Операція на щитовидній залозі – видалення вузлів

Зміст:

  • 1 Що таке вузли в щитовидній залозі?
  • 2 Чим небезпечні вузлові ураження щитовидної залози?
  • 3 Які бувають види вузлів і якими методами виявляються?
  • 4 Як проявляють себе вузли в щитовидній залозі?
  • 5 Коли показане видалення вузлів?
  • 6 Які методи застосовуються для видалення вузлів?
  • 7 Які особливості післяопераційного періоду?
  • 8 Відео

Вузли в щитовидній залозі – досить часта патологія, що виявляється при її обстеженні. Згідно зі статистикою, вони виявляються майже у 60% населення, і близько 5% з них виявляються злоякісні. У більшості ж випадків вони не є загрозою здоров’ю, але все ж такі пацієнти потребують спостереження та лікування.

Що таке вузли в щитовидній залозі?

Щитовидна залоза складається з м’якої паренхіми (залозистої функціональної тканини) і сполучнотканинної строми – опорної тканини-каркасу. Паренхіма представлена клітинами залозистого епітелію — тироцитами, які згруповані в найдрібніші бульбашки (фолікули), які секретуються гормони тироксин і трийодтиронін.

Сайт в щитовидній залозі

Це – білкові речовини, що знаходяться у фолікулах у вигляді колоїду. У нормі гормони всмоктуються в кров за рахунок безлічі судинних капілярів, оточуючих фолікул.

Якщо порушено всмоктування або гормонів виділяється надмірна, або ж підвищується в’язкість колоїду, фолікул переповнюється, виникає ущільнення тканини навколо і формується вузол або так званий вузловий зоб. Це може відбуватися в наступних випадках:

  • при порушенні кровообігу залози;
  • в результаті частих нервових стресів;
  • при нестачі йоду в їжі і воді;
  • при підвищенні радіаційного фону;
  • після запальних захворювань і травм;
  • при спадковій схильності (особливості анатомії залози).

Порада: особам, що належать до перелічених груп ризику, необхідно регулярно проходити обстеження щитовидної залози у ендокринолога, тому що невеликі вузли не можна виявити самостійно.

Чим небезпечні вузлові ураження щитовидної залози?

Вузлоутворення в щитовидній залозі спочатку доброякісні, але при певних умовах вони можуть малігнізуватися – переходити в рак. Цей процес можуть провокувати вірусні інфекції, зниження імунітету, травми, сонячна та іонізуюча радіація. І хоча статистика говорить про те, що переродження вузлів в рак трапляється дуже рідко (1-3% випадків), все ж ніколи не можна виключати таку ймовірність.

З іншого боку, і доброякісні вузли, але великих розмірів, можуть викликати неприємні наслідки у вигляді утруднення дихання і ковтання, осиплість голосу, так і помітний косметичний дефект – асиметрія, потовщення і деформація шиї.

Які бувають види вузлів і якими методами виявляються?

УЗД щитовидної залози

Вузлові утворення в залозі можуть бути поодинокими і множинними, розташовуватися в одній або обох частках, а також різнитися за розмірами: до 2 см – малі, 2-5 см – середні і більше 5 см – великі.

За структурою виділяють наступні види:

  • вузловий колоїдний зоб;
  • аденома – залозиста пухлина;
  • кіста – всередині порожнисте утворення;
  • раковий вузол.

Дослідження структури залози проводиться за допомогою ультразвукового сканування, сцинтиграфії (радіонуклідного дослідження), при необхідності призначається МРТ, ПЕТ, якщо є підозра на рак. Проводиться пункційна біопсія щитовидної залози у випадках, коли розмір вузла перевищує 1 см в діаметрі, матеріал досліджують на наявність злоякісних клітин. Обов’язковим є дослідження на вміст тиреоїдних гормонів залози й тиреотропного гормону (ТТГ) гіпофіза.

Як проявляють себе вузли в щитовидній залозі?

Гіперфункція щитовидної залози може викликати у жінок порушення менструальної функції, безпліддя

Вузли невеликих розмірів до 1-2 см пацієнт часто не помічає, по мірі зростання може з’являтися осиплість голосу, відчуття грудки в горлі, утруднення при ковтанні. Візуально визначається деформація, зміна контурів, потовщення шиї, асиметрія.

Якщо захворювання супроводжується підвищеним виробленням гормонів, спостерігаються симптоми тиреотоксикозу: зниження ваги, дратівливість, підвищена стомлюваність, серцебиття, підвищення тиску і температури тіла, збільшується споживання рідини і виділення сечі. При вираженому тиреотоксикозі з’являються очні симптоми (екзофтальм – випинання очних яблук, симптоми Греффе, Мебіуса – «відставання»верхніх і нижніх повік).

Коли показане видалення вузлів?

Далеко не всі освіти в щитовидці підлягають видаленню. Невеликі вузли, не викликають занепокоєння, не збільшуються, як правило, спостерігаються ендокринологом, проводиться консервативне лікування, залежно від стану функції залози.

Показаннями до видалення вузлів є:

  • розміри вузла 2,5 см і більше;
  • «холодні» вузли — без гормональної активності;
  • швидке збільшення вузла;
  • виявлення атипових клітин або підозра на рак.

Операції не виконуються при важкій патології внутрішніх органів, порушення згортання крові, у похилому віці (старше 70 років).

Які методи застосовуються для видалення вузлів?

Склеротерапія

У сучасній ендокринологічної хірургії для видалення доброякісних утворень застосовуються, як правило, малоінвазивні методи їх видалення, тобто з максимальним збереженням тканини залози. Основними методами є:

  • енуклеація вузла (вилущування);
  • склеротерапія;
  • лазерне видалення.

Енуклеація – хірургічний метод, при якому видаляється лише вузол, без підняття здорової тканини. Сьогодні ця операція виконується відео-ендоскопічним способом, навіть без розрізу на шиї, а в пахвовій області.

Склеротерапія – введення у вузол шляхом пункції під контролем УЗД склерозирующего речовини (етанолу), що викликає руйнування тканини, що переходить у склероз – рубцювання. Метод показаний при невеликих вузлах, аденомах, кістах.

Лазерна коагуляція

Лазерна коагуляція — найбільш поширений метод, показаний у всіх випадках, за винятком тиреотоксикозу, є гарною альтернативою хірургічної операції. Він не вимагає госпіталізації, не залишає косметичного дефекту, не призводить до гіпотиреозу (зниження функції залози). Лазерний світловод вводиться в вузол шляхом пункції під контролем УЗД, пучок лазерного світла випаровує всю рідку частину тканини вузла, і він швидко «висихає».

Об’ємна операція на щитовидній залозі, коли видаляється одна або обидві її частки, виконується у випадках зоба великих розмірів або наявності множинних вузлів, а також при виявленні атипових клітин. Але і такі операції виконуються з допомогою відео-ендоскопічних технологій.

Порада: не слід боятися операції на щитовидній залозі і відтягувати час, якщо вона показана. Чим раніше виконано втручання, тим краще його результати, і менш вірогідні наслідки.

Які особливості післяопераційного періоду?

Найчастіше спостерігаються наслідки видалення щитовидної залози у жінок у вигляді порушень гормонального балансу і пов’язаних з ним проявів: розладів місячного циклу, розвитку ожиріння, безпліддя. Але це буває у випадках радикальних операцій, і після них призначається замісна гормональна терапія.

Після малоінвазивних втручань, як правило, відновлення йде успішно. Протягом 6-12 днів можуть турбувати болі в горлі, розлад фонації, невелика набряклість шиї, які поступово проходять. При дотриманні дієти і всіх інших рекомендацій лікаря реабілітація проходить швидко і успішно.

Операція на щитовидній залозі з видалення вузлів сучасними методами не являє собою ризику для здоров’я і життя. При своєчасному і професійному її виконанні, як правило, період відновлення проходить швидко і без наслідків.

Радимо почитати: як проходить операція з видалення апендициту

Відео

Сподобалася стаття? Поділитися з друзями:
Здоровий спосіб життя