Гострий і хронічний риніт є, можна сказати, що одними з найбільш поширених патологічних станів органу нюху. У цій статті піде мова про перший з них.
Гострий риніт за своєю суттю є гостро що протікає у слизовій оболонці, що вистилає зсередини порожнину органу нюху, запальним процесом. При цьому розвиваються функціональні порушення цієї оболонки.
Дана недуга у медичній практиці трапляється і як самостійне явище (не специфічний риніт), і як специфічний процес, що виникає при різного роду інфекціях (специфічний риніт).
Причини гострого нежитю
Серед причинних факторів, що сприяють появі у людини такого захворювання як гострий нежить, мабуть, головне значення надається порушенню імунного захисту організму (причому як місцевої, так і загальної) в сукупності з активацією сапрофітної носоглоткової мікрофлори.
Як правило, трапляється це відбувається в результаті загального або місцевого переохолодження у індивідів з зниженою загальною опірністю організму, що особливо ймовірно при всякого роду гострих і хронічних захворюваннях.
Крім цього, визначальними факторами для розвитку даної хвороби можуть бути ті чи інші травми, операції, а також наявність чужорідних тіл в носі.
У певних випадках причини гострого риніту виражаються у виробничому факторі: механічні, хімічні та інші подразники.
Ознаки гострого риніту на різних стадіях
Описуване захворювання, виходячи з своєї назви, має гострий початок, характеризується ураженням двох половин носа відразу. Основні його прояви в залежності від стадії захворювання можуть володіти різним ступенем вираженості. Зокрема, у клінічній практиці можна виділити 3 стадії гострого риніту: перша з них – суха (або ж стадія роздратування), друга – стадія серозних, а третя – стадія слизово-гнійних виділень.
Суха стадія, як правило, триває лише кілька годин, супроводжуючись лоскотання, печінням і дряпання в органі нюху. Одночасно з цим на тлі загального нездужання з’являються тяжкість і біль в голові. Температура тіла може піднятися до 37 °С і навіть вище. При огляді можна помітити гіперемію, ін’єктованість і сухість слизової носової з відсутністю відокремлюваного.
Ознаки гострого риніту на стадії серозних виділень зводяться до появи великої кількості прозорого транссудату (рідини, пропотевающей з судин). У той же самий час відбувається посилення функції келихоподібних клітин та слизових залоз, в силу чого відокремлюване набуває серозно-слизовий характер. У складі транссудату є аміак і хлорид натрію, що є причиною подразнюючу дію на шкіру біля ніздрів (особливо це виражено у дітей). Шкіра червоніє, припухає і покривається болючими тріщинами.
Відчуття печіння та сухості в цей період знижується, але посилюється утруднення дихання, а як результат поширення процесу на слізнопровідний шляхи і слухову трубу з’являється кон’юнктивіт, сльозотеча, закладеності і шум у вухах.
На третій стадії хвороби гострий риніт симптоми характеризуються появою жовто-зеленого слизисто-гнійного відокремлюваного густої консистенції. Зовнішній вид відокремлюваного обумовлений наявністю в ньому так званих клітин запалення – нейтрофілів, лімфоцитів і отторгшегося епітелію. Такий стан розвивається зазвичай на 4-5-й день хвороби.
В подальшому знижується обсяг виділень, припухлість йде на спад, дихання відновлюється і починає поліпшуватися загальний стан хворого. А через 7-10 днів від початку свого недуга проходить повністю.
Прояви гострого риніту у грудних дітей
Прояви гострого риніту у дітей зустрічається значно частіше в порівнянні з такою ж недугою у дорослих, і протікає набагато важче. Пов’язано це з наявністю ряду особливостей, що сприяють отягчению захворювання. Приміром, у ранньому віці можуть мати місце аденоїдні вегетації і вузькість носових ходів, плюс відсутність навику высмаркивания. Крім того, імунні механізми у дітей недостатньо зрілі. Всі перераховані вище особливості в умовах запалення призводять до поглиблення закладеності органу нюху.
Гострий риніт у грудних дітей, як правило, розглядається як ринофарингіт, адже практично завжди в цьому віці крім носа процес захоплює ще й слизову оболонку носоглотки.
Для малюків цілком характерна виражена реакція на хворобу. Температура у дітей може підніматися до високих цифр, супроводжуючись судомами і навіть менінгеальними явищами (але значно рідше).
Цілком зрозумілим той факт, що немовлята не можуть нормально харчуватися при закладеному носі. Гострий риніт у грудничка призводить до того, що він, зробивши всього лише кілька ковтків молока, відривається від грудей, щоб зробити вдих. В силу цього дитина швидко стомлюється, швидко перестає смоктати, а з-за постійного недоїдання худне і погано спить.
На цьому тлі цілком ймовірно очікувати появи ознак порушення функції шлунка і/або кишечнику (блювота, здуття, рідкий стілець і ін).
Варто також відзначити ще одну особливість дитячого організму:євстахієву (вона ж слухова) труба в цьому віці більш широка і при цьому набагато коротше, ніж у дорослих. Тому гострий нежить у дитини досить швидко може ускладнитися поширенням запального ураження на область середнього вуха.
Як лікувати гострий і хронічний нежить
Як правило, переможне гострий і хронічний риніт лікування проводиться амбулаторно. При цьому лише зрідка (при високій температурі і важкій течії) призначається постільний режим.
При починається нежиті рекомендуються до застосування потогінні та відволікаючі процедури. Зокрема, можна прийняти гарячу ножну, ручну або загальну ванну. Тривалість такої процедури 10-15 хв. І її можна доповнити гірчичниками на ікри або підошви стоп.
Відразу після такого лікування гострого нежитю слід випити гарячий чай з малиною, і, прийнявши всередину 0,5-1,0 г аспірину (його можна замінити на парацетамол, особливо якщо нежить у дитини) лягти в ліжко, закутавшись ковдрою.
Подібні заходи в перші два дні захворювання сприяють абортивному перебігу процесу.
Лікування гострого риніту антибіотиками і антисептиками
Говорячи про те, як лікувати гострий нежить у I стадії, варто насамперед згадати препарати місцевої дії. До них відноситься, наприклад, Інтерферон, або, скажімо, лізоцим.
При болях у голові медики рекомендують використовувати Панадол, Солпадеїн або ж Цитрамон та інші аналогічні препарати. Також на даній стадії призначають вітаміни антигістамінні ліки (наприклад, Діазолін або Кларитин). Антибактеріальні засоби зазвичай не застосовують.
В II стадії хвороби гострий риніт антибіотики та антисептики в плані лікування висуваються на перший план. Як правило, хворому призначають Биопарокс, Каметон або Гексорал.
Для полегшення носового дихання на цьому етапі використовуються судинозвужувальні препарати. Це відомі всім Санорин, Галазолін, Нафтизин і т. д.
Лікування гострого та хронічного риніту при вагітності та у грудних дітей
Вищевказані краплі не рекомендується застосовувати в тому випадку, коли доводиться лікувати гострий риніт при вагітності, адже ці засоби викликають підвищення тиску, призводять до звуження капілярів плаценти і, як наслідок, зменшують надходження крові до плоду.
Дуже корисними на другій стадії хвороби виявляються фізіотерапевтичні процедури (УВЧ, УФО і ін).
При розгляді питання про те, як лікувати гострий і хронічний нежить у III стадії медики зазвичай рекомендують ліки з в’яжучу і протимікробну дію. Як варіант розчин Коларголу, Протарголу або Альбуциду.
Необхідно відзначити, що, якщо має місце гострий риніт у дітей, лікування буде трохи відрізнятися, особливо якщо дитина ще грудної.
Найважливішим фактором терапії в даному випадку буде відновлення дихання через ніс на періоди годування груддю. Для досягнення цієї мети необхідно щоразу перед годуванням проводити відсмоктування слизу з дитячого носика за допомогою спеціального балончика. Якщо напередодні носа утворилися корки, то їх видаляють ватяним кулькою, попередньо размягчив оливковою або персиковим маслом.
За 5-10 хвилин до початку годування закопують в ніс розчин Отривина або Санорина. А між годуваннями Коларгол або Протаргол.
Ці препарати обволікають слизову і чинять на неї терпкий і протимікробний ефект. Все це сприяє зменшенню кількості відокремлюваного і досить сприятливо впливає на перебіг недуги.
Зауважимо, що і у дорослих, і у дітей при розвитку такого стану як гострий риніт лікування шляхом вливання крапель, вдування порошків, застосування інгаляцій і т. д. повинно проводитися в межах 8-10 діб. В іншому випадку створюється ризик розвитку інших хвороботворних процесів. Зокрема, порушується функція миготливого епітелію і слизової оболонки, змінюється рн секрету та ін.
У більшості випадків прогноз сприятливий. Тим не менш, необхідно мати на увазі можливе поширення інфекції на сусідні органи.
Від роботи на час хвороби, як правило, звільняються хворі, трудова діяльність яких пов’язана з співом, читанням лекцій, сферою обслуговування, роботою з харчовими продуктами і т. д.
