Герпес на губах: причини виникнення, лікування фізичними факторами

«Герпес на губах»… Так називають висипання бульбашкового характеру, вражаючі червону облямівку губ. Хоча б одного разу в житті з ними стикався кожен читач, а у багатьох з нас вони виникають регулярно – при найменшому переохолодженні або на тлі стресу.

У цій статті ми розберемося, чому ж виникає герпес на губах, якими він проявляється симптомами, а також розглянемо принципи його діагностики і лікування, серед яких не останню роль відіграють методики фізіотерапії.

Зміст

• 1 Причини виникнення та механізм розвитку герпесу на губах
• 2 Клінічні прояви
• 3 Принципи діагностики
• 4 Принципи лікування
• 5 Фізіотерапія
• 6 Профілактика
• 7 Висновок

Причини виникнення та механізм розвитку герпесу на губах

Причиною цієї патології є вірус простого герпесу I типу. Усього розрізняють 6 типів вірусу герпесу, кожен з яких викликає яке-небудь захворювання. Вони стійкі до впливу несприятливих факторів зовнішнього середовища, добре зберігаються в ній. Людина, в свою чергу, володіє високою сприйнятливістю до цих мікроорганізмів – ними легко інфікується (згідно з даними статистики, носіями цього вірусу є до 90 % населення нашої планети).

Як правило, перше знайомство людини з вірусом герпесу I типу відбувається ще в ранньому дитячому віці – при поцілунках з зараженими їм близькими. Можливі й інші шляхи інфікування:

• контактний (поцілунки – це один з механізмів, інші – через носову хустку хворого герпесом людини або просто при тісному контакті з ним);
• повітряно-крапельний (наприклад, при кашлі, чханні людини, що страждає герпесом губ або герпетичних стоматитом (вірус знаходиться в крапельках його слини) або просто при розмові з ним);
• парентеральний (при переливанні зараженої крові неинфицированному людині);
• статевий шлях (якщо інфікування не сталося раніше, зараження може відбутися при статевому контакті з носієм вірусу; однак цей шлях передачі більш характерний для вірусу простого герпесу II типу).

Коли імунітет дитини знижений, інфікування може відразу вилитися в хвороба найчастіше розвивається герпетичний стоматит. Якщо індивідуальна система захисту організму дитини функціонує добре, захворювання не розвивається. Вірус при цьому проникає через слизові оболонки або шкіру в нервові закінчення, по нервовим клітинам він поширюється в організмі, досягає корінців спинного мозку і, вбудовуючись в генетичний апарат нейронів, накопичується і як би засинає в них. При зниженні захисних сил організму вірус активізується, викликаючи те або інше захворювання (вірус герпесу I типу викликає висип на губах, герпетичний стоматит або енцефаліт, офтальмогерпес (ураження слизової оболонки очей), рідше – пневмоніт і герпес статевих органів).

Підвищують ймовірність розвитку хвороби такі фактори:

• гострі або хронічні психоемоційні стреси;
• переохолодження;
• незбалансоване харчування, строгі дієти;
• важкі інфекційні (ВІЛ/СНІД, гастроентерити) або соматичні захворювання;
• злоякісні новоутворення;
• прийом глюкокортикоїдів або цитостатиків;
• у жінок – період менструації.

Тобто спровокувати герпес на губах може будь-який чинник, що знижує імунітет. І чим нижче імунний захист організму, тим яскравіше буде клінічна картина герпесу.

Клінічні прояви

Герпес на губах може протікати як гостре захворювання, але частіше він характеризується хронічним перебігом з чергуванням періодів ремісії і загострення.

Інкубаційний період при гострому герпесі становить від 2 до 8 діб. По його закінченні на окремих ділянках шкіри області губ виникає відчуття поколювання, печіння, можливо, легкої хворобливості при дотику. Потім цю ділянку злегка набрякає, з’являється гіперемія (почервоніння, свербіж. Пізніше тут формуються невеликі пухирці, наповнені прозорим вмістом. Через кілька днів вони розкриваються, утворюючи виразку, і засихають, формуючи скоринку. Остання невдовзі безслідно зникає.

Тривалість захворювання варіюється, залежить від стану імунітету і агресивності вірусу конкретної людини. Також від цього залежить кількість елементів висипу на губах (у когось виникає 1 група бульбашок, а в інших їх 5 і більше). У тяжких випадках уражаються не тільки губи, а і шкіра навколо рота, крила носа, очі, слизова порожнини рота. Крім того, хворий сам може сприяти поширенню інфекції, торкаючись спочатку до бульбашок на губі, що містить величезну кількість вірусу, а потім – до очей або інших ділянок шкіри та слизових.

Загальний стан людини в легких і середньо випадках не страждає. Окремі пацієнти відчувають загальну слабкість, нездужання, у них може підвищуватися до субфебрильних і фебрильних значень температура тіла.

Хронічна герпетична інфекція протікає з рецидивами – загострення змінюють періоди ремісії. Останні характеризуються задовільним станом хворого, він не пред’являє ніяких скарг і не відчуває дискомфорту, пов’язаного з вірусом. Під впливом факторів, описаних вище, хвороба загострюється і протікає аналогічно гострого герпесу. Однак множинні елементи висипу для загострення хронічної герпесвірусної інфекції все-таки не характерні – бульбашки, як правило, поодинокі.

Якщо висип на губах інфікується бактеріальною флорою, місцеві симптоми стають більш вираженими – наростає набряк, гіперемія, може розвинутися гнійний процес аж до абсцесу або флегмони.

Принципи діагностики

Оскільки вогнища висипань мають дуже характерний зовнішній вигляд, виставити діагноз лікар-дерматолог, інфекціоніст, так, в принципі, і будь-терапевт зможе, лише оглянувши хворого і вислухавши його скарги і анамнез захворювання.

У сумнівних або важких випадках пацієнту можуть бути призначені додаткові методи дослідження:

• клінічний аналіз крові (можуть бути виявлені ознаки запалення в організмі, проте в переважній більшості випадків показники крові в межах норми);
• ІФА (імуноферментний аналіз; проводиться з метою виявлення антитіл до вірусу простого герпесу I типу в крові хворого);
• РИФ (реакція імунофлюоресценції; мета – виявлення у вмісті пухирців специфічних антигенів);
• ПЛР (полімеразна ланцюгова реакція; проводять з метою виявлення в крові пацієнта генетичного матеріалу (ДНК) вірусу).

Принципи лікування

Герпес на губах підлягає амбулаторного лікування – в умовах поліклініки. Госпіталізація в стаціонар необхідно лише в поодиноких випадках – якщо хвороба протікає дуже важко (характеризується генералізованим ураженням) і ускладненнями.

Головне напрям в лікуванні – етіотропна терапія, тобто вплив безпосередньо на вірус з метою його ліквідації. Для цього лікар рекомендує хворому противірусні засоби у формі гелів і мазей для місцевого застосування, а також в таблетках для прийому per os (через рот).

Застосовують такі гелі та мазі, як:

• ацикловір (Герпевір, Зовіракс);
• пенцикловир (Вектавир, Фенистил-Пенцивир);
• аллостатин (Алломедин);
• оксолінова мазь;
• инфагель.

Якщо почати використовувати ці препарати на початковому етапі хвороби, коли елементи висипу ще відсутні, але вже відчувається печіння і поколювання в області майбутніх висипань, хвороба, швидше за все, зазнає зворотний розвиток її симптоми зійдуть нанівець.

З таблетованих препаратів використовують, як правило, ацикловір, рідше – фамцикловір і ремантадин.

До складу деяких мазей і гелів може входити не тільки противірусний, а й антигістамінний (протиалергічний) препарат. Він допоможе зменшити набряклість і гіперемію тканин, усуне свербіж. Одним з найбільш широко застосовуються комплексних препаратів є Фенистил-Пенцивир. Також хворому може бути рекомендований прийом антигістамінних препаратів в таблетованій формі.

Якщо елементи висипань зазнали інфікування бактеріальною флорою, застосовують мазі з антибактеріальним компонентом.

У разі зниження імунітету пацієнту призначають препарати, що стимулюють його функції: Рибомуніл, екстракт ехінацеї, Тимоген та інші. Також йому рекомендують прийом адаптогени – настоянки елеутерококу, лимоннику, женьшеню.

Всі лікарські препарати не є абсолютно безпечними, тому повинні бути призначені конкретному хворому виключно лікарем. Що стосується імуномодулюючих лікарських засобів, їх повинен рекомендувати не лікар широкого профілю, а імунолог, і не відразу після огляду хворого, а на підставі результатів спеціального дослідження імунограми.

Фізіотерапія

Людині, яка страждає на герпес губ, як складової комплексного лікування може бути призначена фізіотерапія. Застосовують її з протизапальною метою, а також для знеболювання та прискорення процесів відновлення уражених тканин. Всіма цими ефектами володіє така методика физиолечения, як лазеротерапія.

Техніка проведення процедури лазеролечения при герпесі губ наступна: елемент висипу обробляють розчином метиленового синього, після чого впливають безпосередньо на нього лазерним випромінюванням. Тривалість експозиції – від 1 до 5 хвилин. Якщо вогнищ ураження досить багато – більше 5, то застосовують скануючий метод впливу тривалістю не більше 6 хвилин. Число сеансів індивідуально і варіюється в межах від 1 до 13 в залежності від перебігу хвороби у конкретного пацієнта.

Якщо людина звертається за медичною допомогою ще до розгорнутій стадії захворювання, в продромальному періоді її, коли тільки з’явилися скарги на відчуття розпирання, печіння, незначний набряк, почервоніння і болючість, застосовують лазеротерапію з невеликою щільністю потоку потужності випромінювання – до 200 мВт/см2. Саме такі параметри володіють вираженим протизапальним і знеболюючим ефектом і сприяють зворотному розвитку захворювання. Коли елемент висипки вже сформований, ППМ встановлюють велику – до 400 мВт/см2.

Профілактика

Щоб запобігти розвиток герпесу, в першу чергу слід стежити за станом свого імунітету. Підтримати її допоможуть:

• раціональне, збалансоване харчування з великою кількістю овочів, фруктів і інших багатих вітамінами продуктів;
• дотримання режиму праці і відпочинку, повноцінний нічний сон протягом 8 годин);
• активний спосіб життя;
• щоденні прогулянки на свіжому повітрі;
• загартовування;
• відсутність стресів;
• своєчасне лікування будь-яких захворювань (з метою попередження трансформації їх в хронічну форму);
• в осінньо-зимовий період – прийом полівітамінних комплексів.

Якщо ви захворіли, щоб не допустити поширення хвороби на інші частини тіла і не заразити оточуючих, слід не доторкатися руками до висипань, обробляти їх мазями не пальцем, а за допомогою ватної палички, користуватися особистою посудом та рушником, не цілуватися і не займатися оральним сексом.

Дотримання рекомендацій, описаних вище, допоможе вам залишитися здоровим, а в разі хвороби – локалізувати інфекцію та не допустити поширення її на ваших близьких.

Висновок

Герпес на губах – захворювання, причиною якого є вірус простого герпесу I типу. Це поширена інфекція, носіями якої є до 90 % населення Землі. Як правило, протікає в хронічній формі, виявляючи себе при зниженні імунного статусу організму. Головним напрямком терапії є застосування противірусних препаратів, а також антигістамінних і підвищують імунітет коштів. В якості складової комплексного лікування може бути використана лазеротерапія, яка надає протизапальну і знеболювальну дію, прискорює процеси загоєння елементів висипу.

Оскільки вірус герпесу активізується в організмі лише тоді, коли той ослаблений, головним напрямком профілактики є підтримання імунітету в хорошому стані – при активній його роботі загострення герпетичної інфекції малоймовірно, а значить, красі та здоров’ю ваших губ нічого не загрожує. Будьте здорові!

Телеканал СТБ, програма «Все буде добре», відеосюжет про герпесі (рос.-укр. яз.):

Телеканал «Інтер», програма «Школа доктора Комаровського» на тему «Герпес»: