Відкрити зміст »
Тазостегновий суглоб є найбільшим зчленуванням людського тіла, без якого складно уявити собі такі звичні дії як ходьба, присідання, біг, утримання вертикального положення тіла. Відчуваючи величезні навантаження, він дуже схильний до різного роду патологічних змін, які приносять не тільки біль, але і порушення його функції. У таких випадках заміна тазостегнового суглоба штучним ендопротезом стає єдиним способом повернути пацієнтові колишню активність і звичний спосіб життя.
Тазостегновий суглоб з’єднує ноги з тазом. В зчленуванні бере участь голівка стегнової кістки, занурена в вертлужную западину кісткової основи тазу. Для забезпечення рухів суглобові поверхні покриті хрящової тканиною, а сам суглоб оточений гарним м’язовим каркасом і міцним зв’язковим апаратом.
Здоровий тазостегновий суглоб задіяний у нахилах і поворотах тіла, згинанні і ротації ніг, забезпечує правильну ходу і поставу. Ми не замислюємося при виконанні цих дій, але будь-яка зміна суглоба призводить до сильного дискомфорту і втрати звичних функцій. Як надлишкові навантаження, так і недолік рухів можуть сприяти змінам суглобових елементів, різного роду травми, запальні процеси, інфекції здатні привести до незворотних наслідків, коли і потрібна операція.
Коли необхідна заміна тазостегнового суглоба
Показаннями до заміни кульшового суглоба вважаються:
- Артроз;
- Зношування суглоба в процесі життя;
- Травми;
- Вроджені особливості розвитку суглоба;
- Запальні процеси.
Артроз – найчастіша причина, за якою проводиться операція. У разі пошкодження тазостегнового суглоба говорять про коксартроз. Це стан являє собою зміни дегенеративно-деструктивного характеру, при яких руйнуються хрящі, кісткові поверхні позбавляються захисного шару і деформуються. Невідповідність навантаження можливостям ураженого зчленування призводить до поглиблення змін, появи болів і обмеження рухливості. Хрящова тканина не здатна відновлюватися, і процес носить незворотний характер. Артрозу сприяють хронічні травми і порушення харчування суглоба.
Зношування кульшового зчленування настає до літньому віку через перевантаження рухом, вагою тіла, підйомом тягарів. З часом порушується живлення суглобових елементів, хрящі стають більш крихкими і ламкими, а суглоб перестає грати роль амортизатора. У таких випадках говорять про «віковому зносі».
Травми – також часта причина порушення функції кульшового суглоба. При ушкодженнях в цій області часто відбувається перелом шийки стегнової кістки, що вважається частою патологією опорно-рухового апарату у літніх людей. Особливо схильні до перелому шийки стегна жінки похилого віку, в силу вікових змін гормонального фону страждають остеопорозом і крихкістю кісток.
Вже наявні до літньому віку вторинні зміни суглобових елементів, порушення живлення хрящової і кісткової тканини призводить до того, що зрощення кісткових відламків практично неможливо. Пацієнти змушені лежати, а про ходьбі немає й мови. Такий постільний режим в чому небезпечніше самого перелому, оскільки сприяє загостренню хронічної патології з боку легенів, серця і судин. Лежачі хворі після перелому шийки стегна мають підвищений ризик інсульту, тромбоемболічних ускладнень, можливі пролежні, пневмонії, тому операція із заміни тазостегнового суглоба їм необхідна. Вона дозволяє не тільки уникнути серйозних ускладнень, але і зберегти пацієнту життя.
У разі інших травм, що супроводжуються пошкодженням зв’язкового апарату, надривами хрящів, вивихами, частим наслідком стає посттравматичний коксартроз, у зв’язку з яким виникає необхідність у хірургічному лікуванні.
При порушенні формування суглоба у внутрішньоутробному періоді або ранньому дитячому віці (дисплазія, вроджений вивих) неминучі порушення трофіки і дегенерація кістково-хрящової основи. Розвивається ранній артроз, з’являється біль, рухи утруднюються.
Запальні процеси можуть бути викликані ревматоїдний артрит, подагру, системними захворюваннями сполучної тканини, травмами. Всі вони призводять до деструкції суглобових елементів та необхідності їх заміни штучними.
Серед інших причин, за якими необхідно ендопротезування, можна виділити асептичний некроз головки стегнової кістки внаслідок закриття живильних артерій, надмірне навантаження на суглоб при ожирінні, порушення трофіки при цукровому діабеті та інших обмінних захворюваннях.
Перераховані стани викликають необоротне ушкодження суглоба, тому виходом для збереження можливості рухів стане операція по його заміні. Не варто її боятися. Звичайно, втручання не з простих, вимагає від пацієнта певних зусиль як у підготовці, так і на етапі реабілітації, але це єдина можливість усунути біль і повернути колишню рухову активність.
Коли операція неможлива?
Коли зрозуміло, що без операції не обійтися, лікарю важливо оцінити можливі ризики і протипоказання до втручання, адже більшість пацієнтів – люди похилого віку, які мають «цілий букет» супутніх захворювання.
Отже, протипоказаннями до заміни кульшового суглоба можна вважати:
Гострий артрит тазостегнового зчленування може перешкоджати нормальному приживлению імплантату і небезпечний генералізацією запалення, тому його слід вилікувати консервативно.
Якщо пацієнт у період запланованого втручання раптом захворів інфекційною патологією (ГРВІ, пневмонія, кишкова інфекція тощо), то операцію доведеться відкласти до моменту повного одужання.
Хронічні вогнища запалення, навіть уповільнено і часом непомітні, як каріозний зуб або гнійничок на шкірі, повинні бути ліквідовані. Операція – серйозний стрес, який може призвести до поширення інфекції по всьому організму.
Якщо пацієнт страждає важкими захворюваннями внутрішніх органів у стадії декомпенсації, то операція йому протипоказана. У таких випадках, за можливості, наводять стан до стабільного. Наприклад, коригують дозу інсуліну у діабетика, підбирають ефективні гіпотензивні препарати у гіпотоніка, відновлюють ритм серця при аритміях і т. д. Якщо лікарям вдасться компенсувати патологію, то операція може стати здійсненною.
Молоді пацієнти – особлива група хворих. Зазвичай питання про ендопротезуванні виникає при травмах. Якщо у випадку похилого віку свідчення абсолютно визначені, то молодим особам операція буде призначена тільки при вичерпанні всіх можливостей щодо відновлення власного пошкодженого зчленування із застосуванням органозберігаючих технік.
Підготовка до операції
Правильна підготовка до операції – важливий компонент усього лікування, визначає і кінцевий результат. Важливо провести максимальну дослідження функції життєво важливих органів, попередити загострення хронічних захворювань, нормалізувати вагу та активізувати м’язи.
Підготовка до заміни кульшового суглоба повинна бути розпочата за кілька тижнів до запланованої операції. Вона включає:
- Загальноклінічні дослідження (аналіз крові, сечі, коагулограма), флюорографію, УЗД органів черевної порожнини, ЕКГ (за показаннями);
- Рентгенографію ураженого суглоба в різних проекціях;
- Консультації фахівців.
Всі перераховані дослідження можна зробити в клініці, де планується операція, але доцільніше їх провести амбулаторно в своїй поліклініці, і до лікаря прийти з вже готовими результатами, на основі яких буде обраний спосіб анестезії.
Важливим моментом підготовки є отримання дозволу на операцію з боку терапевта. Багато пацієнтів, особливо літнього віку, що страждають хронічною патологією, яка може загостритися або служити протипоказанням до втручання. Перед ендопротезуванням коригується артеріальний тиск до стабільно нормальних цифр, рівень цукру в крові у діабетиків, бажано зниження ваги при ожирінні. При наявності карієсу, він повинен бути пролікований у стоматолога, оскільки являє собою вогнище хронічної інфекції.
На етапі відновлення важливу роль відіграє стан м’язів, тому доцільно почати тренування ще на підготовчому етапі. Лікар або інструктор ЛФК допоможуть освоїти вправи для зміцнення м’язів рук, тулуба і ніг.
Пацієнтам, що перенесли протезування, доведеться пересуватися на милицях або з допомогою ходунків, тому можна спробувати ними користуватися заздалегідь.
Курці повинні по можливості розлучитися з шкідливою звичкою, якщо не бажають зіткнутися з ускладненнями з боку легенів, тривалим загоєнням рани.
У разі прийому препаратів, що розріджують кров, слід попередити про це хірурга і припинити їх прийом, щонайменше за тиждень до операції. До речі кажучи, деякі препарати на основі аспірину не можуть скасовуватися (тромбо-асс, наприклад), але таку рекомендацію повинен давати тільки лікар.
Коли всі необхідні процедури пройдені, і дозвіл на операцію отримано, пацієнт направляється в клініку, розміщується у палату, з ним розмовляє анестезіолог про кращому способі знеболювання, а хірург планує хід майбутнього втручання. Хворий заповнює анкету і дає згоду на операцію після бесіди з лікарем, який інформує про можливі ускладнення та ризики.
Напередодні операції з семи годин вечора забороняється прийом їжі, а з півночі – і їжі і води. Ця умова дуже важливо для забезпечення безпечної анестезії та запобігання небезпечних побічних явищ (блювота, наприклад). Слід прийняти душ, одягнути чистий одяг, постаратися виспатися і не хвилюватися, поклавшись на досвід і знання персоналу.
Безпосередньо перед операцією здорову ногу забинтовують еластичним бинтом для попередження тромбозів, а в сечовий міхур вводиться катетер, який буде видалений на наступний день після ендопротезування.
Як проводиться заміна тазостегнового суглоба?
Як ендопротеза кульшового суглоба використовуються різні конструкції, що складаються з інертних матеріалів (метал, кераміка, полімери), достатньо міцних для виконання з їх допомогою рухів. Ендопротез повинен максимально відповідати заменяемому суглобу і підбирається індивідуально за розміром.
Імплантат кульшового суглоба являє собою шарнір, що складається із стрижня, зафіксованого в стегнової кістки, кульшової западини, яка впрессовивается в тазову кістку, або керамічного і металевого аналога головки стегнової кістки, який занурюється в штучно створену вертлужную западину.
Матеріали, використовувані для виготовлення протезів, інертні, не викликають реакції з боку оточуючих тканин і добре приживаються. Багато пацієнтів задаються питанням, чи можливо проведення такого популярного нині дослідження, як МРТ після ендопротезування. Титанові сплави і синтетичні складові протеза є парамагнетиками, не зміщуються і не нагріваються в сильному магнітному полі, тому таке дослідження не протипоказане після операції.
Протези фіксуються до кісток кількома способами:
Хід операції
Втручання займає близько 2-3 годин, перевага віддається малоінвазивним доступом, що забезпечує найменшу травматизацію тканин. Заміна тазостегнового суглоба відноситься до високотехнологічних маніпуляцій, що вимагає високої кваліфікації і досвіду хірурга, від яких залежить і результат втручання.
Пацієнт вкладається на бік, нога згинається і фіксується. Операція проводиться в кілька етапів:
- Забезпечення доступу до ураженого суглобу: робиться розріз шкіри вздовж суглоба, м’язи і зв’язки не перетинаються, а відсуваються. Це дуже важливий момент, що забезпечує швидке відновлення рухової функції. Після проникнення до суглобу видаляються уражені його частини. Перевага віддається мінімальними розрізами, які не тільки не травмують м’язи і зв’язки, але й гарні з косметичної точки зору.
- На другому етапі хірург встановлює протез: у сформований канал стегнової кістки поміщається металевий стрижень, потім фіксується вертлюжну западину і головка стегна. Після первинної фіксації елементів протеза лікар перевіряє довжину ноги і обсяг рухів, «підганяє» протез під необхідну конфігурацію, а потім фіксує його цементом або будь-яким іншим із перелічених вище способів.
- Третій етап – остаточний – складається промивання рани антисептиками, ушивання м’яких тканин і накладення скоб на шкіру. В рану встановлюється дренаж для відведення вмісту.
Операція може бути проведена під загальним наркозом або епідуральної анестезією. При другому варіанті пацієнт може спати, якщо є таке бажання. Вибір методу анестезії визначається наявністю супутньої патології та бажанням хворого.
Відео: ендопротезування кульшового суглоба — хід операції
Після операції
Відразу ж після втручання проводиться контрольне рентгенографічне дослідження для того, щоб переконатися, що протез встановлений правильно, потім пацієнт направляється в післяопераційну палату або відділення інтенсивної терапії. У частині випадків хворого можуть відразу перевести у відділення травматології та ортопедії.
У палаті після операції кінцівку обкладають подушками або спеціальними валиками, щоб попередити небажані руху. Контроль за станом хворого здійснюється хірургом і медсестрами, тими, хто спостерігає за перебігом раннього післяопераційного періоду.
Після ендопротезування призначаються знеболюючі препарати, регулярно оглядається рана, що виділяється по дренажу, видаляється катетер із сечового міхура. Для попередження інфекційних ускладнень показані антибіотики. На 12-14 день знімають шви і дозволяють прийняти душ.
Коли основні страхи, пов’язані з необхідністю операції, позаду, пацієнт благополучно її пережив, варто відразу ж прикласти максимум зусиль на реабілітацію після заміни тазостегнового суглоба.
Відновлення потрібно починати якомога раніше. Постільний режим не означає обездвиженности, і перші вправи виконуються в ліжку під контролем лікаря, повільно, 5-10 разів кожне:
Вправи, що виконуються стоячи:
- Підняття коліна, але не вище талії;
- Відведення ноги назад і в сторону.
На наступний за операцією день пацієнтові зазвичай дозволяють встати, ходьба здійснюється з допомогою ходунків або милиць. У цей період важливо уникати зайвої активності і травмонебезпечних рухів. Підйом і спуск по сходах краще здійснювати з сторонньою допомогою.
Хворі повинні бути поінформовані, що деякі види рухів виконувати категорично заборонено:
Домашня реабілітація триває після виписки з стаціонару (через 1-2 тижні). Вона включає вправи, що пацієнт вже освоїв, перебуваючи в лікарні, а також нові – з еластичною стрічкою, на велотренажері. Корисні піші прогулянки, тривалість яких поступово збільшується, а на перших етапах потрібно використовувати тростину для попередження падінь.
Відгуки пацієнтів після ендопротезування додатні, а в 95% випадків вдається домогтися гарного результату лікування. Вже в перші кілька тижнів йде біль, з’являється можливість виконувати різні рухи. Через півтора-два місяці можливе повернення до звичних обов’язків і занять, водіння автомобіля, поновлення трудової діяльності.
Ймовірні ускладнення пов’язані з тромбоемболією, кровотечею, інфекційно-запальними процесами, травмами після операції. При появі болю, почервоніння шкіри, сильного набряку ноги, лихоманки слід відразу ж звернутися до лікаря.
Багатьох пацієнтів хвилює, чи отримають вони інвалідність після заміни тазостегнового суглоба. Оскільки операція покликана усунути симптоми артрозу, біль і відновити руху, то вона не може вважатися підставою до інвалідності за умови, що лікування було ефективним. Більш того, якщо до операції були деякі обмеження у зв’язку зі значним порушенням рухової і статичної функції, то після успішної заміни суглоба вони можуть бути зняті.
З іншого боку, небезпечним наслідком операції є післяопераційний артроз, який може бути приводом до встановлення групи інвалідності. Неправильно підібраний протез, неадекватна або недостатня реабілітація також здатні призвести до ускладнень та інвалідності.
Необхідна група інвалідності (I-III) встановлюється виходячи зі ступеня порушення рухової функції та тяжкості коксартрозу висновком МСЕ, на яку спрямовується пацієнт після необхідних обстежень.
Операцію з ендопротезування можна провести як платно, так і безкоштовно. У випадку платного лікування ціна дуже варіабельна і залежить від матеріалів і конструкції протеза, кваліфікації лікаря, часу перебування в стаціонарі. В середньому вартість заміни суглоба в державній клініці становить 45-50 тисяч рублів. У приватній досягає 300-400000, у цьому випадку, крім самого протеза, пацієнту потрібно сплатити всі дослідження і консультації фахівців, витратні матеріали, а також кожен день лікування в лікарні.
Заміна тазостегнового суглоба – той випадок, коли можна отримати квоту на лікування. Для операції за квотою необхідно в обрану клініку надати відповідні медичні документи, після чого (за наявності квот) буде видано «Протокол квотного рішення», на підставі якого пацієнта вносять в план операцій. Після цього треба чекати своєї черги.
Заміну кульшового суглоба можна зробити в лікарнях, де є травматологічне відділення. Не так важливо, буде це державна чи приватна клініка, адже результат залежить від якості ендопротеза і кваліфікації хірурга. У Москві ендопротезування проводять в МКЛ №1, ГВКГ ім. академіка Н. Н. Бурденко і інших. Будь-яка державна лікарня, яка має травматологічне відділення, може запропонувати таку послугу, але якщо є бажання і фінансова можливість – пацієнт має право звертатися в платні клініки як в Росії, так і за кордоном.
Будь-яка патологія кульшового суглоба з болем і обмеженням рухливості повинна бути приводом для звернення до травматолога і вирішення питання та необхідності операції. Деякі пацієнти схильні терпіти біль і вичікувати, але зміни прогресують, а поліпшення не відбувається. Грамотний фахівець допоможе визначитися з термінами операції, підбере найбільш підходящий типу ендопротеза і подарує можливість активного життя на довгі роки.
