Немедикаментозне лікування еректильної дисфункції у чоловіків

Немедикаментозне лікування еректильної дисфункції у чоловіків

Еректильна дисфункція – це неможливість розвитку і підтримки ерекції, необхідної для повноцінного статевого акту. Синонімами цього стану є імпотенція і копулятивна дисфункція. Це не самостійна патологія – як правило, це синдром, що виникає на тлі інших – соматичних, неврологічних, психічних порушень. Кожен п’ятий чоловік на нашій планеті страждає еректильною дисфункцією. Найчастіше вона виникає у чоловіків зрілого та похилого віку (один з проявів чоловічого клімаксу), але в ряді випадків зустрічається і у молодих людей – віком старше 18 років.

Про те, чому і як розвивається імпотенція, які клінічні прояви цього стану, а також про принципи діагностики і лікування, зокрема, без застосування медикаментів, ви дізнаєтеся з нашої статті.

Зміст

  • 1 Причини виникнення та види еректильної дисфункції
  • 2 Клінічні прояви
  • 3 Діагностика
  • 4 Тактика лікування
    • 4.1 Консервативне лікування
    • 4.2 Хірургічне лікування
    • 4.3 Фізіотерапія
  • 5 Санаторно-курортне лікування
  • 6 Висновок


Причини виникнення та види еректильної дисфункції

Ми об’єднали ці два розділи тому, що вони тісно пов’язані один з одним – захворювання класифікується в залежності від причини, що викликала його розвиток. Отже, еректильна дисфункція може бути:

  • гормональної;
  • психогенної;
  • нейрогенної;
  • органічної, або васкулогенной (виникати внаслідок артеріальної або венозної недостатності статевого члена, або ж внаслідок склерозу кавернозної його тканини);
  • медикаментозною.

Психогенна імпотенція розвивається при психоемоційному неблагополуччя чоловіки – у разі депресивних розладів, астеноневротического синдрому, на фоні стресів. Існує таке поняття, як «страх коїтусу» — це стан, при якому чоловік відчуває страх перед майбутнім статевим актом, страх невдачі при його виконанні, страх глузування. Нерідко при наявності цього синдрому у чоловіка вчинити статевий акт дійсно стає проблематичним – виникає еректильна дисфункція.

Психогенна дисфункція буває первинною і вторинною. Первинна обумовлена вихованням, особистісними характеристиками, особливостями характеру пацієнта (невпевненість у собі, схильність до переживань, емоційність), а вторинна розвивається в результаті раніше отриманого негативного сексуального досвіду, певної ситуації у відносинах з партнером або в житті в цілому. Вторинна еректильна дисфункція завжди виникає гостро і найчастіше її супроводжують сексуальні розлади іншого характеру.

Примітно, що цей вид імпотенції є селективним – при одних обставинах він проявляється, а при інших – відсутня.

Немедикаментозне лікування еректильної дисфункції у чоловіківНеврогенна імпотенція розвивається при різних захворюваннях нервової системи, зокрема, при спинний сухотке, хвороби Паркінсона, розсіяному склерозі, епілепсії, пухлини і травми головного та спинного мозку, а також вродженої патології розвитку органів центральної нервової системи.

Ендокринна імпотенція є наслідком гормонального дисбалансу в організмі. Перш за все вона виникає при зниженні рівня чоловічих статевих гормонів, зокрема тестостерону в крові, що ми і спостерігаємо в період чоловічого клімаксу. Нерідко ендокринна імпотенція супроводжує цукрового діабету.

Артеріальну недостатність статевого члена може викликати цілий ряд причин: ураження артерій малого тазу атеросклерозом, вроджене недорозвинення артерій статевого члена, травматичні ушкодження промежини і кісток таза, особливо з пошкодженням сечовипускального каналу. Головним патогенетичним механізмом цієї форми захворювання є недостатність кровообігу. У осіб, страждаючих гіпертонічною хворобою, еректильна дисфункція виникає на 15-20 % частіше, ніж у здорових осіб.

Розвивається артеріальна недостатність поступово і не залежить від стосунків чоловіка з партнеркою.

До венозної недостатності статевого члена призводять генетично обумовлені особливості його будови венозної системи, які часто поєднуються з патологією вен іншої локалізації.

Еректильна дисфункція внаслідок склерозу кавернозної тканини зустрічається, як правило, у літніх пацієнтів як один із проявів змін організму, пов’язаних з віком. Крім того, до склерозу може призвести пріапізм, оскільки при цьому стані відзначається тривала гіпертензія всередині печеристих тіл, що призводить до ішемії (дефіциту кисню) кавернозної тканини – одним з результатів її і є склерозування. Цей процес також розвивається в результаті травм статевого члена і при цукровому діабеті.

Немедикаментозне лікування еректильної дисфункції у чоловіківЕректильна дисфункція, викликана прийомом медикаментів. Стати причиною її розвитку можуть такі лікарські препарати, як альфа і бета-адреноблокатори, Н2-блокатори, антидепресанти і транквілізатори. Хворі, яким показаний прийом таких препаратів, повинні бути поінформовані про їх побічні ефекти, в числі яких і порушення ерекції.

Клінічні прояви

Власне, провідною ознакою імпотенції є неможливість чоловіки зробити статевий акт. Варіанти цього стану залежать від причин, що його викликали. Статевий потяг може бути збережено, а може бути відсутньою. Спонтанні ерекції можуть зберігатися, слабшати або відсутні зовсім.

Ерекція може бути нестійкою, мати місце у певних положеннях тіла, а в інших зникати (це свідчить про надмірне відтік венозної крові з кавернозних тіл при зміні позиції).

Напруга статевого члена під час коїтусу може збільшуватися, але повільно, мляво – це теж патологія, і вона, найімовірніше, пов’язана з недостатністю артеріального кровоплину при збереженому венозному відтоку.

На психогенний характер імпотенції вкаже збереження мастурбационных і спонтанних ерекцій у поєднанні з ослабленням або відсутністю адекватних.

У багатьох випадках характер клінічного перебігу захворювання вже підкаже лікаря, в якому напрямку проводити діагностичний пошук, щоб в максимально короткий термін допомогти своєму пацієнтові.

Діагностика

Немедикаментозне лікування еректильної дисфункції у чоловіківСам факт еректильної дисфункції лікарю виявити досить проблематично, тому попередній діагноз, як правило, грунтується на скаргах хворого на постійну або періодичну неможливість повноцінного статевого акту, а також даних анамнезу життя і захворювання. По суті, лікар вже на цьому етапі виставляє діагноз «імпотенція», а подальше обстеження проводить, щоб встановити причину цього стану.

При огляді хворого фахівець звертає увагу на візуальні ознаки гормонального дисбалансу (статура, характер оволосіння, розвиток чоловічих статевих ознак), будова зовнішніх статевих органів, сліди травм, прояви запального процесу. Після огляду він досліджує генітальні рефлекси. Потім, з метою підтвердження діагнозу, пацієнту буде призначено ряд лабораторних та інструментальних досліджень, зокрема:

  • аналіз сперми;
  • дослідження секрету передміхурової залози;
  • рівень гормонів в крові (тестостерону, естрадіолу, пролактину та інших);
  • дослідження провідності дистального нервового пучка;
  • визначення бульбокавернозного рефлексу;
  • фармакологічна штучна ерекція (каверни вводять розчин папаверину, фентоламін або інший препарат, а потім оцінюють, як швидко настає ерекція, її ступінь за шестибальною шкалою, тривалість зміни при зміні положення тіла);
  • ультразвукове доплер-сканування судин пеніса (точність дослідження становить до 90 %; у процесі нього лікар оцінює характер кровотоку, стан білкової оболонки, кавернозної тканини, а також може діагностувати хвороба Пейроні);
  • Немедикаментозне лікування еректильної дисфункції у чоловіківспонгиозография (дослідження з контрастуванням; проводять його з метою оцінки шляхів відтоку венозної крові із статевого члена);
  • кавернозография (також рентгенконтрастный метод діагностики; дозволяє оцінити стан кавернозних тіл і шляхи відтоку венозної крові від них);
  • перфузійна штучна ерекція (проводять її, щоб отримати зображення венозних судин пеніса і оцінити стан кавернозної тканини);
  • компресійна перфузія кавернозних тіл (для оцінки стану венозних судин статевого члена при розвивається ерекції);
  • артеріографія (для дослідження артеріальної системи статевого члена);
  • імпедансна плетизмография статевого члена (дозволяє оцінити пульсовий наповнення органу);
  • вимірювання пенобрахиального індексу (величини, отриманої шляхом ділення значення систолічного тиску в судинах пеніса на систолічний тиск, що вимірюється класично – на сонній артерії; дозволяє судити про функціональний стан судин);
  • радіоізотопна фармакопенография (досліджує швидкість виведення радіоізотопу в різні фази ерекції);
  • дослідження нічного набухання статевого члена;
  • консультація профільних спеціалістів – невропатолога, психолога, психіатра, ендокринолога та інших при необхідності.


Тактика лікування

Лікування може бути консервативним або хірургічним – це залежить від захворювання, на тлі якого виникла еректильна дисфункція.

Консервативне лікування

Немедикаментозне лікування еректильної дисфункції у чоловіківГоловним напрямком лікування є терапія основного захворювання, однак якщо повністю позбутися від нього неможливо, андролог повинен постаратися ліквідувати імпотенцію, щоб досягти сексуальної адаптації пацієнта – це, безсумнівно, поліпшить якість його життя.

Терапію проводять з метою відновлення кровопостачання і іннервації статевого члена, корекції гормонального дисбалансу.

Важливою складовою комплексного лікування є психотерапія, а також прийом психотропних препаратів, якщо в них є необхідність.

Медикаментозна терапія може включати в себе:

  • препарати, що поліпшують обмінні процеси в стінці судин – ангіопротектори;
  • інгібітори фосфодіестерази-5 (силденафіл, тадалафіл та інші);
  • замісну гормональну терапію;
  • препарати, що розширюють судини (кислота нікотинова, курантил);
  • альфа-адреноблокатори (фентоламін);
  • антигіпоксантів;
  • антиагреганти;
  • адаптогени (екстракти елеутерококу, золотого кореня, женьшеню);
  • вітаміни, особливо групи В;
  • простагландін Е (каверджект, альпростадил).

Хірургічне лікування

Немедикаментозне лікування еректильної дисфункції у чоловіківЗ метою відновлення нормального кровопостачання статевого члена можуть бути проведені оперативні втручання на судинах тазу або реваскуляризація кавернозних тел. При великому склерозі кавернозних тіл пацієнту рекомендовано протезування статевого члена. На жаль, ця методика нефизиологична, вона заздалегідь робить неможливими всі подальші спроби фізіологічній корекції еректильної дисфункції.

Фізіотерапія

Методики физиолечения можуть бути використані в якості складової комплексного лікування еректильної дисфункції. Застосовують їх з метою поліпшення харчування (трофостимулирующие методи) і струму крові в області простати, корекції гормонального дисбалансу, а також для стимуляції гальмівних процесів у корі головного мозку, які забезпечують ефект седації.

Отже, до седативну методів належать:

  • лікарський електрофорез брому на комірцеву зону;
  • электросонтерапия;
  • масаж комірцевої зони (застосовують у комплексі з електропроцедурами або при їх непереносимості; використовують прийоми, які надають розслаблюючу дію);
  • йодобромні, хвойні ванни;
  • циркулярний душ.

Як трофостимулирующих методів можуть бути використані:

  • Немедикаментозне лікування еректильної дисфункції у чоловіківультразвукова терапія (крім трофічного надає ще й протизапальну дію);
  • СМТ-терапія (впливають на рівні сегментів S1-SV – це активізує кровообіг в даній зоні);
  • гальванізація трусиковой зони (анод розміщують у попереково-крижовій зоні, а катод – в області передньої поверхні стегон);
  • інтерференцтерапія (стимулює циркуляцію крові і відтік лімфи в області запалення);
  • пелоїдотерапія (аплікації грязей на трусикову зону);
  • висхідний душ (покращує кровотік в області простати, впливає на парасимпатичні центри ерекції).

Для корекції гормонального статусу застосовують трансцеребральную ультравысокочастотную терапію, яка стимулює роботу аденогіпофіза, нормалізує процеси вироблення нею гормонів. Надає та імуностимулюючу дію.

З метою розширення судин призначають:

  • локальну вакуум-магнітотерапію (нормалізує судинний тонус, покращує приплив артеріальної крові, прискорює венозний відтік);
  • СМТ-форез препаратів, що розширюють судини (дигідроерготаміну, папаверину; катод розміщують над лобком, а анод – на статевому члені);
  • НВЧ-терапію простати.

Санаторно-курортне лікування

Немедикаментозне лікування еректильної дисфункції у чоловіківЧоловікам, які страждають імпотенцією, показане лікування на курортах і в санаторіях зі степовим, лісовим чи морським кліматом, з можливістю бальнео – та пелоїдотерапії. Такими є П’ятигорськ, Анапа, Сочі, Південний Берег Криму, Усть-Качка, Красноусольск та інші лікарні. Важливою складовою терапії на курорті є лікувальна фізкультура – теренкур і лікувальна гімнастика, які покращують кровообіг в області малого тазу, запобігаючи застійні явища в ньому.

Протипоказане лікування в санаторіях при нетриманні сечі, аденомі простати ІІ-ІІІ ступеня, стриктуре уретри чи макрогематурії (виділення з сечею великої кількості крові) будь-якої природи.

Висновок

Еректильна дисфункція – це дуже неприємне стан, з яким стикається кожен п’ятий чоловік на планеті. Причин його, а отже, і видів, досить багато. Головним напрямком лікування є терапія основного захворювання, яке і стало причиною розвитку імпотенції. Завданням лікаря-андролога є навіть при неможливості усунення основного захворювання спробувати налагодити еректильну функцію хворого – це значно поліпшить якість його життя. Лікування може проводитися консервативним (шляхом прийому медикаментів) або оперативним шляхом. Важливою складовою комплексного лікування є фізіотерапія, методики якій допомагають поліпшити кровообіг в області статевого члена, а значить, і нормалізувати харчування тканин навколо нього, а також заспокоїти збуджену нервову систему пацієнта.

У більшості випадків еректильна дисфункція піддається лікуванню – хворі завершують його з позитивним результатом. Саме тому у разі появи у вас симптомів, аналогічних описаним вище, будь ласка, не займайтеся самолікуванням, а зверніться за допомогою до уролога-андролога.

Урологи медичного центру «ВІН клінік Донецьк» розповідають про еректильної дисфункції:

ТВЦ, програма «Доктор», випуск на тему «Еректильна дисфункція»: