Остеомієліт на сьогоднішній день вважається одним з найбільш небезпечних захворювань кісткової тканини.
Ця хвороба являє собою запальне інфекційне ураження кісткового мозку і кісток. У більшості випадків виявлення остеомієліту діагностують ураження саме кісток щелепи, найчастіше нижній. Згідно зі статистичними даними остеомієліт щелепи становить приблизно третину від загального числа захворювань остеомієліт.
Класифікація
Залежно від шляхів зараження і розповсюдження хвороби остеомієліт щелепи поділяють на кілька видів, а саме:
- гематогенний
- одонтогенний
- травматичний
При гематогенному челюстном остеомієліті зараження кісткової тканини відбувається внаслідок попадання інфекції, яка поширюється по організму від первинного джерела допомогою кровотоку.
Як правило, коли говорять про джерело зараження, то мова йде про хронічний інфекційному процесі, який місяцями знаходиться в організмі людини і не піддається необхідного лікування. Найчастіше це банальне запалення мигдалин. Крім хронічних інфекцій, більшу небезпеку несуть і такі гострі стани, як дифтерія, скарлатина, кір чи грип.
Гематогенний вид остеомієліту щелепи зустрічається рідко, найчастіше хворіють діти. При цьому дана різновид остеомієліту протікає набагато складніше, тягне за собою ускладнення у вигляді сепсису, бактеріального шоку, і в деяких випадках, при відсутності належного лікування, протягом 2-4 днів, закінчується летальним результатом.
У 75 % випадків остеомієліту щелепи діагностують одонтогенний остеомієліт. Цей вид остеомієліту розвивається внаслідок невилікуваних своєчасно хвороб зубів, таких як карієс, кіста зуба, періодонтит, гранульома. Інфекція з поверхні ураженого зуба потрапляє в пульпу, потім в корінь. Звідти бактерії поширюються безпосередньо в тканини кісток щелепи.
Травматичний остеомієліт зустрічається не так часто. Його причиною стають різні травми нижньої або верхньої щелепи, наприклад, перелом щелепи або дисфункція скронево-нижньощелепного суглоба. При наявності певних факторів у пошкоджене місце потрапляє інфекція, яка в рідкісних випадках призводить до ураження кісткових тканин.
Як правило, таке трапляється, якщо було порушено кровопостачання тканин в області травми, поруч знаходився хворий зуб з карієсом або періодонтитом, а потерпілому не надали своєчасної та кваліфікованої медичної допомоги.
Симптоми остеомієліту
Клінічні симптоми хворих на остеомієліт щелепи залежить від багатьох факторів:
- фази захворювання
- стану імунної системи організму
- вірулентності і патогенності мікроорганізмів, які спровокували ураження кісткових тканин
При гострому перебігу даної хвороби хворі, в першу чергу, скаржаться на біль в області одного або декількох зубів. При натисканні на зуби, які при остеомієліті щелепи хитаються, біль значно посилюється.
Крім больових відчуттів пацієнт страждає від загальної слабкості, нездужання, порушення режиму сну і харчування. Як і при більшості інфекційних захворювань, при остеомієліті щелепи діагностується підвищена температура тіла, реєструються скачки артеріального тиску.
При подальшому прогресуванні захворювання болі посилюються, поширюються на всю щелепу, віддає в скроню, вухо, потилицю. Коли мова йде про поразку кістки нижньої щелепи, то пацієнту стає важко ковтати, відкривати рот.
При відсутності адекватного лікування гостра стадія остеомієліту щелепи плавно перетікає в підгостру. У цій стадії гній, який утворився в місці ураження кістки, проривається назовні – в ротову порожнину.
Симптоми остеомієліту щелепи значно зменшуються. Але руйнівний процес у тканинах кісток триває. Таким чином, хвороба переходить в хронічну стадію. Загострення змінюється ремісією, утворюються ділянки омертвілої тканини, так звані секвестри.
Остеомієліт щелепи вимагає негайного лікування, оскільки він загрожує серйозними ускладненнями. Зокрема, може розвинутися зараження крові, а також утворитися флегмона – гнійне запалення тканин обличчя і шиї.
Лікування остеомієліту
Лікування при остеомієліті щелепи обов’язково має бути комплексним.
Вибір відповідної терапії і лікарських препаратів залежить виключно від особливостей перебігу хвороби, місцевих симптомів, загального стану організму пацієнта.
У більшості випадків потрібне оперативне втручання. Хірург видаляє хворий зуб, щоб уникнути подальшого розповсюдження інфекції. Також проводиться розсічення окістя для вільного відтоку гною з наступною антибактеріальною обробкою рани і прилеглих зон. Відмерлі ділянки тканин під час операції видаляється.
Під час лікування остеомієліту щелепи в обов’язковому порядку призначають курс антибіотиків. Крім того більшість лікарів приписують також курс гепатопротекторів і лактобактерій, які допоможуть нейтралізувати негативний вплив антибіотика на печінку і мікрофлору кишечника.
