Зміст статті:
Дисплазія кульшового зчленування по МКБ-10 має код М24.8. У дорослих вона реєструється досить рідко. Подібні патологічні прояви частіше бувають у дітей, що виявляються в перші місяці після появи на світ. Терапія дорослих пацієнтів більш тривала і складна. Найчастіше консервативного лікування недостатньо, лікарі радять ендопротезування.
Етіологія і ознаки хвороби у дорослих
Після 18 років порушення геометрії суглоба виникають унаслідок травмування або як залишкове явище дитячої недуги. Подібні прояви бувають внаслідок внутрішньоутробних порушень, як результат ускладнених пологів, при відхиленнях ендокринних органів. Проблема може виникнути з лівим або правим стегном або одночасно з обох сторін.
Окремо виділяють фіброзну дисплазію – системну хвороба скелетної тканини. Часто недуга проявляється у дорослих, більше схильні жінки. У деяких випадках захворювання може перейти в доброякісне новоутворення, що згодом проявляється як рак.
Звичайно симптоми ДТБС проявляються на тлі виношування немовляти, збоїв гормонального фону, різкого зниження физнагрузок. Зазвичай початок хвороби гострий, і стан пацієнтів швидко погіршується.
Симптоми, які сигналізують про дисплазії кульшових суглобів у дорослих:
- Відчуття нестійкості зчленування таза і стегна, що з’являється після тривалої ходьби.
- Больові прояви в КС, максимально виражені в ранкові години або на початку рухів. Почуття болю знижується після розминки, коли зчленування «розігріта».
- Асиметрія довжини кінцівок, іноді коротшають відразу обидві ноги.
- Відчуття тяжкості в ногах після тривалої ходьби.
- Характерне клацання і відчуття ковзання при спробі виробляти рух в зчленуванні стегна.
- Зниження ротаційних рухових функцій з причини малої еластичності хряща, труднощі з відведенням і приведенням стегна.
- Кульгавість. У пацієнтів з двостороннім пошкодженням спостерігається формування «качиної» ходи.
При зоровому огляді складок шкіри спостерігається асиметричність – їх різну кількість праворуч або ліворуч, або перекіс по розташуванню.
Стадії патології
У медицині виділяють три етапи розвитку ДТЗ:
Диспластичні вивихи бувають повними і неповними. Ця ступінь захворювання потребує хірургічного втручання.
Дисплазія у вагітних
При виникненні хвороби в процесі вагітності необхідно дуже дбайливе ставлення до свого здоров’я. Стан загрожує:
- викиднем або передчасними пологами;
- крововиливами в післяпологовий період;
- порушенням розвитку ембріона і гіпоксією;
- плацентарної недостатністю.
Перебіг вагітності та спосіб народження дитини (натуральний або оперативний) залежать від тяжкості недуги. При природних пологах роблять місцеву анестезію, спостерігають стан дитини і розкриття маткової шийки.
Діагностичні процедури
Дисплазія КС на рентгенівському знімку
Крім дисплазії є багато хвороб з ідентичною симптоматикою. Наприклад, спадкова гіперплазія володіє незначними відмінностями від вивиху. Видати точний висновок, спираючись лише на зовнішнє обстеження, майже неможливо.
При виникненні у дорослої людини клінічної картини дисплазії, терапевт направить його до ортопеда. Той проведе огляд з обов’язковим тестуванням. Хворого укладають на рівну поверхню, просять зігнути кінцівки в колінах і стегнах і розвести їх. У нормі це робиться вільно. Якщо не виходить, то видається висновок про можливу ДТБС.
Основною доказовою базою для підтвердження попередньої діагностики стають результати апаратних досліджень:
- рентгенографії;
- УЗД області тазу;
- КТ і МРТ тазової зони.
Рентген покаже зміни ацетабулярного кута, осередки окостеніння і зміщення головки. На УЗД можна визначити тип будови стегна по Графу і оцінити стабільність досліджуваної ділянки.
Методи терапії
Хондропротектори поступово відновлюють структуру хрящової тканини
Лікування дисплазії проводиться комплексно. Терапевтична схема зазвичай передбачає:
- використання НПЗП;
- застосування особливих ортопедичних пристроїв;
- оздоровчий масаж;
- процедури фізіотерапії;
- лікувальну гімнастику.
Щоб позбутися від хронічних больових проявів і зменшити запальні процеси застосовуються медпрепарати нестероїдного протизапального дії, наприклад, «Кетопрофен», «Напроксен», «Ібупрофен», «Диклофенак».
Хондропротектори: «Румалон», «Остеохондрин», «Артепарон» — вводяться прямо в зчленування або використовуються для внутрішньом’язових уколів курсами двічі на рік.
При вираженому запаленні, особливо асептичної або аутоімунної природи, прописують кортикостероїдні гормони.
Фізіологічні процеси в зчленуваннях можна поліпшити шляхом використання теплих ванн, сприяють прискоренню кровотоку. У стислі терміни такий же ефект досягається застосуванням парафінотерапії, з більш цілеспрямованим і інтенсивним впливом на уражені області. З допомогою лікувального масажу приходить в норму кровопостачання в зчленуваннях, поліпшується живлення м’язів.
Оздоровча фізкультура
ЛФК орієнтована на зміцнення м’язів в районі зчленування таза і стегна. Робити вправи можна вдома щодня по 2-3 рази, в перервах на відпочинок слід розминати кінцівки:
- Лягаємо на спину і піднімаємо ноги, зігнувши коліна. Починаємо крутити уявні велосипедні педалі, пересуваючи ногами вперед і назад. Повторювати гімнастичні руху необхідно по 10-15 разів.
- В аналогічній позиції намагаємося наскільки можливо близьке звести ступні.
- Робимо почергове згинання-розгинання нижніх кінцівок з рівномірним розподілом навантаження.
Додатково можна зайнятися щадними видами спорту: плавання, лижні прогулянки, йога.
Хірургічне лікування
Операція є крайнім заходом при дисплазії, але у дорослих цілком застосовно за показаннями:
- відсутність ефекту від тривалого лікування неоперативними методами;
- помітне деформування стегнового зчленування;
- інтенсивні і вічні болі.
Вибирає тип операції лікар з урахуванням показань і протипоказань. Це може бути відкрите вправлення вивиху, що дозволяє змінити стан кульшової западини. Після оперативної маніпуляції пацієнту потрібно носити гіпсову пов’язку протягом тривалого періоду. Застосовується і остеотомія – хірургічне формування кісткових структур.
У складних випадках вибирають ендопротезування – установку замість деформованої головки кульшового зчленування штучного імплантату. Основним показанням є розвиток артрозу, яке супроводжується інтенсивним больовим синдромом і помітною суглобової дисфункцією.
Реабілітаційні заходи
Після того, як було проведено хірургічне втручання, необхідні відновлювальні заходи. Вони включають в себе носіння гіпсової пов’язки або ортеза. Після кількох місяців ці пристосування знімають, але лікар рекомендує надягати бандаж або корсет. Обов’язкова в реабілітаційний період оздоровча фізкультура під контролем спеціаліста, а також масаж.
Ймовірні ускладнення і прогноз
Сучасні способи постановки діагнозу дозволяють виявити і вилікувати суглобові патології на перших етапах. Прогноз для повного одужання сприятливий. Ігнорування лікарських рекомендацій загрожує небезпечними наслідками: захворювання порушує моторні функції хребта, крижово-куприкової зони, кінцівок. Наслідками цього в майбутньому стають проблеми з поставою, викривлення хребетного стовпа, остеохондроз, плоскостопість. Захворювання в запущеній формі може викликати швидке розвиток коксартрозу, який здатний зробити людину інвалідом.
Дисплазія стартує несподівано і прогресує дуже інтенсивно. На завершальних стадіях людині загрожує неправильне розташування стегна, при якому кінцівка розгорнута назовні і скрючена. У результаті хворий не може нормально ходити, якість його життя різко знижується.
Оперативне лікування ефективно, але не слід виключати можливість післяопераційних ускладнень. До них відноситься значна крововтрата і спричинений нею шок, освіта нагноєнь на місці розрізів, пошкодження нервових волокон. Хірургічне втручання медики радять встигнути провести до того, як пацієнту виповниться 30 років. До цього часу коксартроз не повинен сильно пошкодити зчленування.
Запізніла хірургія здатна викликати тяжке ускладнення – асептичний некроз головки стегнової кістки в результаті дистрофічних змін у кровоносних судинах. Єдиним способом уникнути інвалідності стане заміна зчленування штучним.
Превентивні заходи
Дисплазія в зрілому віці проявляється несподівано. Зазвичай провокують негативні суглобові зміни пониження рухової активності або очікування потомства.
Людям, які належать до групи ризику, рекомендовано:
- Відмова від перевантажень зчленування – піднімання важких предметів, бігу, екстремальних видів спорту.
- Оздоровча фізкультура, спрямована на зміцнення м’язової-зв’язкового апарату, поліпшення кровопостачання зчленувань. Тренуватися потрібно без суглобових перевантажень.
- Спостереження вагітності у ортопеда. Якщо прояв дисплазії «зловити» на ранньому етапі, вдасться зберегти здоров’я майбутньої мами і немовляти.
Важливо для профілактики загострення недуги збалансоване харчування, що включає необхідну кількість рідини і цінних елементів. Корисні свіжі овочі, риба та морепродукти, кефір і сир, оливкова олія, жовтки, тресковая печінку.
Якщо у дорослого хворого виявити дисплазію на ранній стадії і лікувати недугу правильно, зберегти здоров’я і уникнути тяжких наслідків цілком реально.
