Діагностика коксартрозу: методи і поширені помилки

Зміст статті:

  • Попередня діагностика
  • Лабораторні методи
  • Апаратне дослідження
  • Оцінка обсягу рухів
  • Метод диференціальної діагностики
  • Поширені шибки діагностики коксартрозу

Коксартроз називають хронічне захворювання, суть якого полягає в дегенерації хрящової тканини кульшового суглоба. Головним фактором, що провокує розвиток захворювання, вважається перманентне травмування суглоба або порушення його живлення. Чим раніше розпочнеться лікування коксартрозу, тим краще прогноз. Щоб правильно скласти схему терапії, необхідна комплексна діагностика при коксартрозі кульшового суглоба, яка включає медичні дослідження, що дозволяють оцінити стан суглобової тканини і визначити ступінь захворювання.

Попередня діагностика

При перших симптомах хондроза кульшового суглоба, пацієнт повинен звернутися до лікаря-ортопеда. До призначення діагностичних процедур фахівець ретельно вивчає анамнез пацієнта на предмет патологій, що передують коксартрозу. До таких відносять:

  • дисплазію кульшового суглоба;
  • перенесені травми суглобів і м’язів стегон;
  • плоскостопість;
  • хронічні захворювання ендокринної системи;
  • асептичний некроз головки стегнової.

Визначити наявність коксартрозу кульшового суглоба дозволяє вивчення симптомів, присутніх у пацієнта. Ознаки захворювання залежать від його стадії, тому у пацієнтів з розвиваються коксартроз виражених симптомів патології не спостерігається. По мірі прогресування проявляються такі ознаки:

  • таз пацієнта злегка скошений, з-за чого спостерігається укорочення кінцівки з боку ураження суглоба;
  • відзначається значний прогин у попереку;
  • якщо у пацієнта двостороннє ураження суглоба, спостерігаються проблеми з ходою – вона стає важкою і переваливающейся.

При пальпації тазостегнової області лікар відзначає підвищений тонус її м’язів. Пацієнт відчуває біль.

Для постановки точного діагнозу використовуються більш детальні медичні дослідження, що дозволяють оцінити ступінь ураження суглоба.

Лабораторні методи

Клінічний аналіз крові

Аналіз крові — показники норми

Для отримання аналізу кров береться з пальця. Саме дослідження призначається в якості додаткового, оскільки на основі результатів аналізу крові не можна точно поставити діагноз. За результатами можна виявити порушену швидкість осідання еритроцитів і підвищення рівня лейкоцитів, що свідчить про запальний процес в організмі.

Ознаки коксартрозу за результатами клінічного аналізу крові:

  • підвищення ШОЕ (від 25 мм/год);
  • лейкоцитоз.

Такі відхилення часто зустрічаються і при інших захворюваннях, тому пацієнту призначається більш детальне дослідження.

Біохімічний аналіз крові

Для виконання аналізу робиться забір венозної крові натще. При коксартрозі такі показники крові, як С-реактивний білок, серомукоїд і деякі імуноглобуліни залишаються в нормі, в той час як при артриті значення цих параметрів підвищені.

Апаратне дослідження

Рентгенографія

Ознаки коксартрозу добре видно на рентгені, тому метод є основним. На знімку чітко проглядаються дегенеративні зміни кісткової тканини. Рентгенограма часто робиться в прямій проекції. Для оцінки поширення патологічного процесу обстежують обидва суглоба. Якщо у пацієнта розвинувся односторонній коксартроз, здоровий суглоб буде значно відрізнятися від ураженого.

Як виглядає розвивається коксартроз на рентгенівському знімку:

  • суглобова щілина звужена;
  • на початковій стадії кісткові нарости — остеофіти — мають вигляд крапок, що знаходяться у кульшової западини, однак по мірі прогресування хвороби вони збільшуються в розмірах, перекриваючи головку кістки стегна;
  • у зонах максимального навантаження утворюються поодинокі чи множинні порожнини тканини кістки;
  • діагностується підвищення щільності кісткової тканини під хрящем.

Незважаючи на результативність рентгенографії, діагностика коксартрозу завжди включає додаткові методи дослідження, які також дозволяють оцінити стан хрящової тканини і суглобової капсули.

Магнітно-резонансна томографія

Методи діагностики, засновані на впливі магнітних хвиль, які дозволяють більш детально оцінити стан кісткової та хрящової тканини. Магнітно-резонансна томографія дозволяє побачити починаються дегенеративні процеси хрящів кульшового суглоба, фіброз капсули суглоба, зміна форми голівки стегна, а також оцінити стан м’яких тканин, що оточують проблемну область опорно-рухового апарату.

МРТ в обов’язковому порядку призначається при диспластичному коксартрозі.

Комп’ютерна томографія

КТ – діагностична процедура, що дозволяє оцінити тверді тканини суглоба і утворилися остеофіти. Дослідження являє собою деталізовану рентгенографію, що дозволяє отримати об’ємні зображення на знімках. КТ призначають у тому випадку, якщо хворому протипоказано проводити МРТ.

Ультразвукове дослідження

Ультразвукова діагностика включають в комплекс досліджень при підозрі на коксартроз, оскільки при виконанні цієї процедури візуалізується стан хрящової тканини, яка при дегенеративному захворюванні виглядає тонкою. Одним з основних ознак патології по УЗД є зміна товщини гіалінового хряща.

УЗД може бути неінформативним при важкій стадії ожиріння пацієнта.

Оцінка обсягу рухів

Діагностичний метод ґрунтується на анатомії рухів у кульшових суглобах, які відбуваються в трьох площинах. Обсяг рухів прийнято вимірювати в градусах. Тестування включає оцінювання функцій обох суглобів.

Етапи тіста:

  • Пацієнт лягає на спину, розслаблює м’язи стегна і згинає ногу в коліні. Лікар бере однією рукою голеностоп, другу руку кладе на коліно і намагається підтягнути передню поверхню стегна до живота хворого. У нормі обсяг згинання складає 120 градусів.
  • Нижні кінцівки пацієнта випрямлені, лікар фіксує гребінь клубової кістки, що знаходиться протилежно по відношенню до досліджуваного суглобу. В цей же час другу ногу лікар бере за гомілку і відводить убік. У здорової людини показник відведення становить 40 градусів.
  • Приведення оцінюють в аналогічній позі, але ногу відводять на 30 градусів.
  • Ротацію оцінюють, зігнувши ногу в коліні, після чого, притримуючи її за коліно і п’яту, повертають назовні і всередину. Показники зовнішньої і внутрішньої ротації складають 45 градусів.
  • Для того, щоб оцінити обсяг розгинання, пацієнт повинен лягти на живіт. Після цього лікар фіксує руку на крижах, а іншою рукою, обхопивши передню частину стегна, намагається підняти випрямлену ногу.
  • Якщо є підозри на односторонній коксартроз, оцінюється довжина обох нижніх кінцівок. З боку ураженого суглоба кінцівку буде скороченою.

    Метод диференціальної діагностики

    При постановці діагнозу необхідно виключити захворювання, що супроводжуються такими симптомами, як коксартроз. Патологію диференціюють від таких недуг:

    • остеоартроз;
    • остеохондроз, супроводжується корінцевим синдромом – болем, спровокованої здавленням нервових закінчень;
    • реактивний артрит;
    • вертельный бурсит.

    Також при коксартрозі проводять дослідження на предмет травмування кульшового суглоба.

    Поширені шибки діагностики коксартрозу

    Нерідко під помилковим діагнозом «хондроз кульшового суглоба» ховаються інші захворювання опорно-рухового апарату:

    • Трохантерит – являє собою запалення сухожиль стегна, провоцирующийся травмами, перенесеними вірусними захворюваннями і переохолодженням. Характеризується гострим болем в області стегна, на тлі якої відсутні обмеження рухів у суглобі.
    • Корінцевий синдром – присутній при остеохондрозі і міжхребцевої грижі поперекового відділу. Інтенсивна біль, що віддає у стегна, пояснюється передавливанием нервових закінчень остеофітами хребта.
    • Артрит – при загостренні інтенсивний больовий синдром спостерігається в нічний час, ранок пацієнт страждає від скутості рухів.

    Правильна діагностика патології опорно-рухового апарату визначає результат призначеної схеми лікування. З цієї причини медичних досліджень при підозрі на коксартроз приділяється максимальна увага.

    Сподобалася стаття? Поділитися з друзями:
    Здоровий спосіб життя