Знайомство з цитомегаловірусною інфекцією, навряд чи, можна назвати приємним. І незважаючи на те, що багато людей довгі роки не відчувають дискомфорту від спільного проживання з вірусом, і можуть навіть не підозрювати про його існування, це все одно не заважає йому шкодити людському організму. Про те, що таке цитомегаловірус повинна знати кожна жінка, особливо та, яка планує зачаття або вже знаходиться в цікавому положенні.
Адже цитомегаловірусна інфекція особливо небезпечна саме в період вагітності, коли на жінку виявляється подвійний навантаження, і знижуються загальні сили організму. Найбільше від вірусу може постраждати плід, тому потрібно кинути всі сили на раннє виявлення захворювання, поки воно ще не встигне завдати малюкові непоправної шкоди. Але що ж являє собою цитомегаловірус і чому його варто так боятися?
Перш, ніж з’ясувати всі причини і наслідки вірусного захворювання, потрібно зрозуміти, що воно з себе представляє. Цитомегаловірусом називають захворювання, яке спричиняється вірусом із сімейства герпесу. Також, як і герпесная, цитомегаловірусна інфекція невиліковна. Заразившись вірусом один раз, позбутися від нього повністю неможливо. Єдине, що можна зробити – це зменшити кількість загострень захворювання та знизити ризик потрапляння інфекції в організм майбутньої дитини.
Як може відбутися інфікування цитомегаловірусом дорослого населення? Насправді, способів більш, ніж достатньо, а це зайвий раз доводить той факт, що ризик заразитися вірусом у повсякденному житті дуже високий. Головним джерелом зараження є хвора цитомегаловірусом людина, у якого хвороба знаходиться в гострій (активної) фазі. Однак самостійно, без допомоги кваліфікованих фахівців, розпізнати хворобу, навряд чи хтось зможе. Її симптоми нагадують звичайне ГРВІ, тільки виявляються вони набагато довше – від 2-х до 6 тижнів.
Потрапити в організм інфекція може повітряно-крапельним шляхом, при статевому контакті з носієм вірусу або при поцілунку. Рідко, але можна заразитися вірусом у побутових умовах (при вживанні їжі з однієї тарілки, при загальному користуванні засобами гігієни тощо), якщо інфекція знаходиться в активній фазі.
Також заразитися цитомегаловірусом можна гемотрансфузионным шляхом, тобто при трансплантації внутрішніх органів і тканин, при переливанні донорської крові, при використанні сперми або яйцеклітин інфікованого донора. При будь-якому контакті з сечею, калом, сльозами, кров’ю, вагінальним секретом, слиною й спермою хворого цитомегаловірусом, вірогідність заразитися цією інфекцією досить висока.
Цитомегаловірус: симптоми
Ознаками вірусної хвороби необхідно приділити особливу увагу. Звичайно, говорити про симптоми при прихованому перебігу інфекції марно. Вірус роками, а то й десятиліттями, може «спати» в організмі і ніяк себе не проявляти. При такому перебігу цитомегаловірусу розпізнати його без здачі спеціальних аналізів неможливо.
Часом, навіть при прояві симптомів, цитомегаловирусную інфекцію складно визначити, оскільки більшість її симптомів такі ж, як і при звичайному грипі чи застуді.
При гострій фазі захворювання можуть проявитися такі симптоми:
- підвищення температури;
- нежить;
- слабкість;
- головні болі;
- загальне нездужання;
- запалення і збільшення слинних залоз;
- швидка втомлюваність;
- запалення мигдаликів (рідкісне явище).
Як правило, в організмі дорослої людини хвороба дає про себе знати тоді, коли знижується імунітет. Поки захисні функції організму досить сильні, недуга не дозволяє собі виявлятися, за винятком деяких випадків. Іноді, навіть при нормальному імунітеті, може з’явитися мононуклеозоподібний синдром. Він проявляється загальним поганим самопочуттям, головним болем і високою температурою. Тривати прояв ознак синдрому може від 2 до 6 тижнів. Перші його ознаки виникають протягом 20-60 днів з моменту інфікування. Але подібний синдром – це вкрай рідкісне явище, яке вражає мінімальний відсоток людей.
При імунодефіциті вірус може давати ускладнення. До таких відносяться: вегето-судинні порушення, хвороби внутрішніх органів, артрит, пневмонія і т. д.
Досить рідко, але бувають випадки, коли вірус може «пройтись» по всьому організму. Це загрожує небезпечними наслідками, які можуть позначитися на функціонуванні різних органів і систем людського організму, наприклад:
Цитомегаловірусна інфекція у дітей
Майбутніх батьків не може не хвилювати питання: як цитомегаловірус потрапляє до плоду? Для проникнення до плоду інфекція вибирає один з декількох існуючих способів:
Проходження дитини по родових каналах передбачає і проходження через піхву, в слизовій якого, у зараженої жінки, буде знаходитися вірус цитомегалія. Саме в піхву його дитина і підхопить. Однак післяпологове зараження і інфікування під час пологів не так небезпечно для життя і здоров’я малюка, як внутрішньоутробне зараження, здатне привести до дуже серйозних наслідків.
Кожна жінка, будучи вже в положенні, по-особливому відчуває своєї дитини і намагається піклуватися про нього з перших днів його зачаття. Мама, яка хвора цитомегаловірусом, переживає за свого малюка в 2 рази більше. І це не дивно, адже народження здорової дитини у здорової жінки – це швидше закономірність, а для зараженої жінки – величезна удача. Але що робити, якщо малюк все-таки був інфікований? Яких наслідків варто очікувати майбутнім батькам, і чи є у них шанс справити на світ дитини, яка є «пасивним» носієм цитомегаловірусу?
Це досить складне питання, на який жоден лікар не зможе дати точної відповіді. Все залежить від того, на якій стадії вагітності відбудеться інфікування плода, як, після потрапляння в організм дитини вірус буде себе вести і наскільки жіночий організм здатний боротися з «ворогом». Багато фахівців виділяють 2 сценарію внутрішньоутробного розвитку інфекції:
Звичайно, повністю виключити при безсимптомному внутрішньоутробному протягом цитомегаловірусу негативні прояви у малюка неможливо. Деякі негативні явища можуть проявити себе відразу при пологах (наприклад, малюк може народитися з низькою вагою), а можуть дати про себе знати тільки з роками (дитина може почати відставати в розвитку за багатьма показниками: розумово, психічно, фізично і т. д.).
Зараження плода цитомегалией вважається найбільш небезпечним в перші 3 місяці вагітності. Саме в цей період інфекція може через плаценту потрапити до ембріону і спровокувати його загибель. Якщо вірус атакує організм дитини в середині вагітності або на пізньому терміні, то ймовірність вижити у малюка велика, проте вірус почне вражати внутрішні органи, що може призвести до народження дитини з такими патологіями як:
- серйозні ураження центральної нервової системи;
- вроджені фізичні аномалії;
- шкірний висип, викликана підшкірними крововиливами;
- порок серця;
- пахова грижа;
- жовтяниця – захворювання печінки, яке супроводжується пожовтінням шкіри;
- порушення зору, втрата слуху;
- гідроцефалія (водянка головного мозку) – захворювання, що характеризується скупченням цереброспінальної рідини в надлишку в просторах між мозковими оболонками і шлуночками головного мозку;
- гепатит – запалення печінки, викликане найчастіше вірусної інфекцією;
- збільшення печінки і селезінки;
- затримка в зростанні;
- психічне і розумове відхилення і т. д.
Якщо народжується дитина з прихованим перебігом інфекції, то малюк найімовірніше народиться повноцінним, без видимих відхилень і затримок у розвитку. Як стверджує статистика, 85-90% народжених з «пасивним» вирусоносительством ЦМВ, не мають надалі серйозних проблем зі здоров’ям, пов’язаних з інфекцією. І тільки 5-15% симптоми хвороби можуть проявитися з часом, наприклад, через кілька місяців і навіть років.
Що стосується дітей, інфікованих внутрішньоутробно, і народжених з гострою фазою перебігу інфекції, уникнути серйозних наслідків буде вкрай складно. У 10-15% випадків малюк відразу народжується з відхиленнями і аномаліями розвитку, і в 80-90% — хвороба проявляє себе через якийсь час.
igg позитивний
Для того, щоб точно з’ясувати, чи є в крові жінки антитіла до цитомегаловірусу, необхідно здати аналіз на TORCH-інфекції (загальна назва лабораторного дослідження, за допомогою якого можна виявити – чи є у жінки імунітет до певних інфекційних захворювань, таких як: токсоплазмоз, краснуха, герпес, цитомегаловірус, гепатит тощо).
Виявлення антитіл до цитомегаловірусної інфекції визначається за спеціальними показниками – імуноглобулінів IgG та ІдМ.
IgG свідчить про те – чи було раніше у жінки інфікування цитомегалией і чи є в цьому у неї, вироблені в крові, антитіла до вірусу.
ІдМ прямо говорить про первинному (недавньому) зараження і про можливу реактивації вірусу, тобто про загострення інфекції.
IgG у бланку лабораторного висновку вказують, як кількісну характеристику, тобто навпаки імуноглобуліну IgG ставлять певний титр антитіл, по якому обчислюють норму і відхилення від неї. ІдМ позначають у бланку як «позитивно» чи «негативно», що допомагає зрозуміти – чи інфікування і, якщо так, то в якій стадії (активної чи пасивної) вірус знаходиться.
Що стосується виявлення IgG, то, незалежно від фази перебігу цитомегаловірусної інфекції, імуноглобуліни цього класу в будь-якому випадку будуть виявлені в крові. Вирішальними при постановці діагнозу виявляться цифри у бланку. Якщо IgG істотно перевищить норму, то це буде означати присутність в організмі ЦМВ-інфекції. В такому випадку можливе внутрішньоутробне інфікування, однак точно сказати – наскільки високий ризик зараження плоду складно.
У разі, коли титри IgG опиняться в межах норми, то можна говорити про те, що вірусної інфекції в організмі немає, або ж інфікування відбулося у попередні 3-4 тижні. При такому розкладі зараження плоду внутрішньоутробно практично неможливо, за винятком того, що в організмі є імуноглобулін ІдМ.
Якщо жінка ніколи не була заражена ЦМВ-інфекцією, то показник IgG буде нижче допустимого рівня. У жінок з низьким показником IgG ймовірність заразитися вже на етапі вагітності досить висока. Ті дами, у яких імуноглобулін класу G в організмі відсутня, потрапляють у групу ризику. Оскільки можливе при первинному зараженні, в період виношування дитини, уникнути проникнення інфекції до плоду практично неможливо, адже в жінки ще не буде антитіл до вірусу. Організм виявиться безсилим перед інфекцією.
Що означає «позитивний» і «негативний» показник імуноглобуліну класу М? «Позитивний» свідчить про те, що зараження носить первинний характер (тобто інфікування відбулося недавно) або хвороба перебуває у стадії активності. Такий розвиток подій загрожує внутрішньоутробним зараженням. Якщо ви ще не вагітні, то варто почекати із зачаттям. Для того, щоб точно відслідковувати розвиток інфекції – потрібно буде кожні 10-14 днів здавати аналіз на антитіла до ЦМВ.
З «негативного» результату можна судити про зараження вірусом не менш, ніж за 1 місяць до здачі аналізу. Безумовно, такий показник повністю не виключає перехід ЦМВ-інфекції з пасивної стадії в активну, однак при негативному результаті шанс заразити плід внутріутробно мінімальний.
Цитомегаловірус: лікування
Питання про лікування вірусу для заражених цитомегалией буде відкритий завжди. Цитомегаловірусна інфекція, на жаль, невиліковна. Її можна періодично «приглушувати», не даючи вільно розгулювати по організму, і перекладати з активній стадії в неактивну. Якщо у вагітної виявлена вірусна інфекція, що протікає безсимптомно, то їй будуть призначені лише певні вітаміни та імуномодулюючі препарати, що здатні підвищити імунітет і підготувати організм до можливих атак» цитомегаловірусу.
Також для лікування можуть використовуватися трав’яні настої та чаї. Але підбирати їх на свій розсуд не можна. Необхідна обов’язкова консультація лікаря. Саме він допоможе вам у виборі «трав’яних композицій» нешкідливих і одночасно ефективних трав.
У випадку, коли вірус активно діє в організмі вагітної жінки, їй можуть додатково призначатися противірусні препарати. Це необхідно для того, щоб «пригнічувати» інфекцію і не давати їй провокувати появу ускладнень при вагітності.
Герпес у чоловіків
Жінки, як і чоловіки, в рівній мірі піддаються ризику зараження вірусною інфекцією. Однак перебіг вірусного захворювання у тих і інших має свої характерні особливості. Якщо для вагітної жінки наявність цитомегаловірусу в крові становить небезпеку для життя і здоров’я плоду, то життєдіяльність вірусу в організмі у чоловіків може відбитися на їх спроможності продовжити свій рід.
Способи зараження вірусом у чоловіків такі ж, як і у жінок. Найчастіше вірусна інфекція передається через тісний контакт з особою протилежної статі (поцілунки, секс без презерватива) і при тривалому спілкуванні з переносником інфекції повітряно-крапельним шляхом. У рідкісних випадках зараження може відбутися через засоби загального користування (рушник, посуд, предмети гігієни тощо).
У представників сильної статі цитомегаловірус, як правило, протікає безсимптомно. Тільки у випадку ослаблення імунітету, наприклад, при нервовому виснаженні, частих стресах, природженому або придбаному імунодефіциті, простудних захворюваннях і т. д. вірус може почати себе проявляти. Симптомами вірусної інфекції у чоловіків вважаються прояви наступного характеру:
- набряклість носа і слизових;
- підвищення температури;
- шкірні висипання;
- запалення суглобів;
- головні і м’язові болі;
- нежить, озноб і інші симптоми, схожі з проявом звичайного ГРВІ.
Але відрізнити просте ГРЗ від цитомегаловірусу можна по тривалості виражених симптомів – вірус змушує організм підкорятися собі не менше 4-6 тижнів. В той час, як звичайна застуда може повністю пройти через тиждень-іншу.
Як правило, коли захисні сили організму відновлюються, вірус «пригнічується», не завдавши особливої шкоди здоров’ю, і не дає про себе знати до нового ослаблення імунітету. Але бувають випадки, коли критичний занепад захисного бар’єру організму провокує безкарний розгул інфекції по всьому тілу. Це може стати причиною розвитку таких захворювань як: пневмонія, розлади ЦНС, запалення сечостатевої системи і тканин яєчок (згодом це може привести до чоловічого безпліддя), пошкодження внутрішніх органів і т. д.
Тому, як тільки ви помітите, що інфекція не проходить через 1-2 тижні – необхідно обов’язково звернутися до лікаря.
Безумовно, вилікувати повністю вірусну інфекцію вам ніхто не зможе: ні чоловіків, ні жінок цитомегаловірус не виліковується.
Може застосовуватися тільки противірусна терапія при активній фазі цитомегаловірусу (інфекція «пригнічується» і не може поширюватись по всьому організму) і иммуномодуляторная (імуномодулятори будуть підвищувати імунітет) при безсимптомному його перебігу. Як правило, лікувальна терапія триває кілька тижнів і тільки під наглядом лікаря. Самостійно, звичайними препаратами, призначеними для лікування простудних захворювань і грипу, полегшити свій стан не вдасться.
Профілактичні заходи
Як і при будь-якому іншому захворюванні, цитомегаловірус потребує профілактики. Адже краще попередити хворобу, ніж потім лікувати невиліковне. Ніяких особливо складних дій виконувати не доведеться. Всього кілька простих правил, яких ви будете дотримуватися щодня, допоможуть вам істотно знизити ризик зараження цитомегалией:
Дотримуючись цих правил, ви зможете максимально убезпечити себе і свого майбутнього малюка. Але якщо трапилося так, що ви вже заразилися інфекцією, не опускайте руки, а робіть все можливе, щоб не дати вірусу розбити ваші плани та мрії про народження здорової дитини. Подарувати світу повноцінного малюка в ваших силах, головне – це повірити!
