Після появи дитини на світ його організм адаптується до зовсім інших умов навколишнього середовища і зазнає безліч змін. Одним з адаптаційних механізмів є фізіологічна жовтяниця новонароджених. Під внутрішньоутробного життя дитини у складі його крові міститься набагато більше еритроцитів, ніж у дорослої людини. Пов’язано це з тим, що кисень він отримує шляхом транспортування з материнської крові через пуповину, і для достатнього насичення потрібна велика кількість гемоглобіну, що входить до складу еритроцитів, адже саме гемоглобін переносить кисень до органів і тканин. Після народження дитини його організм більше не потребує в такій великій кількості червоних кров’яних тілець, вони руйнуються, вивільняючи фетальний гемоглобін, який в свою чергу руйнується і вивільняє білірубін, а велика кількість вільного білірубіну забарвлює слизові оболонки та шкіряний покрив в жовтий колір. Фізіологічна жовтяниця з’являється зазвичай на 3-4 дні життя і проходить самостійно через 2-3 тижні.
Білірубін – токсична речовина. Організм намагається вивести його, пов’язуючи з білком альбуміном. Але якщо білірубіну значно більше, ніж альбуміну, він впливає на нервову систему, викликаючи «ядерну жовтяницю». Крім фізіологічної жовтяниці існують патологічні форми: кон’югаціонной спадкова жовтяниця, гемолітична хвороба новонароджених, інфекційно-токсичні печінкові жовтяниці.
Одним з найбільш ефективних методів зниження токсичності білірубіну є світлолікування, або фототерапія.
Фототерапія – одна з процедур фізіотерапії, заснована на лікувальному впливі ультрафіолетового спектра сонячного світла з довжиною хвилі 400-550 нм. Під впливом світлової хвилі необхідного діапазону білірубін перетворюється в ізомер, який організм новонародженого здатний вивести з фізіологічними відправленнями, що знижує рівень білірубіну в крові і захищає організм від його токсичного впливу.
Зміст
- 1 Техніка проведення процедури
- 2 Показання до фототерапії
- 3 Критерії припинення фототерапії
- 4 Побічні ефекти
- 5 Протипоказання до светолечению
Техніка проведення процедури
Повністю роздягнений дитина вкладається в кувез, для захисту від ультрафіолету спеціальними окулярами закриваються очі, а світлонепроникної тканиною – статеві органи хлопчиків. Часто використовується щільна, світлонепроникна марлева пов’язка.
На відстані близько 50 см від дитини встановлюються ультрафіолетові лампи. Причому більш ефективним виявилося поєднання чотирьох ультрафіолетових ламп з двома лампами денного світла, але лікувальний ефект виходить лише від ультрафіолетового джерела.
Під час процедури максимальна перерва може тривати від двох до чотирьох годин поспіль. У випадках вираженого збільшення білірубіну світлолікування проводиться безперервним курсом.
Курс триває в середньому 96 годин.
Кожна година перебування дитини в інкубаторі необхідно змінювати положення його тіла – на спинці, на животі, на боці, а кожні 2 години вимірювати температуру тіла, щоб уникнути перегріву.
Не можна не сказати про необхідність продовження грудного вигодовування, оскільки материнське молоко сприяє прискоренню виведення білірубіну з крові дитини. Причому прикладати до грудей дитину слід якомога частіше. У разі неможливості грудного вигодовування з певних причин необхідно намагатися годувати немовляти молоком матері за допомогою ложки або пляшечки.
Варто знати, що при фотолечении добовий обсяг необхідної рідини для дитини повинен перевищувати фізіологічну потребу на 10-20 %.
Необхідно щодня (а при загрозі розвитку енцефалопатії – кожні 6 годин) проводити забір крові малюка на біохімічний аналіз, це єдиний метод, службовець критерієм ефективності проведеного лікування.
Показання до фототерапії
Показаннями до проведення фототерапії новонароджених є:
- ризик розвитку гіпербілірубінемії у дитини, виявлений в період вагітності;
- морфофункціональну незрілість дитини;
- наявність обширних крововиливів і гематом;
- новонароджені, які потребують реанімаційних заходах;
- виявлений високий ризик розвитку спадкової форми гемолітичної анемії;
- фізіологічна жовтяниця новонароджених;
- гемолітична хвороба новонароджених при несумісність по групі крові – як основний метод лікування;
- гемолітична хвороба новонароджених при резус-конфлікті – як додатковий метод лікування після переливання крові для попередження повторного підйому рівня білірубіну;
- підготовка до заменному переливання крові та реабілітація після операції;
- приріст білірубіну понад 5 мкмоль/л в годину для доношених дітей і більше 4 мкмоль/л в годину для недоношених дітей.
Показання для новонароджених першого тижня життя в залежності від ваги і рівня білірубіну (*):
- маса тіла менше 1,5 кг, рівень білірубіну від 85 до 140 мкмоль/л;
- маса тіла до 2 кг, рівень білірубіну від 140 до 200 мкмоль/л;
- маса тіла до 2,5 кг, рівень білірубіну від 190 до 240 мкмоль/л;
- маса тіла більше 2,5 кг, рівень білірубіну – 255-295 мкмоль/л.
Крім перелічених показань варто оцінювати ризики розвитку білірубінової енцефалопатії:
- оцінка за шкалою Апгар на 5-й хвилині – 4 бали;
- розвиток анемії;
- погіршення загального стану дитини на тлі гіпербілірубінемії;
- концентрація альбуміну в плазмі не більше 25 г/л;
- парціальний тиск кисню менше 40 мм рт. ст., кислотність артеріальної крові менше 7,15 більше 1 години;
- ректальна температура не вище 35 C.
Критерії припинення фототерапії
Тривалість фототерапії визначає лікар, враховуючи при цьому рівень білірубіну в крові у дитини.
Якщо рівень загального білірубіну в крові знижується, а вільного не підвищується, терапія вважається закінченою.
Побічні ефекти
При проведенні процедури фотолікування можлива поява таких побічних реакцій, не позначаються на загальному стані дитини:
- сухість і лущення шкірного покриву;
- сонливість;
- почастішання стільця;
- поява алергічної висипки;
- забарвлення шкіри в бронзовий колір.
Ці зміни не потребують медикаментозного лікування та безслідно минають через кілька днів після припинення світлолікування.
Протипоказання до светолечению
Фототерапія протипоказана, якщо у новонародженого виявлено наступні порушення:
- високий рівень зв’язаного білірубіну;
- порушення функції печінки;
- обтураційна жовтяниця.
* Джерело: матеріали V з’їзду Російської асоціації фахівців перинатальної медицини. Москва, 2005.