Зміст:
- Причини нестабільності хребта
- Клініка та діагностика
- Лікування
Нестабільністю хребта називають стан, при якому згинання або розгинання певного сегмента хребетного стовпа супроводжується ковзанням в ньому хребців відносно один одного. Від цього з’являється надмірна рухливість (гіпермобільність, шиї, попереку. Щоб зрозуміти, чому небезпечно це стан, слід детальніше розглянути, що ж відбувається при даній патології з хребтом. У нормі міжхребетні диски і зв’язки забезпечують «правильну» гнучкість хребетного стовпа, яка полягає в тому, що хребці при згинаннях шиї утворюють своїми краями плавну лінію, завдяки чому всі структури, які проходять в хребті або поблизу нього (спинний мозок, судини і нерви, також плавно згинаються.
Коли ж хребет втрачає свою стабільність при розгинаннях і згинаннях хребці не відхиляються один від одного, а як би зісковзують, утворюючи криву лінію. При цьому спинномозковий канал викривляється і звужується, що відображається на стані спинного мозку. Однак варто зазначити, що такий зсув відбувається тільки при рухах, якщо ж неправильне положення хребців зберігається постійно – це вже зовсім інше захворювання.
Причини нестабільності хребта
Виділяють чотири основні причини розвитку нестабільності хребта:
Клініка та діагностика
Нестабільність шийного відділу хребта проявляється болями в шиї і голові. Крім цього, деякі хворі страждають від запаморочення, особливо після різких рухів головою. Нестабільність шийних хребців с3-с4 може також супроводжуватися різними неврологічні розлади: болем і тягарем на плечах, онімінні шкіри кінцівок і т. д.
Крім того, хворі з даною патологією непомітно для себе починають робити мимовільні рухи головою і повертати її постійно в якусь одну сторону. Це приносить їм полегшення, ну а лікар з цих симптомів може запідозрити у пацієнта проблеми з хребтом.
Діагностика нестабільності шийних хребців є досить складною, оскільки в момент обстеження хребці можуть мати правильне положення. Тому при даній патології часто застосовують функціональну рентгеноскопію, яка дозволяє вивчити стан конкретного відділу хребта в крайньому згинанні або розгинанні. Також лікар з допомогою даного дослідження оцінює величину зміщення хребців і ступінь звуження спинномозкового каналу. Всі ці дані дозволяють фахівцю поставити правильний діагноз.
Лікування
Суть лікування даної патології полягає у створення умов, при яких хребет не може здійснювати рухи більшої амплітуди, ніж належить, відповідно зменшується вираженість нестабільності. Досягається це кількома шляхами:
- тимчасовою фіксацією шиї спеціальним коміром;
- тренуванням м’язів в області шиї, які створюють природний каркас для хребта;
- звиканням до правильних рухів.
Носіння коміра повинно обов’язково поєднуватися з заняттями лікувальною фізкультурою, оскільки штучна підтримка для хребта негативно відбивається на функціонуванні м’язів і зв’язок.
Масаж і мануальна терапія при даній патології також призначаються, однак виконувати їх повинен досвідчений і кваліфікований лікар, оскільки нестабільність хребта – це складна проблема, яка потребує індивідуального підходу до пацієнта, ретельного вивчення результатів дослідження та оцінки стану прилеглих відділів хребта і м’яких тканин.
Хірургічне лікування при даній патології застосовується у важких випадках при вираженій неврологічній симптоматиці і неефективності консервативних методів.
