Зміст:
- 1 Що таке вузли в щитовидній залозі?
- 2 Чим небезпечні вузлові ураження щитовидної залози?
- 3 Які бувають види вузлів і якими методами виявляються?
- 4 Як проявляють себе вузли в щитовидній залозі?
- 5 Коли показане видалення вузлів?
- 6 Які методи застосовуються для видалення вузлів?
- 7 Які особливості післяопераційного періоду?
- 8 Відео
Вузли в щитовидній залозі – досить часта патологія, що виявляється при її обстеженні. Згідно зі статистикою, вони виявляються майже у 60% населення, і близько 5% з них виявляються злоякісні. У більшості ж випадків вони не є загрозою здоров’ю, але все ж такі пацієнти потребують спостереження та лікування.
Що таке вузли в щитовидній залозі?
Щитовидна залоза складається з м’якої паренхіми (залозистої функціональної тканини) і сполучнотканинної строми – опорної тканини-каркасу. Паренхіма представлена клітинами залозистого епітелію — тироцитами, які згруповані в найдрібніші бульбашки (фолікули), які секретуються гормони тироксин і трийодтиронін.
Це – білкові речовини, що знаходяться у фолікулах у вигляді колоїду. У нормі гормони всмоктуються в кров за рахунок безлічі судинних капілярів, оточуючих фолікул.
Якщо порушено всмоктування або гормонів виділяється надмірна, або ж підвищується в’язкість колоїду, фолікул переповнюється, виникає ущільнення тканини навколо і формується вузол або так званий вузловий зоб. Це може відбуватися в наступних випадках:
- при порушенні кровообігу залози;
- в результаті частих нервових стресів;
- при нестачі йоду в їжі і воді;
- при підвищенні радіаційного фону;
- після запальних захворювань і травм;
- при спадковій схильності (особливості анатомії залози).
Порада: особам, що належать до перелічених груп ризику, необхідно регулярно проходити обстеження щитовидної залози у ендокринолога, тому що невеликі вузли не можна виявити самостійно.
Чим небезпечні вузлові ураження щитовидної залози?
Вузлоутворення в щитовидній залозі спочатку доброякісні, але при певних умовах вони можуть малігнізуватися – переходити в рак. Цей процес можуть провокувати вірусні інфекції, зниження імунітету, травми, сонячна та іонізуюча радіація. І хоча статистика говорить про те, що переродження вузлів в рак трапляється дуже рідко (1-3% випадків), все ж ніколи не можна виключати таку ймовірність.
З іншого боку, і доброякісні вузли, але великих розмірів, можуть викликати неприємні наслідки у вигляді утруднення дихання і ковтання, осиплість голосу, так і помітний косметичний дефект – асиметрія, потовщення і деформація шиї.
Які бувають види вузлів і якими методами виявляються?
Вузлові утворення в залозі можуть бути поодинокими і множинними, розташовуватися в одній або обох частках, а також різнитися за розмірами: до 2 см – малі, 2-5 см – середні і більше 5 см – великі.
За структурою виділяють наступні види:
- вузловий колоїдний зоб;
- аденома – залозиста пухлина;
- кіста – всередині порожнисте утворення;
- раковий вузол.
Дослідження структури залози проводиться за допомогою ультразвукового сканування, сцинтиграфії (радіонуклідного дослідження), при необхідності призначається МРТ, ПЕТ, якщо є підозра на рак. Проводиться пункційна біопсія щитовидної залози у випадках, коли розмір вузла перевищує 1 см в діаметрі, матеріал досліджують на наявність злоякісних клітин. Обов’язковим є дослідження на вміст тиреоїдних гормонів залози й тиреотропного гормону (ТТГ) гіпофіза.
Як проявляють себе вузли в щитовидній залозі?
Вузли невеликих розмірів до 1-2 см пацієнт часто не помічає, по мірі зростання може з’являтися осиплість голосу, відчуття грудки в горлі, утруднення при ковтанні. Візуально визначається деформація, зміна контурів, потовщення шиї, асиметрія.
Якщо захворювання супроводжується підвищеним виробленням гормонів, спостерігаються симптоми тиреотоксикозу: зниження ваги, дратівливість, підвищена стомлюваність, серцебиття, підвищення тиску і температури тіла, збільшується споживання рідини і виділення сечі. При вираженому тиреотоксикозі з’являються очні симптоми (екзофтальм – випинання очних яблук, симптоми Греффе, Мебіуса – «відставання»верхніх і нижніх повік).
Коли показане видалення вузлів?
Далеко не всі освіти в щитовидці підлягають видаленню. Невеликі вузли, не викликають занепокоєння, не збільшуються, як правило, спостерігаються ендокринологом, проводиться консервативне лікування, залежно від стану функції залози.
Показаннями до видалення вузлів є:
- розміри вузла 2,5 см і більше;
- «холодні» вузли — без гормональної активності;
- швидке збільшення вузла;
- виявлення атипових клітин або підозра на рак.
Операції не виконуються при важкій патології внутрішніх органів, порушення згортання крові, у похилому віці (старше 70 років).
Які методи застосовуються для видалення вузлів?
У сучасній ендокринологічної хірургії для видалення доброякісних утворень застосовуються, як правило, малоінвазивні методи їх видалення, тобто з максимальним збереженням тканини залози. Основними методами є:
- енуклеація вузла (вилущування);
- склеротерапія;
- лазерне видалення.
Енуклеація – хірургічний метод, при якому видаляється лише вузол, без підняття здорової тканини. Сьогодні ця операція виконується відео-ендоскопічним способом, навіть без розрізу на шиї, а в пахвовій області.
Склеротерапія – введення у вузол шляхом пункції під контролем УЗД склерозирующего речовини (етанолу), що викликає руйнування тканини, що переходить у склероз – рубцювання. Метод показаний при невеликих вузлах, аденомах, кістах.
Лазерна коагуляція — найбільш поширений метод, показаний у всіх випадках, за винятком тиреотоксикозу, є гарною альтернативою хірургічної операції. Він не вимагає госпіталізації, не залишає косметичного дефекту, не призводить до гіпотиреозу (зниження функції залози). Лазерний світловод вводиться в вузол шляхом пункції під контролем УЗД, пучок лазерного світла випаровує всю рідку частину тканини вузла, і він швидко «висихає».
Об’ємна операція на щитовидній залозі, коли видаляється одна або обидві її частки, виконується у випадках зоба великих розмірів або наявності множинних вузлів, а також при виявленні атипових клітин. Але і такі операції виконуються з допомогою відео-ендоскопічних технологій.
Порада: не слід боятися операції на щитовидній залозі і відтягувати час, якщо вона показана. Чим раніше виконано втручання, тим краще його результати, і менш вірогідні наслідки.
Які особливості післяопераційного періоду?
Найчастіше спостерігаються наслідки видалення щитовидної залози у жінок у вигляді порушень гормонального балансу і пов’язаних з ним проявів: розладів місячного циклу, розвитку ожиріння, безпліддя. Але це буває у випадках радикальних операцій, і після них призначається замісна гормональна терапія.
Після малоінвазивних втручань, як правило, відновлення йде успішно. Протягом 6-12 днів можуть турбувати болі в горлі, розлад фонації, невелика набряклість шиї, які поступово проходять. При дотриманні дієти і всіх інших рекомендацій лікаря реабілітація проходить швидко і успішно.
Операція на щитовидній залозі з видалення вузлів сучасними методами не являє собою ризику для здоров’я і життя. При своєчасному і професійному її виконанні, як правило, період відновлення проходить швидко і без наслідків.
Радимо почитати: як проходить операція з видалення апендициту