
хвороби сльозових шляхів;
гіповітамінози;
цукровий діабет;
світла тонка шкіра, особливо у світловолосих людей.

Симптоми

Виразковий блефарит характеризується наявністю у підстави вій великої кількості лусочок і скоринок гнійного характеру, після видалення яких (до речі сказати, зняти скоринки непросто і болісно для хворого) виявляються кровоточиві виразки шкіри. З часом виразки рубцюються, нерідко залишаючи після себе дефекти, які згодом стають причиною завороту повік, порушують нормальний ріст вій, призводять до їх випадання. Хворого при цій формі хвороби турбує відчуття чужорідного тіла в оці, втомлюваність, свербіж і печіння у підстави вій. Частіше реєструється у дітей шкільного віку та дорослих.

Лускатий блефарит характеризується рясними виділеннями з мейбомієвих залоз, розширенням їх проток. Краї повік гіперемована, набряклі, хворого турбує інтенсивний свербіж і печіння, втомлюваність очей, тяжкість століття, а також світлобоязнь і (рідко) відчуття чужорідного тіла в оці. Очна щілина звужена, між віями візуалізуються дрібні лусочки білого, сірого, жовтого кольору, що нагадують зовні лупа, після зняття яких виявляється гіперемована поверхню шкіри без ознак виразки. Це хронічна патологія, при відсутності лікування доставляє хворому дискомфорт протягом багатьох місяців і навіть років.

При кутовому блефариті патологічний процес локалізується переважно в кутах очної щілини. Тут визначається гіперемія шкіри, потовщення століття і біле виділення пінистого характеру. Нерідко мають місце тріщини і виразки. Суб’єктивно хворий відзначає виражений свербіж, біль, болючість при доторканні до уражених ділянок століття. Зустрічається переважно в осіб підліткового віку і дорослих.

Задній крайової блефарит є результатом порушення функції мейбоміевих залоз. Хворий скаржиться на печіння і свербіж, стомлюваність, відчуття сухості очей, сльозотеча. Краї повік гіперемована і набряклі, у зовнішніх кутах очної щілини визначається сірувато-жовте пінисте виділення. Якщо здавити край століття між пальцем і скляною паличкою, із залоз виділяється піниста рідина.

Основною скаргою хворих демодекозным блефаритом є свербіж в області повік, який стає більш інтенсивним під впливом тепла. Є й інші скарги, характерні для всіх інших видів блефарита. На почервонілих і потовщених краях повік розташовані кірочки, лусочки, а на віях – білого кольору муфти. Нерідко ця форма блефариту поєднується з ураженням очей або демодекозом шкірних покривів.

Принципи діагностики

Лікар виставить попередній діагноз вже на підставі скарг пацієнта, даних анамнезу захворювання та життя, результатів об’єктивного обстеження очей (зовнішнього огляду, визначення гостроти зору та біомікроскопії). При необхідності хворому буде рекомендовано пройти дообстеження: посів виділень із століття на живильне середовище з метою верифікації бактерії, що стала причиною хвороби, видалення по кілька вій з кожного століття і подальша мікроскопія їх (при підозрі на демодекозную природу блефарити), якщо є ймовірність карциноми століття – його біопсію.

Принципи лікування

Лікування блефарита в переважній більшості випадків амбулаторне. Його цілі – усунення причини патології або досягнення стійкої ремісії, профілактика розвитку ускладнень.

Велике значення має гігієна століття. За допомогою змоченого розчином ватного тампона видаляють лусочки і скоринки, обробляють повіки розчинами антисептика (фурациліну, хлоргексидину та інших), проводять масаж повік, потім висушують уражену ділянку обробляють її спиртом, а потім – розчином брильянтової зелені (в народі – зеленкою). Якщо сухі скоринки і важко відділяються від повік, їх розм’якшують вазеліном або який-небудь сульфаніламідної маззю.

Також застосовують:

антибіотики, антисептики, глюкокортикоїди (колбіоцін, флоксал, тобрадекс та інші) у формі очних крапель;
ці ж препарати у складі очних мазей (эритромициновая, гидрокортизоновая та інші) – застосовують їх, як правило, на ніч);
препарати штучної сльози – при відчутті у пацієнта сухості в очах.

У ряді випадків хворому призначають прийом антибіотиків перорально (тобто внутрішньо у формі таблеток або капсул).

При демодекозном блефариті рекомендований прийом метронідазолу – і місцево, у формі гелю, і системно, у формі таблеток. Глюкокортикоїди в даному випадку протипоказані, оскільки вони знижують місцевий імунітет, що сприяє збільшенню в осередку ураження чисельності кліщів.

Якщо розвиваються ускладнення (трихіаз, халязіон, заворот століття та інші), не обійтися без хірургічного втручання.

При лікуванні будь-якої з форм блефариту не слід забувати про усунення сприяючих до нього чинників:

дегельментизации;
терапії хронічної патології органів травлення;
санації вогнищ хронічної інфекції;
раціональне, збалансоване харчування;
дотримання режиму праці і відпочинку;
підвищення опірності організму до дії несприятливих факторів.

Фізіотерапія

Методи физиолечения, що застосовуються при блефариті, спрямовані на усунення запального процесу, зменшення набряклості і свербежу, нормалізацію роботи сальних залоз повік і зниження чутливості організму до впливу несприятливих факторів.

Щоб усунути з вогнища ураження мікроорганізми, що викликають запалення, застосовують лікарський електрофорез антибактеріальних препаратів. У більшості випадків використовують пеніцилін – його вводять з катода. Перед сеансом проводять туалет століття: вологим ватним тампоном видаляють з нього скоринки і лусочки. Після процедури наносять на край століття розчин діамантової зелені. Вплив продовжують протягом 15 хвилин, проводять їх кожен день курсом до 20 сеансів.

З метою зменшення набряку повік використовують низькочастотну магнітотерапію. Метод сприяє розсмоктуванню інфільтратів, покращує живлення тканин і прискорює загоєння ран, а також активізує струм крові в зоні століття. Застосовують магнітне поле в неперервному режимі, тривають процедури до 10 хвилин, проводять їх кожен день курсом в 12-20 сеансів.

Як противозудных методів хворому можуть бути призначені:

лікарський електрофорез димексиду, новокаїну або лідокаїну (застосовують ванночковий електрод; з катода вводять розчин анестетика, а з анода – 15 % димексид; триває процедура 15 хвилин, курс лікування – 20 сеансів);
місцева дарсонвалізація (під впливом імпульсних струмів низької частоти нормалізується робота вегетативної нервової системи, розслабляються спазмовані судини, поліпшується живлення тканин; процедура триває 7-10 хвилин, проводять їх курсом 10-12 сеансів).

Щоб стимулювати секрецію сальних залоз, проводять масаж повік. Такий вплив активізує потік крові і лімфи в століттях, усуваючи застій у них цих рідин, а також підвищує тонус нервів і м’язів повік, відновлює виділення секрету розташованими в даній області залозами. Найбільш ефективний у цьому відношенні такий прийом масажу, як розминання.

Масаж можна поєднувати з інстиляцією або нанесенням на повіки будь-яких лікарських препаратів – так вони швидше всмоктуються, а значить, швидше надають свої ефекти. Перед початком процедури обробляють краї повік спиртом за допомогою ватної палички, щоб знежирити шкіру. Видаляють скоринки і пробочки, які можуть ускладнювати відтік секрету з залоз. Масаж здійснюють скляною паличкою, проводять його кожен день курсом до 20 процедур. Після закінчення сеансу обробляють краї повік розчином брильянтової зелені.

З метою зниження чутливості організму до зовнішніх факторів проводять електрофорез десенсибілізуючих препаратів (димедролу, кальцію хлориду та інших). Ці лікарські засоби зменшують проникність судин кон’юнктиви повік, тим самим зменшуючи їх сенсибілізацію. Триває процедура 15 хвилин, повторюють їх 1 раз на день курсом 10 впливів.

У ряді клінічних ситуацій проведення физиолечения не рекомендовано. Такими є:

стани, що супроводжуються підвищенням температури тіла хворого;
наявність гнійних мас в області очей;
короткозорість тяжкого ступеня, з ускладненнями;
злоякісні пухлини очей.

Висновок

Блефарит – це схильне до хронізації процесу запальне захворювання повік. Страждають їм переважно жінки середнього віку. Основними скаргами хворих є свербіж і печіння у краї повік, болючість при дотику до них, злипання повік вранці, наявність виділень, скоринок і лусочок в області поразки. Як правило, лікар-офтальмолог виставляє діагноз вже під час першого візиту пацієнта до нього на підставі скарг, даних історії захворювання і життя хворого, враховуючи результати об’єктивного обстеження його очей.

Лікування включає в себе щоденний туалет століття, застосування антибактеріальних, антисептичних, гормональних очних мазей і очних крапель, а в ряді випадків і прийом цих лікарських засобів всередину. Важливим компонентом терапії є фізіотерапія. Вона підвищує ефективність препаратів, що згубно впливає на мікроорганізми, зменшує запалення, набряк, усуває свербіж, стимулює роботу місцевого та загального імунітету.

При своєчасно розпочатому грамотному лікуванні прогноз блефариту сприятливий – пацієнту стає значно краще. Тим не менш, протягом хвороби нерідко затяжне.

Медична анімація на тему «Блефарит»: