Диспепсія: що це таке, симптоми, лікування фізичними факторами

Зміст

Диспепсія — це стан, що характеризується наявністю наступних симптомів: біль або дискомфорт в епігастрії (надчеревній ділянці), нудота, печія, відрижка, здуття живота, блювання та ін Ці симптоми відбуваються з верхніх відділів шлункового тракту, вони не є специфічними і можуть з’являтися при різній патології травної системи. Говорити про диспепсії можна, коли цей стан зберігається у пацієнта більше 4 тижнів. Цією патологією страждає від 20 до 40 % населення. Існує функціональна диспепсія і органічна. Остання часто виникає на тлі захворювань травної системи і вважається їх проявом.

Зміст

1 Причини органічної диспепсії
2 Функціональна диспепсія
3 Клінічна картина
4 Методи діагностики
5 Принципи і методи лікування
6 Фізіотерапія

Причини органічної диспепсії

Захворювання травної системи (порушення всмоктування, ГЕРХ, виразкова хвороба, гастрити, панкреатити, холецистити, пухлини та ін).

Прийом ліків (нестероїдних протизапальних, деяких антибактеріальних засобів, препаратів заліза).

Змішані (хвороби сполучної тканини, ендокринної системи, ураження печінки, серця).

Функціональна диспепсія

Діагноз ФД може бути виставлений, якщо хворий повністю обстежений і у нього не виявлено інших органічних причин хвороби, тобто це діагноз виключення.

Фактори ризику виникнення ФД:

спадкова схильність;
стать і вік (в 2 рази частіше хворіють жінки молодого віку);
стресовий вплив на організм;
наявність шкідливих звичок;
безконтрольний прийом лікарських препаратів;
нераціональне харчування з порушенням режиму прийому їжі.

Причинно-наслідкові механізми хвороби до кінця не вивчені. Основні з них:

порушення рухової та евакуаторної функції шлунково-кишкового тракту (затримка випорожнення шлунка, ослаблення рухової активності вихідного відділу шлунка);
інфікування Н. pylory;
порушення шлункової секреції;
гіперчутливість рецепторів стінок шлунка до розтягування;
психологічні розлади (хворі схильні до депресії, мають високий рівень тривожності).

У багатьох хворих захворювання розвивається після стресової ситуації, що доводить роль психоемоційних факторів у виникненні диспепсії.

Клінічна картина

Особи, які страждають функціональною диспепсією, звертаються до лікаря з скаргами на біль, дискомфорт або тяжкість в епігастральній області по серединній лінії, блювоту, нудоту, відрижку, печію, відчуття переповнення шлунка після прийому їжі, насичення раніше часу, здуття живота, поганий апетит. Ці симптоми не пов’язані з актом дефекації і не залежать від частоти і характеру стільця.
Виділяють 3 варіанти перебігу хвороби:

дисмоторный (обумовлений застоєм шлункового вмісту, переважає нудота, блювання, дискомфорт вгорі живота, здуття);
язвенноподобний (основним симптомом є біль, що нагадує таку при виразковій хворобі, виникає натщесерце або вночі, проходить після прийому їжі, вживання препаратів, що знижують секрецію або нейтралізують кислоту);
змішаний.

Важливу роль мають тривожні симптоми (невмотивоване схуднення, порушення ковтання, домішка крові в калі, лихоманка, зниження гемоглобіну), при їх виявленні необхідно провести негайне обстеження.

Методи діагностики

Лабораторні аналізи (загальний аналіз крові, біохімія, аналіз калу на приховану кров, копрограма).

Гастроскопія з біопсією (з її допомогою можна оцінити стан слизової оболонки стравоходу, шлунка, у разі наявності підозрілих ділянок – взяти тканини на аналіз).

Проведення тестів, що дозволяють виявити H. pylory (уреазний, дихальний та ін).

Внутрипищеводный рН-моніторинг (проводиться для виключення гастроезофагальній рефлюксної хвороби).

Ультразвукове дослідження органів черевної порожнини, заочеревинного простору.

Рентгенологічне дослідження (для додаткової оцінки стану шлунка, кишечнику або при неможливості виконати ендоскопічне дослідження).

Відеокапсульна ендоскопія (дає інформацію про стан всіх відділів травних шляхів).

Колоноскопія (дозволяє оглянути товсту кишку і виключити її патологію).

Принципи і методи лікування

Лікування хворих диспепсією зазвичай здійснюється в поліклініці, у разі присутності виражених і тривалих симптомів може проводитися в стаціонарі. При наявності органічної диспепсії у першу чергу необхідно лікувати те захворювання, яке призвело до її появи.

Нормалізація способу життя хворого (відмова від шкідливих звичок; часті прогулянки на свіжому повітрі; заняття динамічними видами спорту – плавання, гімнастика; загартовування; нормалізація маси тіла; уникнення перенавантажень, стресів; відмова від тугих поясів і ін).

Дієта (харчування має бути дробовим, невеликими порціями, їжа повинна бути ретельно пережована, небажано лягати після їжі, не їсти перед сном, не займатися фізичною роботою після їжі). Необхідно повністю відмовитися від продуктів, після вживання яких виникають симптоми. Рекомендується обмежити в своєму раціоні жирну, пряну, гостру, кислу їжу, шоколад, кава, цитрусові, помідори, виноград, сливи, газовані напої тощо

Ці рекомендації мають важливе значення в лікуванні диспепсії, без їх виконання захворювання буде лікуватися складно і часто рецидивувати.

Медикаментозне лікування:

лікування Нр-інфекції, якщо така є у хворого (призначається блокатор протонної помпи, наприклад, омепразол, пантопразол у поєднанні з антибіотиками – кларитроміцин та амоксицилін або метронідазол);
блокатори протонної помпи (омепразол, ланзопразол, рабепразол) — призначаються на 2-4 тижні з метою зниження шлункової секреції;
препарати, що покращують моторику шлунково-кишкового тракту (домперидон, метоклопрамід);
спазмолітики (дротаверин, спазмалгон);
ферментні препарати;
психотропні препарати (еглоніл, амітриптилін) і лікування у психотерапевта.

Фізіотерапія

Лікування фізичними факторами доповнює, посилює медикаментозне, воно спрямоване на поліпшення моторики шлунка та його секреторної функції, поліпшення роботи нервової та імунної систем організму.

Электросонтерапия (нормалізує роботу вегетативної нервової системи, обмін речовин, секреторну функцію і моторику шлунка).
ТКЭА (нормалізує вегетативну регуляцію, моторно-евакуаторну функцію шлунка).
Питне лікування мінеральними водами — гідрокарбонатно-хлоридними, натрієво-кальцієвими (нормалізують шлункову секрецію).
Лікарський електрофорез з дротаверином, папаверином, новокаїном (зменшує біль, знімає спазми).
Лазеротерапія (надає анальгетичну дію, покращує обмінні процеси і імунітет).
Ванни хвойні, азотні (покращують кровообіг і обмін речовин, заспокоює).
Гальванізація комірцевої зони (виявляє седативний ефект).
Магнітотерапія тимуса (покращує роботу імунної системи).
Низькочастотна СМВ-терапія (покращує імунітет).

Основними критеріями ефективності лікування є повне зникнення або зменшення симптомів хвороби, підвищення якості життя пацієнтів. У багатьох хворих диспепсія рецидивує після проведеної терапії і вимагає тривалого постійного лікування. Слід зазначити, що в 30 % випадків можливе спонтанне вилікування.

Доцент кафедри кардіології і внутрішніх хвороб БДМУ, к. м. н. Адаменко Е. В. розповідає про диспепсії: