Зміст статті:
Энтезопатия – пошкодження тканин, прилеглих до кістки, у результаті якого виникає дискомфорт у сухожиллях, зв’язках і суглобових сумках (код за МКБ10 – M76). На початковій стадії хвороби розвивається запалення, провоковане монотонною роботою, травмою, забоєм. Причиною ентезопатій може стати будь-прогресуюче захворювання суглобів, наприклад, артрит.
Етіологія захворювання
Артороз ТБС — одна з причин розвитку ентезопатій
Головні провокуючі фактори ентезопатій:
- мікротравми зв’язок і сухожиль, одержувані під час монотонних рухів;
- тривалі фізичні навантаження;
- аутоімунні та запальні захворювання – псоріаз, ревматоїдний артрит;
- хвороби інфекційного та ендокринного характеру;
- вроджені скелетні аномалії;
- порушений обмін речовин.
Энтезопатия кульшових суглобів часто розвивається у спортсменів, танцюристів, малярів, слюсарів та штукатурів. Захворювання зустрічається у літніх людей з підвищеною масою тіла.
Причина запального процесу в суглобових структурах – дегенеративно дистрофічні зміни тканин. Вони виникають при травмах або порушенні кровообігу. Також хвороба може бути викликана дисфункцією печінки, в результаті чого сполучні тканини не отримують достатньої кількості будівельного матеріалу. Порушуються процеси регенерації та оновлення.
Якщо запальний процес розвивається при попаданні в організм інфекції або в результаті розвитку системних хвороб, ураження сполучних тканин виявляється всебічним. Тривалий прогресування патологічних змін призводить до дистрофії зв’язок і сухожиль.
Клінічні прояви
Існує ряд загальних симптомів запалення навколосуглобових тканин. Специфічні прояви ентезопатій залежать від механізму травми і розташування ураженої структури. Основні ознаки:
- Хворобливі відчуття в тазостегновому суглобі, які посилюються при напрузі м’язи, з’єднаної з ураженим сухожиллям.
- Розвиток набряку.
- Гіперемія шкіри над ділянкою запалення.
- Локальне підвищення температури.
- Обмеження рухливості зчленування.
- Болі при пальпації ураженої ділянки.
Запалення прогресує повільно, тому перші ознаки ентезопатій сухожиль малої і середньої сідничних м’язів помітити складно. Подальший розвиток хвороби призводить до зменшення амплітуди пасивних рухів у суглобі. На тканинах утворюються рубці.
Ентезопатій розвиваються тривалий час, за яке до основних симптомів приєднуються додаткові – розриви зв’язок і сухожиль. Результатом деформації суглоба може стати повна блокада рухів. Запущена хвороба призводить до втрати працездатності і зниження якості життя.
Дегенеративні зміни хрящів і кісткових структур поширені серед людей, зайнятих сидячою роботою. Основні симптоми ентезопатій сідничного бугра:
- Відчуття болю з боку зовнішньої поверхні суглоба, що з’являється при ходьбі і відведення стегна.
- Дискомфорт в паховій області, що поширюється по внутрішній поверхні стегна.
- Обмеження рухливості в тазостегновому суглобі, неможливість лежати на ураженій стороні.
Діагностика
Досвідчений лікар визначає энтезопатию на основі огляду та збору анамнезу. Для підтвердження діагнозу він призначає спеціальні дослідження. Методи вивчення хвороби:
- Остеосцинтіграфія. В організм пацієнта вводять радіоактивна речовина, прив’язане до кісткової тканини. Препарат розподіляється по кровоносних судинах. Пацієнт піддається гамма-випромінювання, що дозволяє отримати знімки його кісток і суглобів.
- МРТ. Універсальність і точність магнітно-резонансної томографії визначають популярність цього методу діагностики. Дослідження проводиться в спеціальному апараті.
- Рентген ураженої області. Метод не відрізняється високою інформативністю на ранніх стадіях ентезопатій.
Методи терапії
При консервативному лікуванні ентезопатій пацієнту прописується обмеження фізичних навантажень. Інші методи:
- Фізіотерапія. Пацієнту призначають вплив на уражену ділянку ультразвуком. За допомогою цього методу в суглоб через сальні і потові залози доставляються лікувальні гелі та мазі на глибину до 2-6 див. Також физиопроцедурам відносять магнітотерапію та лазеротерапію, підвищують імунітет і знижують больовий синдром. Електростимуляція тканин усуває запалення.
- Мануальні техніки. За допомогою маніпуляцій з нижньою кінцівкою пацієнта лікар виконує рухи в кульшовому суглобі, підвищуючи рухливість зчленування.
- Голковколювання. Здійснюється вплив на нервові вузлики і закінчення.
- Лікувальна гімнастика. Спеціальні вправи на розтягування дозволяють зберегти рухливість в суглобі.
- Масаж з елементами шиацу. Японська техніка натискання на уражену зону пальцями дозволяє поліпшити кровообіг і усунути хворобливі відчуття.
- Медикаментозні блокади. В уражений суглоб вводять глюкокортикоїди, перешкоджають розвитку запалення.
- Прийом нестероїдних протизапальних засобів (НПЗЗ) і анальгетиків.
- Серед народних методів популярні компреси з відварами ромашки і кори дуба.
Якщо энтезопатия кульшового суглоба розвивається на форе ревматичних процесів, пацієнт повинен проходити лікування основного захворювання. Після одужання рекомендується не навантажувати нижні кінцівки і ретельно стежити за станом суглобів.
У разі запущеної форми ентезопатій лікувати пацієнта необхідно із застосуванням хірургічних методів. Операцію призначають при тривалих болях і значне обмеження рухливості в суглобі або втрату можливості рухатися.
Запалення може поширюватися на прилеглі фасції і сухожилля. У деяких випадках хворому призначають лікування энтезита правою малої сідничного м’яза.
Профілактика та можливі наслідки
Несвоєчасна діагностика і запізніле лікування призводять до розвитку стійкого больового синдрому. При прогресуванні ентезопатій виникають дегенеративно-дистрофічні зміни сухожилля з його подальшим руйнуванням. Кінцевий результат розвитку хвороби – повна втрата працездатності.
Для профілактики розвитку ентезопатій рекомендується уникати травм і хронічних перевантажень кульшового суглоба. Людям з групи ризику — футболістам, танцюристам, офісним працівникам слід дотримуватися оптимальний режим праці і відпочинку.
При відсутності лікування хвороба переходить у хронічний перебіг і призводить до інвалідності. При своєчасному зверненні до лікаря і призначення комплексної терапії прогноз виявляється позитивним. Навіть у разі запущеної хвороби оперативне втручання дозволяє відновити функціональність суглоба і повернути пацієнта до звичного життя.
