Плексит: принципи физиолечения

Плексит: принципи физиолечения

Плексит (плексопатия) – група захворювань, що характеризується ураженням нервових сплетень. Проявляється руховими, чутливими і вегетативними розладами в зоні іннервації цього сплетення. Плексопатия може бути шиї, плечовий і попереково-крижової. Частіше зустрічаються останні два види. Поразка може бути одностороннім або двостороннім. Дана патологія є досить поширеною в наш час.

Зміст

  • 1 Причини виникнення
  • 2 Шийна плексопатия
  • 3 Плечова плексопатия
  • 4 Попереково-крижова плексопатия
  • 5 Діагностика
  • 6 Лікування
  • 7 Фізіолікування
  • 8 Висновок


Причини виникнення

  • Травматичне пошкодження нервових сплетень (в побуті, на виробництві, при заняттях спортом, дорожньо-транспортних пригодах, вогнепальні і ножові поранення, в результаті оперативних втручань, високо накладеного джгута на тривалий термін, після ін’єкцій).
  • Здавлення пухлиною.
  • Інфекції (туберкульоз, бруцельоз).
  • Інтоксикації (солями важких металів).
  • Введення сироваток або вакцин.
  • Васкуліти.
  • Порушення обміну речовин (при цукровому діабеті, подагрі).
  • Переохолодження.
  • Підвищується ймовірність захворювання у осіб, які страждають остеохондрозом і мають порушення постави.

    Шийна плексопатия

    Плексит: принципи физиолеченияУраження шийного нервового сплетення характеризується паралічем шийних м’язів, болем і розладом чутливості в потиличній, шийної, вушної області, а також порушенням дихання. Хворі не можуть повернути шию, нахилити голову, голосно говорити і кашляти, їх турбує нав’язлива гикавка.

    Плечова плексопатия

    Захворювання характеризується порушенням іннервації плечового поясу та верхньої кінцівки. З цим пов’язане виникнення симптомів хвороби (слабкість і атрофія м’язів, зниження рефлексів, чутливі й трофічні розлади). У патологічний процес можуть залучатися всі нервові волокна плечового сплетення або ізольовано верхній і нижній нервові стовбури, що входять до його складу. При повному ураженні плечового сплетення розвивається парез або параліч верхньої кінцівки та її анестезія або гіпостезія. Хворих турбує біль в області надплечья, плечового суглоба, неможливість рухати рукою.

    Якщо уражуються тільки волокна верхнього стовбура, то виникає слабкість і атрофія проксимальних м’язів плеча. У цьому випадку хворі скаржаться на біль по зовнішній поверхні плеча, неможливість відведення плеча і згинання руки в ліктьовому суглобі. Характерно певне положення кінцівки – рука повернута всередину і розігнути в ліктьовому суглобі, плече опущене.

    Якщо уражається нижній нервовий стовбур, то розвивається параліч і атрофія м’язів кисті. Біль і зниження чутливості з’являється по внутрішній поверхні передпліччя і кисті. Утруднюються рухи пальцями і кистю, при цьому рухи в плечовому і ліктьовому суглобах в повному обсязі. Може спостерігатися симптом Горнера (звуження зіниці, опущення століття, зменшення потовиділення на обличчі).


    Попереково-крижова плексопатия

    Плексит: принципи физиолеченияЦя патологія проявляється слабкістю і порушенням чутливості в нижніх кінцівках, в області промежини, атрофічними змінами м’язів тазового поясу і ніг, зниженням колінного і ахіллового рефлексу. Хворі скаржаться на біль в поперековій області, стегнах, тазостегновому суглобі, яка віддає в ногу. Можуть з’являтися різні трофічні розлади і набряки. При двосторонньому ураженні мають місце тазові розлади (нетримання сечі, порушення дефекації).

    Діагностика

    Діагноз базується на клінічних проявах плексити, історії хвороби, неврологічного огляду. Проводиться диференційна діагностика із захворюваннями суглобів, хребта. Додатково для підтвердження діагнозу і уточнення причини захворювання призначаються наступні обстеження:

    • загальноклінічне лабораторне дослідження (аналізи крові та сечі, біохімія);
    • електронейроміографія;
    • рентгенографія органів грудної клітки (при шийних і плечових плекситах);
    • УЗД органів черевної порожнини (при попереково-крижовому плексите);
    • комп’ютерна томографія;
    • МРТ.

    Лікування

    Плексит: принципи физиолеченияЛікувальна тактика залежить від причини плексопатії. У гострому періоді кінцівки необхідний спокій, з цією метою рекомендується її іммобілізація. При здавленні, травматичному пошкодженні проводиться хірургічне лікування. Якщо після травми відновлення функцій не настає протягом 4-5 місяців, то проводяться реконструктивні операції з метою відновлення цілісності сплетення. В інших випадках терапія є симптоматичною, обов’язково включає лікування основного захворювання. Призначаються анальгетики (німесулід, диклофенак, ібупрофен), кортикостероїди коротким курсом, вітаміни та засоби, що поліпшують кровообіг. Рекомендується ранній початок пасивних і активних рухів в суглобах, на відновлювальному етапі — заняття лікувальною фізкультурою.

    Фізіолікування

    Фізіотерапевтичні дії допомагають зменшити прояви хвороби, зняти запалення, прискорити відновлювальні процеси, підвищують ефективність проведеної терапії.

    Основні методи фізіотерапії, які застосовуються для лікування плексити:

  • Лікарський електрофорез з анальгетиками, протизапальними засобами.
  • Фонофорез гідрокортизону.
  • УВЧ-терапія (зменшує біль і запалення, покращує живлення тканин, а також функціонування нервової системи).
  • Магнітотерапія (підвищує процеси регенерації тканин, також знижує біль).
  • Плексит: принципи физиолеченияДіадинамотерапія (активує кровообіг, обмін речовин, зменшує периневральний набряк і запалення, послаблює біль, підвищує викид ендорфінів).
  • Лазеротерапія (протизапальний ефект, стимуляція регенерації).
  • Лікувальний масаж (сприяє відновним процесам, покращує еластичність і рухливість зв’язкового апарату суглобів, трофіку тканин).
  • Парафінові й озокеритові аплікації (прискорюють відновлення після хвороби, покращують кровообіг, надають знеболюючу дію).
  • Бальнеотерапія (застосовують сірководневі, вуглекислі, радонові ванни в період відновлення).
  • Грязелікування (нормалізує нервові процеси в організмі, знеболює).
  • Електроміостімуляция (сприяє відновленню нервової регуляції м’язових скорочень, підвищує силу м’язів).
  • Голкорефлексотерапія (вплив на біологічно активні області організму сприяє зменшенню больових відчуттів, запального процесу).
  • Висновок

    Плексити — це захворювання, які важко лікуються і доставляють хворого певний дискомфорт. Дана патологія призводить до втрати працездатності і самообслуговування на якийсь проміжок часу і вимагає правильного лікування. Вибрати метод терапії плекситу допоможе лікар. Плексит: принципи физиолеченияВін зробить це, враховуючи причину даної патології та індивідуальні особливості організму хворого. При відсутності своєчасного адекватного лікування на все життя можуть зберігатися стійкі залишкові неврологічні розлади (парези, паралічі), порушення дрібної моторики пальців рук, розлади чутливості. Це призводить до неможливості виконання деяких видів робіт. Ось тому при появі перших симптомів хвороби треба не займатися самолікуванням, а звернутися до фахівця.