Мокра екзема: причини виникнення захворювання і його лікування

Мокнуча екзема – хронічне шкірне захворювання, протягом якого являє собою поперемінне чергування періодів загострення і ремісії. На шкірі хворого виникають характерні бульбашки, які згодом лопаються, виділяючи серозну рідину. Візуально цей процес схожий на кипіння води – це є головною відмітною ознакою, за яким диференціюється дана форма екземи. Висип не передається контактним шляхом.
Мокра екзема: причини виникнення захворювання і його лікування

Причини появи і симптоми хвороби

Зміст статті

  • 1 Причини появи і симптоми хвороби
  • 2 Як розпізнати захворювання
  • 3 Традиційне і домашнє лікування
    • 3.1 Схожі статті

Дане захворювання інакше іменують «ідіопатичною», або істинної екземою. У більшості випадків екзема локалізується на ногах і руках, але буває, що захворювання поширюється і по всьому тілу.

Мокнуча екзема може виникати і проявлятися у зв’язку з низкою чинників. В її основі лежать такі причини:

  • дисфункція імунної системи;
  • спадкова схильність;
  • зовнішні подразники (алергени) – бактеріальні, фізичні, хімічні;
  • дисфункція метаболізму;
  • системні захворювання.

Отже, всі причини, які призводять до виникнення захворювання, можна розділити на чотири групи:

  • спадкові (генетичні);
  • ендокринно — метаболічні фактори (порушення гормональної функції організму або обміну речовин);
  • інфекційно – алергічні;
  • нейрогенні детермінанти (дисфункції нервової системи).

Фактори, які провокують розвиток мокнучої екземи:

  • стреси, нервові перенапруження;
  • гіпертиреоз;
  • дисфункція ШКТ;
  • цукровий діабет;
  • хронічні інфекції в організмі.

Мокнуча екзема починається з гострої форми, можливі рецидиви. З часом переходить у хронічний стан. У найбільш важких випадках мокра хронічна екзема провокує появу міжклітинного набряку, в результаті чого ексудат випливає на шкіру. Це, в свою чергу, призводить до утворення ерозійних ділянок з микровезикулами. Згодом на їх місці виникають екзематозні колодязі, заповнені серозним ексудатом.

Мокра форма екземи виявляє себе двома основними симптомами:

  • поява шкірних новоутворень – везикул – діаметром до 5 мм;
  • розтин папул і «намокання» епідермісу.

Перебіг захворювання завжди супроводжується додатковими симптомами: підвищеної набряком, появою кірочок після висихання ерозійних ділянок, лущенням, утворенням лусочок, свербінням і тріщинами після того, як хворий контактував з водою.

Мокнуча форма екземи відрізняється так званим еволюційним поліморфізмом. Один і той же осередок ураження може бути наповнений сыпными елементами, стадії розвитку яких розрізняються (микроэрозии, кірки, везикули). Будь висипання супроводжуються сильним свербінням, який провокує порушення сну і невротичні збої.

Якщо вчасно і коректно почати лікування захворювання, воно буде переведено в стадію ремісії. Без лікування буде розвиватися в хронічну стадію: шкіра поступово ущільниться в уражених зонах, придбає синювато-червоний колір і лущитися. Симптоми хронічної мокнучої екземи змінюються ознаками гострого запалення.

Якщо хвороба вже перейшла в хронічну стадію, то вона не залишає хворого роками. На вогнищах висипу утворюються пігментні плями, які з часом повністю зникають.

Мокра екзема: причини виникнення захворювання і його лікування

Як розпізнати захворювання

Щоб діагностувати мокнучу екзему та виявити справжні причини її появи, використовуються наступні методи:

  • нашкірні проби – щоб відрізнити мокнучу екзему від інших форм захворювання, пацієнту наносять на шкіру кілька крапель потенційного алергену (з внутрішньої сторони передпліччя). Якщо через добу після процедури з’явиться характерний висип, значить, діагноз підтвердився;
  • скарифицированные проби – порушується шкірний покрив хворого, наноситься декілька крапель потенційного алергену. Реакція проявляється вже через кілька годин після маніпуляції;
  • імунологічні проби.

Традиційне і домашнє лікування

Як і в ситуації з будь-яким іншим захворюванням, попередити мокнучу екзему значно простіше, ніж лікувати її. З метою профілактики хвороби рекомендується обережно очищати шкіру, зволожує і пом’якшує її, захищати епідерміс від дії потенційних подразників. З ужитку слід виключити агресивні хімічні речовини: пральні порошки, чистячі і миючі засоби, ароматизоване мило та інше. Необхідно скоригувати спосіб життя, чітко дотримуватися режиму дня і дотримуватися гіпоалергенної дієти.

Лікувати мокнучу екзему слід комплексно. Для початку слід виключити зовнішні подразники, обстежити ендокринну систему пацієнта на наявність гормональних дисфункцій, а також організувати правильне лікування різних хронічних захворювань.

Лікування мокнучої екземи починається з гіпосенсибілізуючої терапії – вона проводиться внутрішньом’язово з застосуванням тіосульфату натрію, хлориду кальцію і інших схожих препаратів.

Лікування екземи не обходиться без антигістамінних засобів (супрастин, димедрол, діазолін, перитол), а також седативних (заспокійливих препаратів. В особливо важких випадках лікар проводить лікування кортикостероїдами, правда, їх прийом не повинен бути довготривалим, оскільки вони викликають звикання.

Очищення організму хворого від шлаків і токсинів проводять діуретиками (це сечогінні засоби).

Лікування мокнучої екземи передбачає і прийом імунокоректорів (пентосил, тималін, вітаміни групи В).

Місцеве лікування проводять за допомогою примочок, виготовлених з використанням борної кислоти, димексиду, нітрату срібла, резорцину. Пом’якшують уражену шкіру борної і саліцилової маззю, кремом Лоринден – С. Для цієї мети добре підходять і ванночки з перманганатом калію.

Після того як запальний процес куповані, пацієнту рекомендується пройти курс фізіотерапевтичних заходів, складається з таких процедур:

  • кріотерапії;
  • фототерапії;
  • озонотерапії.

Лікування мокнучої екземи народними засобами також можливо. Найбільш ефективними є наступні рецепти:

  • на уражені висипом місця необхідно прикладати примочки з огірковим розсолом, ялицевою і обліпиховою олією;
  • необхідно приймати ванни з додаванням збору таких трав: спориш, конюшина, ромашка, подорожник, бузина. Додати у воду можна і ефірні масла іланг — ілангу, чайного дерева, лаванди і герані;
  • можна приготувати таку лікувальну суміш: на 100 грам гашеного вапна слід взяти стільки ж води, суміш поставити на повільний вогонь, прокип’ятити. Засіб має настоятися, після його потрібно остудити, процідити через марлю. Далі вапно змішують з рослинним маслом (1:1) і отриману масу наносять у вигляді компресу на ділянки шкіри, уражені мокрою екземою.

Мокнуча форма екземи (справжня, ідіопатична) – хронічне шкірне незаразливе захворювання запального характеру, що характеризується такими симптомами, як сильний свербіж і вогнищеві висипання. Для мокнучої екземи властиво поперемінне чергування періодів загострення захворювання і його ремісії.

Причини появи даного типу екземи дуже різноманітні, в основному це імунний збій, інфекція, алергічна реакція на зовнішні подразники, гормональні дисфункції або системні захворювання.

Лікування екземи мокрій повинно бути комплексним. Хворому показано як медикаментозні засоби (антигістамінні, седативні, протизапальні), так і препарати для місцевого використання (мазі, креми). Традиційну терапію доповнюють фізіотерапевтичними процедурами і народними рецептами для домашнього лікування.

Важливо, що будь-які лікувальні заходи повинні проводитися тільки після консультації з лікарем-дерматологом, який скоректує терапевтичну програму з урахуванням індивідуальних особливостей пацієнта.