Лікування клімаксу у жінок фізичними факторами

Клімактеричний період – це перехідний період в жіночому організмі між репродуктивною фазою і припиненням гормонопродукуючою функції яєчників. Цей процес є фізіологічним, у більшості осіб слабкої статі це відбувається у віці 45-50 років. У деяких жінок протягом цього періоду ускладнюється патологічними симптомами, розвивається клімактеричний синдром. І тоді в організмі виникають ендокринні, обмінні, судинні, нервово-психічні порушення. Протягом його може бути тривалим — близько 5 років, а іноді і більше. Менш тривалий перебіг спостерігається у практично здорових осіб. Схильні даної патології близько 50 % жінок. Майже у половини з них захворювання має тяжкий перебіг, особливо у хворих з хронічними патологіями.

Зміст

  • 1 Причини та механізми розвитку
  • 2 Клінічні прояви
  • 3 Діагностика
  • 4 Лікування
    • 4.1 Медикаментозне лікування
    • 4.2 Замісна гормонотерапія
    • 4.3 Фізіотерапія
  • 5 Висновок


Причини і механізми розвитку

Пусковим механізмом розвитку клімактеричного синдрому можуть бути несприятливі зовнішні умови (стресові ситуації, професійні шкідливості, умови життя), хронічні соматичні захворювання, неповноцінне харчування та ін. Існує спадкова схильність до патологічного перебігу клімаксу. Захворювання часто розвивається після стресів, важких переживань. Важливе місце у виникненні даної патології займають вікові зміни в гіпоталамусі (структура мозку, яка пов’язує роботу вегетативної нервової системи та ендокринних залоз), що призводить до порушення вегетативного рівноваги і викиду норадреналіну та допаміну, які беруть участь у процесах терморегуляції. Це обумовлює розширення периферичних судин і так звані припливи.

Клінічні прояви

Даний синдром зазвичай проявляється у пременопаузі, але можливо його розвиток і у перші роки постменопаузи. Клінічна картина його різноманітна. Розглянемо основні ознаки клімактеричного синдрому:

  • відчуття припливів до голови, верхньої частини тіла;
  • головний біль, яка може супроводжуватися запамороченням, нудотою, блювотою, іноді втратою свідомості;
  • підвищення артеріального тиску, різкі його коливання;
  • дратівливість, емоційна нестійкість, пітливість;
  • порушення сну;
  • підвищення температури тіла до субфебрильних цифр) з ознобом;
  • біль і дискомфорт в області серця з відчуттям серцебиття і страху.

У деяких хворих можуть з’являтися неврозоподібні стани, депресії, порушення роботи щитовидної і підшлункової залоз. Це може проявлятися схудненням або надмірним збільшенням маси тіла, розвитком цукрового діабету.

Виділяють три ступеня тяжкості перебігу хвороби в залежності від кількості припливів. Якщо в добу спостерігається до 10 припливів – протягом легке, до 20 – середньої важкості, більше 20 – важке, що призводить до втрати працездатності.

Клінічні варіанти синдрому:

  • Типовий.
  • Атиповий (виникає досить рідко у жінок, які перенесли психічні або фізичні травми і перевантаження, проявляється ураженням серця, симпато-адреналової кризи, важким перебігом).
  • Ускладнений (важко протікає, розвивається у хворих з супутньою патологією внутрішніх органів).
  • Особливий (з прогресуючим ожирінням, нетриманням сечі, остеопорозом).
  • Діагностика

    Клімактеричний синдром є прикордонним станом, вимагає комплексного всебічного обстеження у різних фахівців, обов’язковим є обстеження у гінеколога, так як останнє слово в діагнозі і лікування залишається за ним. Діагноз встановлюється на підставі скарг, історії захворювання, об’єктивних даних, виявлених лікарем. Призначається дослідження крові на рівень статевих гормонів, УЗД органів малого тазу.


    Лікування

    Прояви захворювання в процесі вікової перебудови можуть піддаватися зворотному розвитку, у зв’язку з чим не всім жінкам призначається спеціальне лікування.

    Жінкам, які страждають від патологічного клімаксу, необхідно дотримуватися режиму праці та відпочинку, повноцінно харчуватися і враховувати особливості лікувальної дієти при даній патології (обмежуються вуглеводи, тваринні жири, кухонна сіль). Рекомендуються спортивні заняття, переважно плавання, ходьба, спортивні ігри.

    Лікувальні заходи:

  • Медикаментозне лікування

  • Призначаються седативні препарати, транквілізатори, нейролептики, вітаміни. Лікування повинно призначатися невропатологом. Найбільш ефективно дія нейролептиків (тріфтазін, метеразін, фенібут та ін), після проходження курсу лікування поліпшується загальний стан хворих, зменшуються прояви хвороби. Дані препарати призначаються на 4-12 тижнів до отримання ефекту, а потім поступово скасовуються. Вітамінотерапія призначається з урахуванням підвищеної потреби організму жінки, вона повинна включати прийом вітамінів групи В, вітаміну А, Е, С.

  • Замісна гормонотерапія

  • Гормональна терапія повинна бути строго індивідуально підібрана, вона залежить від клінічних проявів та гормонального статусу жінки. Для лікування клімактеричного синдрому призначається комбінація естрогенів і прогестерону (іноді з андрогенами), естрогени призначаються в низьких дозах.

    Показання: клімактеричний синдром у середньотяжкому і тяжкому перебігу.

    Протипоказання: маткові кровотечі з нез’ясованою причиною, онкологічні хвороби матки, молочних залоз, ниркова і печінкова недостатність, важкий перебіг цукрового діабету.

    Перед призначенням даного лікування необхідно проводити обстеження хворої (аналізи крові і сечі, УЗД, мамографія та ін), яке повторюють кожні 3 місяці.

  • Фізіотерапія

  • Застосовується з метою корекції гормональної функції яєчників, поліпшення роботи нервової системи, кровообігу, обмінних процесів, а також з седативної метою.

    Методи фізіотерапевтичного впливу, які застосовуються при клімактеричному синдромі:

    • УВЧ-терапія трансцеребральная (покращує роботу гіпоталамо-гіпофізарної системи);
    • ТКЕА (трансцеребральная электроаналгезия чинить седативну дію, нормалізує роботу вегетативної нервової системи);
    • электросонтерапия (седативний ефект);
    • гальванізація (заспокоює);
    • електрофорез із застосуванням аміназину (для седації), судинорозширювальних препаратів (дротаверину, кавінтону, дибазолу);
    • селективна хромотерапія (поліпшує психоемоційний стан, знижує збудливість нервової системи);
    • вібромасаж (заспокоює, розслаблює);
    • загальна франклінізація (заспокоює);
    • аеротерапія (покращує обмінні процеси);
    • контрастний душ (підвищує тонус нервової системи, покращує мікроциркуляцію);
    • азотні, вуглекислі, кисневі ванни;
    • морелечение (таласотерапія);
    • електростимуляція шийки матки (покращує роботу репродуктивної системи);
    • ультратонотерапия (також призначається для стимуляції репродуктивної системи).

    Висновок

    Лікування даного захворювання потрібно починати вчасно, бажано в перші 6-12 місяців від появи припливів, так як на ранніх етапах симптоми хвороби швидше піддаються зворотному розвитку і існує можливість попередити важкий перебіг клімактеричного синдрому. Полегшити стан при патологічному клімаксі допомагає виконання рекомендацій лікаря.

    Програма «Студія Здоров’я», випуск на тему «Клімакс: симптоми, лікування»:

    Сподобалася стаття? Поділитися з друзями:
    Здоровий спосіб життя