Лікування невралгії уколами

«Уколами» в народі називають другою за частотою спосіб введення лікарських речовин в організм, який називають парентеральним. Саме з ін’єкціями пов’язують, як правило, успіх невідкладної терапії при будь-яких станах. І в цьому є частка справедливості. Переваги у «уколів» над «таблетками» наступні:

  • швидкість чиниться ефекту. Адже таблетка остаточно всмоктується в кишечнику, куди вона повинна потрапити. Крім того, все, що всмоктується, обов’язково проходять через ворітну вену, і в своїй більшості, метаболізується і трансформується в мікросомальної системи печінки. Ліки, поставлене внутрішньом’язово або внутрішньовенно, діє швидше;
  • можливість доставити ліки безпосередньо в потрібне місце. Саме ця можливість лежить в основі проведення блокад. У неврології блокадою називають ін’єкцію одного або декількох препаратів, введених внутрішньом’язово з лікувальною метою в місце максимальної болючості з метою викликати провідникову анестезію або розірвати «порочне коло» при миофасциальном синдромі.

Саме ця здатність до швидкої доставки препаратів «куди слід» дуже затребувана при невралгії. Не всі види невралгії можна лікувати за допомогою блокад. Іноді внутрішньом’язові ін’єкції використовуються просто як засіб швидкої доставки препаратів. Перерахуємо препарати, найбільш часто застосовуються, як для виконання блокад, так і просто для внутрішньом’язового введення.

Наведемо приклад блокади при міжреберної невралгії. Метою є проксимальна блокада міжреберних нерва з знеболюючою метою. Для цього можуть використовуватися такі засоби:

  • розчин новокаїну. Для блокади нерва на кілька годин цілком достатньо 0,25% розчину. Методично спочатку знаходиться потрібний міжреберний проміжок, в якому виникає найбільша біль, а потім вводиться препарат на потрібну глибину таким чином, щоб розчин оточив нерв.

Також аналогічну блокаду виконують при лікуванні невралгії трійчастого нерва. Таке лікування сприяє не тільки зменшенню болю, спокійного сну, але і зниження патологічно підвищеного тонусу м’язів, яка, зберігаючись, тривалий час, може підтримувати біль досить тривалий час.

Інші препарати, які зазвичай вводяться внутрішньом’язово глибоко, верхнє – зовнішній квадрант сідниці, можу ставитися до різних груп. Головні правила при лікуванні невралгії ін’єкціями і уколами, наступні:

  • Необхідно готувати розчин для ін’єкцій безпосередньо перед введенням і не зберігати його у шприцах;
  • Забороняється змішувати кілька препаратів в одному шприці.

Єдине виключення, яке дозволяли (не дозволяють і досі) собі лікарі «швидкої допомоги» — це «трійчатка», або введення в одному шприці анальгіну, димедролу та Но-шпи. Цей комбінований препарат в «одному флаконі» залишається дуже популярним, і чинить знеболювальну, седативну та заспокійливу, спазмолітичну і легке протиалергічну дію. Його цілком можна вводити при невралгії різної етіології, наприклад, на ніч.

Найбільш популярні наступні препарати:

  • група НПЗЗ (моваліс, ортофен, диклофенак, кетонал). Вони володіють вираженим протизапальним і знеболюючим ефектом. Наприклад, біль краще знімає кетонал, кеторол. А запалення добре піддається корекції німесуліду, ксефокама.
  • полівітаміни (мільгамма Композитум, Комбилипен). Особливістю їх застосування є досить тривале призначення – до 20 днів внутрішньом’язових ін’єкцій з подальшим переходом на таблетований прийом. Хоча, як показує неврологічна практика, ефект від їх призначення помітний у перші п’ять днів, і тривалість прийому – це не що інше, як звичайний маркетинговий хід.
  • міорелаксанти центральної дії (Мідокалм, Сирдалуд).

Найбільш ефективним буде поєднання всіх груп препаратів з місцевою терапією (мазі, креми, гелі), а також з фізіотерапевтичними методиками. Блокади на тлі проведеної терапії ставляться як допоміжний засіб при вираженому больовому синдромі.

На закінчення слід сказати, що при лікуванні невралгії зазвичай приходять до компромісного варіанту: так, перші 3 – 5 днів лікування проводять досить активно, переважно використовуючи парентеральний метод введення. А після зниження больового синдрому пацієнта переводять на таблетовані препарати.

У тому випадку, якщо у пацієнта існують хронічні захворювання печінки, нирок, виразкова хвороба шлунка і 12 – палої кишки – то призначення НПЗЗ має бути дуже обережним, і проводитися під прикриттям препаратів, що знижують ризик ульцерогенної дії (омепразол).