Лікування ДОА кульшового суглоба 1, 2 і 3 ступеня полягає в швидкому купіруванні запального процесу, зниження інтенсивності болю, зменшення кількості рецидивів та запобігання ураження здорових тканин. Така комплексна терапія дозволяє попередити інвалідизацію пацієнтів. У сучасній ревматологічної практиці застосовуються як консервативні, так і хірургічні методи лікування. Фармакологічний підхід базується на тривалому курсовому прийомі різних груп препаратів, а нефармакологічних заснований на регулярному виконанні вправ лікувальної фізкультури та проведенні фізіотерапевтичних процедур. Важливе значення в прискоренні одужання мають освітні програми, носіння спеціальних пристосувань, а при необхідності корекція маси тіла.
Деформація лівого ТБС.
Терапевтична тактика
Деформуючим остеоартрозом кульшового суглоба називається гетерогенна група деструктивно-дегенеративних захворювань, для яких характерна неухильно прогресуюче ураження хряща. Зарубіжна медична література практикує використання більш адекватного терміна «остеоартрит», що підкреслює важливість запального процесу в патогенезі та прогресуванні патології. Останнім часом увагу ревматологів особливо акцентовано на цьому захворюванні. Справа в тому, що терапія на термінальній стадії ДОА пацієнта все частіше проводиться радикальним хірургічним способом — ендопротезування кульшового суглоба. Особливу стурбованість медиків викликає необхідність такого втручання у людей працездатного віку — 45-55 років.
Тому особливу увагу стало приділятися раннього діагностування предартрозных змін в суглобах. Це дозволяє:
- обходитися безопераційним методиками;
- проводити сучасну консервативну терапію.
При її безрезультативності або малої ефективності оперативне втручання здійснюється тільки малоінвазивної хірургічної корекції.
Практикуючі ревматологи відзначають, що кращий результат приносить одночасне і комплексне лікування, що включає застосування медикаментозних і фізіотерапевтичних методик. Використання фізичних факторів призводить до значного розширення можливостей терапевтичного впливу, надання в більшому обсязі цілеспрямованого впливу не тільки на тазостегнові суглоби, але і на весь опорно-руховий апарат.
Медикаментозне лікування
У терапії ДОА кульшового суглоба провідна роль відводиться застосування двох груп препаратів, нестероїдних протизапальних засобів і хондропротекторів, що поліпшують структуру та метаболізм хрящових тканин. Їх спільне використання необхідно для одночасного проведення симптоматичного, етіотропного і патогенетичного лікування. Результати численних рандомізованих клінічних випробувань переконливо довели, що як препарат першого вибору доцільно застосування парацетамолу. Цей препарат істотно перевершує по безпеці навіть селективні НПЗП, а його курсове тривале використання не стає причиною виразки слизових оболонок шлунково-кишкового тракту. Проте безсумнівною перевагою НПЗП стає більш висока протизапальна та аналгетичний ефективність.
Нестероїдні протизапальні засоби
Лікування ДОА кульшового суглоба тривалий і потребує значних економічних витрат, тому ревматологи намагаються максимально швидко купірувати запальний процес і знизити інтенсивність больових відчуттів. При складанні індивідуальної терапевтичної схеми лікар обов’язково враховує загальний стан здоров’я пацієнта, його вік і наявність хронічних захворювань печінки і нирок. Це необхідно для правильного розрахунку доз і тривалості курсового прийому нестероїдних протизапальних препаратів, які є медикаментозними засобами першого вибору в лікуванні деформуючого остеоартрозу кульшового суглоба. Найбільша ефективність характерна для таких НПЗП:
- Мелоксикам (від 80 руб.);
- Німесулід (від 50 руб.);
- Кеторолак (від 35 руб.);
- парацетамол (від 5 руб.);
- ацетилсаліцилова кислота (від 5 руб.);
- Диклофенак (від 40 руб.);
- Ібупрофен (від 30 руб.).
НПЗП використовуються у складі комплексної терапії в якості симптоматичних засобів для забезпечення хворому комфортного очікування початку впливу структурно-модифікуючих препаратів і неконсервативних лікувальних методик. Селективні і неселективні інгібітори ЦОГ-2 призначаються з обережністю пацієнтам літнього віку та людей похилого віку, у яких найчастіше діагностується деформуючий остеоартроз кульшового суглоба. Саме в цьому віці розвиваються хронічні патології органів сечовиділення, печінки і шлунково-кишкового тракту, які стають обмеженням до прийому НПЗП. Ревматологи постійно коригують дозування, проводять моніторинг результатів лабораторних досліджень крові та сечі. Протипоказанням до лікування НПЗП також може стати артеріальна гіпертензія. Для запобігання изъязвляющего дії препаратів на слизову оболонку органів травлення пацієнтам рекомендований прийом інгібіторів протонної помпи Омепразолу, Пантопразолу, Езомепразолу.
Швидко знизити вираженість больового синдрому допомагає парентеральне введення розчинів НПЗП або їх комбінація таблетованих форм з зовнішніми препаратами. Найчастіше ревматологи призначають такі засоби для локального нанесення:
- Вольтарен гель (від 250 руб.);
- Найз гель (від 230 руб.);
- Диклофенак мазь (від 20 руб.);
- Фастум гель (від 265 руб.);
- Ібупрофен мазь (від 20 руб.);
- Кеторол гель (від 280 руб.);
- Нимулид гель (від 230 руб.).
Зовнішні засоби для лікування деформуючого остеоартрозу кульшового суглоба наносяться на область болю і запалення 2-3 рази на день до повного зникнення дискомфортних відчуттів. Їх застосування сприяє зниженню доз НПЗП в таблетках і капсулах, що сприяє мінімізації побічних ефектів.
Згідно з результатами проведених Європейської антиревматичної ліги (EULAR, 2003) клінічних досліджень терапевтично найбільш ефективним в лікуванні ДОА кульшового суглоба є спільне призначення хондропротекторів і нестероїдних протизапальних засобів.
Препарати структурно-модифікуючий дії
В лікуванні деформуючого остеоартрозу кульшового суглоба 2 ступеня активно використовуються препарати для відновлення уражених запаленням тканин. Курсовий прийом структурно-модифікуючих препаратів необхідний для запобігання стрімко розвивається патології, що поширюється на здорові ділянки суглобових і кісткових тканин. Хондропротекторами, або гликозаминогиканами, називаються натуральні структурні елементи хряща, які необхідні для його відновлення і регенерації. Безсумнівна перевага препаратів з цими біологічно активними речовинами — надання модифікуючий впливу на перебіг патології. До групи хондропротекторів входять наступні лікарські засоби:
- Терафлекс (від 800 р.);
- Дона (від 1500 р.);
- Глюкозамін Максимум (від 550 р.) (біологічно активна добавка);
- Структум (від 1550 р.);
- Артра (від 1010 р.).
Діючі речовини структурно-модифікуючих препаратів здатні усунути запальний процес, знижуючи вираженість больового синдрому. Варто відзначити, що для хондропротекторів характерна кумулятивність, тобто їх терапевтична активність проявляється лише при створенні у синовіальній рідині максимальної лікувальної концентрації. Цим пояснюється необхідність тривалого прийому таблетованих форм. В залежності від ступеня ураження тканин деформуючим остеоартрозом тривалість терапевтичного варіюється від 4 місяців до декількох років. Для швидкого створення максимальної концентрації практикується на початковій стадії лікування парентеральне введення хондропротекторів, а потім їх пероральний прийом.
Ревматологи при призначенні віддають перевагу препаратам, активними інгредієнтами яких є глюкозамін і хондроїтин. Їх основні механізми дії полягають у різноплановому впливу на біохімічні процеси:
- посилення анаболічних процесів;
- придушення метаболічного розпаду;
- купірування запалення за рахунок зниження продукування простагландинів.
До плюсів структурно-модифікуючих препаратів також можна віднести тривале і ефективне післядію за рахунок стимуляції природного обміну речовин в хрящових тканинах і синовіальної рідини. Після закінчення терапевтичного курсу ще протягом кількох тижнів накопичилися хондропротектори нормалізують процеси метаболізму, попереджають руйнування суглоба.
У ревматологічної практиці для лікування деформуючого остеоартрозу використовується парентеральне введення в тазостегнові суглоби розчинів гіалуронової кислоти. Згідно з даними клінічних випробувань вже після однієї ін’єкції у всіх пацієнтів із групи, що складається з 21 людини, знизилась інтенсивність болю. Це стан зберігалося протягом півроку.
Фізіотерапевтичні процедури
У комплексному застосуванні консервативних методик лікування деформуючого остеоартрозу кульшового суглоба провідне місце займають фізіотерапевтичні процедури. Так як прогресування патології досить малодинамічним, то перед призначенням маніпуляцій фізіотерапевт оцінює можливість використання найбільш ефективної методики, спираючись на отримані результати лабораторних та інструментальних досліджень. Які першочергові завдання повинні вирішувати проводяться процедури:
- підвищувати адаптаційно-трофічні функції вегетативної нервової системи, ганглії якій розташовані на значній відстані від іннервованих органів;
- покращувати процеси метаболізму і трофіки кульшового суглоба;
- надавати анальгетичну та протинабрякову дію;
- попереджати поширення запального процесу;
- підвищувати функціональну активність ураженого суглоба;
- попереджати м’язову атрофію.
Перераховані вище завдання фізіотерапевтичних процедур виконуються за допомогою природного або преформованого фактора окремо або в різних комбінаціях.
Інвалідизація пацієнтів з деформуючим остеоартрозом в Російській Федерації варіюється в межах 0,2% від всіх діагностованих випадків. Особливу стурбованість викликає постійне зниження вікових категорій громадян та часто виникають ускладнення, наприклад, вторинний синовіт, значно утруднює реабілітацію.
Найбільшою ефективністю відрізняється процедура гальванізації, полягає у використанні постійного струму при низькій напрузі. Результатом лікувальної маніпуляції стає посилення лімфо – і кровообігу, підвищення проникності стінок великих і дрібних кровоносних судин, прискорення виведення з тканин кінцевих і проміжних продуктів запального процесу. Важливе значення має поступове зниження хворобливих відчуттів, що дозволяє зменшувати дозування фармакологічних препаратів.
У терапії патології часто застосовується електрофорез з кальцію хлоридом, НПЗП, хондропротекторами, вітамінами групи B. При проведенні маніпуляції в області кульшового суглоба розташовується ватний тампон, змочений у лікарському розчині, а поверх нього фізіотерапевт накладає металеві пластини. Після пропускання через них слабких розрядів електричного струму в уражені тканини проникають препарати, причому в значно більшій концентрації, ніж при локальному нанесенні.
Полусинусоидальные різночастотні струми, модульовані короткими періодами відносно недавно стали використовуватися в лікуванні ДОА кульшового суглоба. При проведенні процедури виробляється своєрідний мікромасаж, надає розсмоктуючу дію і стимулює процеси обміну речовин. Також в терапії дегенеративно-деструктивної патології добре зарекомендували себе физиоманипуляции, представлені в таблиці:
Оперативне втручання
Діагностування у пацієнта ДОА кульшового суглоба 1 ступеня дозволяє в лікуванні застосовувати тільки фармакологічні і фізіотерапевтичні методики. Але при виявленні 3 ступеня деструктивних змін, здатних стати причиною інвалідизації, рідко обходиться без хірургічного втручання. Найбільш часто практикується проведення артроскопічних операцій, які не вимагають тривалого відновного періоду і відрізняються малоинвазивностью.
Праворуч головка стегнової кістки при 3-го ступеня, зліва — здорова.
В даний час в деяких провідних медичних дослідницьких центрах світу розробляються методики та проводяться клінічні випробування трансплантації донорських або власних хрящових тканин.
3 ступінь ДОА характеризується тяжкими ураженнями кульшового суглоба, тому лікарі відразу пропонують пацієнту вдатися до ендопротезування. Це радикальне оперативне лікування з доведеною високою клінічною ефективністю у 70-75% випадків. Заміна зруйнованого суглоба тазостегновим дозволяє пацієнтам зберегти колишній спосіб життя, а також фізичну працездатність. Тривалість служби ендопротеза в середньому становить близько 10 років.
Застосування народних засобів лікування в терапії ДОА недоцільно. Накладення на область болю і запалення листя лопуха і капусти не здатне уповільнити деструкції хряща. А слабке анальгетичну дію стане причиною пізнього звернення до фахівців, коли використання консервативних методів лікування нераціонально. Тільки своєчасно діагностування захворювання на ранній стадії дає найбільш сприятливий прогноз на повне одужання.
