Кандидоз шкіри: лікування, симптоми, причини, діагностика та профілактика шкірної молочниці | Допомога при молочниці

Кандидоз шкіри (він же «шкірний кандидоз», «молочниця шкіри») – це захворювання шкіри, слизових оболонок і внутрішніх органів, яке викликається грибами роду Candida. Збудник зустрічається повсюдно (грунт, предмети побуту) і налічує майже двісті тисяч різновидів, тому не дивно, що хвороба отримала досить широке поширення.

Найчастіше грибкове ураження тканин організму відбувається при зниженні імунітету: цукровий діабет, хронічні інфекції, імунодефіцитні стани різної природи, злоякісні пухлини, тривала терапія антибіотиками і стероїдами.

Так само в категорію ризику потрапляють діти і літні люди, вагітні.

Причини захворювання

Збудник захворювання – дріжджеподібний гриб роду Candida – є умовно-патогенним мікроорганізмом. Його можна виявити абсолютно скрізь, в тому числі і на шкірі здорової людини. Шкірний кандидоз здатний розвинутися внаслідок дрібних травм шкірного покриву або слизових, за умови зниженої імунної відповіді.

До факторів ризику зараження відносяться:

  • Дитячий і літній вік;
  • Цукровий діабет і інші захворювання ендокринної системи;
  • Вроджений та набутий імунодефіцит;
  • Порушення обміну речовин;
  • Хронічні інфекційні захворювання;
  • Неконтрольований прийом антибіотиків і гормональних препаратів.

Широка розповсюдженість збудника зумовлює численність поразки і схильність до рецидивів.

Клініка кандидозу шкіри

Виділяють декілька клінічних форм шкірного кандидозу:

  • Кандидоз порожнини рота;
  • Кандидозний хейліт;
  • Кандидоз складок і гладкої шкіри;
  • Кандидозна онихия і пароніхія;
  • Урогенітальний кандидоз;
  • Хронічний генералізованый кандидоз.

Кожна клінічна форма має свої особливості у зв’язку з розташуванням і специфікою уражених тканин.

Кандидоз шкіри: лікування, симптоми, причини, діагностика та профілактика шкірної молочниці | Допомога при молочниціКандидоз порожнини рота найчастіше виникає у грудних дітей. Зараження відбувається від матері в передпологовому періоді, під час пологів і при годуванні груддю, а так само від предметів догляду.

Першими симптомами є почервоніння і набряклість ясен і слизової оболонки рота. З часом на тлі почервоніння з’являються плями білуватого (іноді з жовтуватим або сірим відтінком) сирнистого нальоту, які, зливаючись, утворюють плівку різної величини і форми. Плівки, легко знімаються, не пошкоджуючи слизову. Загальний стан дитини при цьому помітно не погіршується: хвороба протікає при нормальній температурі тіла і без збільшення лімфатичних вузлів.

У дорослих кандидоз порожнини рота має хронічний перебіг, але зустрічається набагато рідше. Клінічна картина ідентична ураження порожнини рота у дітей, однак, при видаленні плівок зі слизових оболонок, у даному випадку залишаються ерозії, пацієнтів турбує відчуття печіння та сухості в роті.

Кандидозний хейліт зустрічається у дорослих і дітей старшого віку. Серед іншого, при огляді відмічається набряк червоної кайми губ, наявність сіруватих лусочок по краях і невелике лущення. Хворі скаржаться на сухість, печіння і болючість.

Кандидоз складок і гладкої шкіри проявляється появою на шкірі дрібних бульбашок, які, розкриваючись, утворюють чітко обмежені від здорових тканин ерозії. Однак процес здатний досить швидко поширюватися і обов’язково супроводжується свербінням і палінням.

Кандидозна онихия і пароніхія ( кандидоз нігтьових валиків і нігтів) на початкових стадіях проявляється набряком і болем нігтьового валика. Далі запальний процес стихає, і уражається нігтьова пластинка, яка стає потовщеною, тьмяною і покривається коричневими поперечними смужками. На відміну від інфекційного ураження (стрептокок), не відзначається гнійних виділень.

Симптомом урогенітального кандидозу в першу чергу є наявність білуватого сирнистого нальоту на тлі загальної гіперемії та набряклості зовнішніх статевих органів, що супроводжується свербежем, печінням та болем.

Діагностика

Для постачання діагнозу «кандидоз шкіри» необхідні дані клінічного огляду, лабораторної діагностики (мікроскопія мазків-відбитків на виявлення мікроспор гриба). Для уточнення штамів збудника необхідно провести культуральне дослідження виділених зразків та серологічні тести.

Лікування

Залежно від ступеня тяжкості захворювання можна використовувати лікарськими формами для зовнішнього застосування (мазі, креми, суспензії, розчини). Серед популярних засобів:

  • Міконазол;
  • Ламізил;
  • Розчин клотримазолу;
  • Розчини анілінових барвників (брильянтовий зелений, метиленовий синій, генціанвіолет);
  • Ністатинова мазь.

Препарати слід наносити на уражені ділянки шкіри по два рази в день. Після регресу клінічних проявів зменшити використання лікарських засобів до одного нанесення раз в два-три дні протягом трьох тижнів для профілактики рецидивів.

Для важких хронічних форм кандидозу використовують комплексну терапію: до місцевих препаратів додають терапію загальними антимикотиками: кетоназол, флуконазол, які випускаються в таблетках і капсулах для прийому всередину. Прийом препаратів триває від трьох до п’яти днів.

Дозування і тривалість прийому, а так само компоненти комплексної терапії встановлює лікар!

Поряд з лікарськими препаратами фахівець може призначити спеціальну дієту з низьким вмістом вуглеводів, вітаміни.

Профілактика шкірного кандидозу

Попередження розвитку кандидозу шкіри полягає в ретельному спостереженні за групою ризику. У осіб з вираженим імунодефіцитом слід проводити профілактичну терапію антімікотіческімі засобами.

Для дітей і дорослих дотримання елементарних правил особистої гігієни та контроль за станом свого здоров’я буде цілком достатнім для запобігання зараження.