Плевральна пункція: техніка проведення і ефективність

75be72395707e6684625b85032026d16 Плевральна пункція: техніка проведення і ефективність

Зміст:

  • 1 Походження патології
  • 2 Симптоми випоту в плевральну порожнину
  • 3 Показання до пункції та техніка проведення
  • 4 Лабораторне дослідження взятої рідини
  • 5 Ускладнення і наслідки процедури
  • 6 Відео

У нормі плевральна рідина формується в результаті перетікання рідкої складової крові з системних плевральних судин і виводиться по лімфатичній системі плеври. Якщо цей процес порушений, розвивається плевральний випіт – скупчення рідини в порожнині плеври. Для її вилучення проводять пункцію. Вона дає можливість визначити причину хвороби і усунути її симптоми.

Походження патології

Плевра – це серозна оболонка, що вистилає легені. Вона складається з двох листків, між якими в нормі міститься 1-2 мл рідини. Якщо людина відчуває фізичну навантаження, її кількість може зрости до 20 мл. Головне призначення – гарне ковзання плевральних листків при диханні. У нормі вона має солом’яно-жовтий колір, не мутна, не в’язка, без запаху.

4bdbba389767a1dbbf38375e73f02bdf Плевральна пункція: техніка проведення і ефективність

Плевра

Причиною хвороби можуть стати хронічні захворювання, формування тромбу в легеневій артерії, який закупорює її, постінфарктний синдром, захворювання серцево-судинної системи, туберкульоз, рак або травма. Ці патології викликають підвищення легеневого капілярного тиску, порушення водно-електролітного обміну, підвищення проникності судин, порушення відтоку плевральної рідини з порожнини легені, імунологічне запалення, що провокує розвиток плеврального випоту.

Порада: люди, які страждають захворюваннями серцево-судинної системи, знаходяться в групі ризику. Їх основна хвороба може викликати плевральний випіт. Ніколи не можна ігнорувати такі симптоми, як сильна слабкість, брак сил для фізичної навантаження, набряки, наростаюча задишка. На етапі підготовки перед пункцією плевральної варто пройти рентген, УЗД серця, ЕКГ, при необхідності – комп’ютерну томографію з контрастуванням. Це знизить ризик розвитку ускладнень (гемоторакс, гідроторакс) і дасть можливість оцінити кваліфікацію лікаря.

Симптоми випоту в плевральну порожнину

  • Болі при глибокому вдиху або кашлі.
  • Відчуття розпирання.
  • Задишка.
  • Частий сухий рефлекторний кашель.
  • Асиметрія грудної клітки (іноді).
  • Лікар чує притуплення перкуторного звуку при простукуванні певних областей.
  • Ослаблення, відсутність голосового тремтіння, дихання.
  • Тіні на рентгенограмі.
  • Зміщення средностения (анатомічне простір в середніх відділах грудної порожнини) в здорову сторону.
  • Показання до пункції та техніка проведення

    Плевральну пункцію проводять за діагностичним або терапевтичним показаннями. До першої групи відносять випіт (скупчення рідини більше 3-4 мл), пункційну біопсію при підозрі на пухлину, тобто взяття зразка тканини для дослідження. Друга включає в себе:

    • застійний випіт;
    • запальний ексудат, коли зібралися рідина викликає запалення;
    • спонтанний або травматичний пневмоторакс (скупчення в плевральній порожнині повітря, газів);
    • гемоторакс (скупчення крові);
    • емпієма плеври, що викликає накопичення гною в плеврі;
    • абсцес легені (гнійне розплавлення тканини органу);
    • гідроторакс (накопичення рідини в плеврі не запального походження);
    • локальне введення антибіотиків.

    e6c874635f9867862a7063c7a28c8c5c Плевральна пункція: техніка проведення і ефективність

    Плевральна пункція

    Плевральну пункцію частіше виконують в терміновому порядку, коли діагностовано масивний плеврит (запалення плеври), сильна задишка, зміщення серединної тіні на рентгенограмі. Часу на ретельне обстеження і підготовку в таких випадках немає.

    З лікарських засобів під час процедури використовують 3% розчин йоду, новокаїну – 0.5% до 10 мл, 70° етиловий спирт. На етапі підготовки до плевральної пункції хворий приймає зручне положення. Зазвичай йому пропонують сісти з нахилом вперед і опорою на стіл, спинку стільця. Місце для пункції вибирають невипадково. Щоб визначити його, лікар аналізує дані постукування (перкуторно відомості), ультразвукового дослідження плевральної порожнини, рентгенограма легенів у двох проекціях. Як правило, ця область знаходиться в 7-8 (8-9) міжребер’ї від лопаткової до задньої пахвової лінії. Саме тут товщина випоту найбільша. Якщо причина пункції порожнини легені – пневмоторакс, прокол роблять у 2-му міжребер’ї по среднеключичной лінії без застосування анестезії. Головна мета процедури полягає в зменшенні обсягу накопиченої рідини, що буде підтверджено клінічними та рентгенологічними даними.

    загрузка...

    Для уточнення розмірів шару рідини перед процедурою призначають УЗД. Багато лікувальні та діагностичні процедури проводять за допомогою цього методу. Наприклад, пункція вузла щитоподібної залози під контролем УЗД вважається одним з найбільш ефективних технік діагностики злоякісних новоутворень.

    На першому етапі шкіру обробляють антисептиками: 2 рази йодом і один раз спиртом. Для знеболювання використовують розчин новокаїну, він проникає в шкіру, м’язи і блокує больові імпульси. Потім лікар робить прокол, орієнтуючись на верхній край ребра. До нього фіксують шкіру перед введенням голки. Її проводять вглиб до моменту, коли з’явиться відчуття провалу і рух поршня не буде вільним.

    Щоб не пошкодити легке і не проникнути занадто глибоко, лікар обмежує вхід голки накладанням вказівного пальця на потрібну відстань від її кінця. Під час ін’єкції важливо не пошкодити нерви і судини. Рідина з порожнини витягують, рухаючи поршень на себе. Шприц міняють на одноразову систему для плевральної пункції і повністю витягають. Видаляти 1 л за один раз не можна, це може спровокувати розвиток колапсу – раптовий серцево-судинна недостатність (крім випадків, коли в плеврі скупчується кров).

    Після евакуації рідини лікар витягує голку і обробляє місце пункції антисептиком, накриває стерильною серветкою і зміцнює її лейкопластирем. Важливо дотримуватися методику проведення, щоб уникнути ускладнень, наприклад, розвитку гемоторакса, гідроторакс. У деяких випадках після проведення операція на органах середостіння, травм або при розвитку ускладнень після пункції знадобиться дренування для видалення великого об’єму крові, рідини.

    Порада: після проведення плевральної пункції обов’язково потрібно пройти рентгенологічне дослідження.

    Лабораторне дослідження взятої рідини

    107d3131a7c0c9809c8cb9e37985d080 Плевральна пункція: техніка проведення і ефективність

    Пневмоторакс

    Після видалення зайвої рідини з легенів важливо провести грамотне лабораторне дослідження для визначення її природи. Вона може характеризуватися як транссудат (не викликає запалення) або ексудат (з’являється в результаті запалення, провокує розвиток). В останньому випадку щільність біоматеріалу буде перевищувати 1018 г/см3, рівень білка – більше 30 г /л, а співвідношення плевральна рідина/плазма складе не менше 0,5. Також фахівці в лабораторії оцінять його зовнішній вигляд, рівень вмісту глюкози, холестерину, лейкоцитів, еритроцитів.

    При необхідності призначається гістологічне дослідження взятого зразка тканини плеври, віддаленого вмісту. Для уточнення діагнозу рекомендують аналіз крові і рентген. Біопсія грудної залози теж проводиться при підозрі на онкологічні захворювання. Під час процедури існує ризик розвитку пневмотораксу через прокол грудної стінки. Тому важливо вибрати кваліфікованого фахівця, який добре знає техніку проведення дослідження.

    Ускладнення і наслідки процедури

    Важливо знати про можливі ускладнення плевральної пункції: пневмоторакс, поранення шлунка, кровохарканні, повітряна емболія (закупорка судини повітряним тромбом). Перші клінічні симптоми таких станів — це запаморочення, холодний піт, колапс – раптовий серцево-судинна недостатність, що несе небезпеку для життя. Але якщо ігнорувати випіт і не проводити лікування, з’явиться стан, що загрожує життя, можливо, буде потрібно видалення легені.

    Порада: важливо пам’ятати, що симптоми плеврального випоту можуть з’являтися на тлі ознак інших захворювань (колагеноз – руйнування сполучної тканини, ревматизм, хронічні захворювання нирок, печінки, м’язів). Сигнали організму не можна ігнорувати, при перших підозрах на неполадки в роботі легких, потрібно звернутися до лікаря-пульмонолога.

    5c86c8aa9b4d2c78e231343cde1e8ccf Плевральна пункція: техніка проведення і ефективність

    Гемоторакс

    Дуже часто хвороба приймає таку форму, що вражає обидві частки органу і швидко прогресує. У більшості випадків пацієнт навіть не помічає її течії, поки не буде вражений весь орган дихання. Важливо знати, що після лікування випоту плевра стає товщі, що зменшує дихальний об’єм. В деяких випадках потрібна спеціальна операція для відновлення нормального дихання – декортикація, під час якої знімають частину плеври. Незважаючи на можливі ускладнення (гемоторакс, гідроторакс), пункція зайвої рідини з порожнини легені незамінна.

    Порада: плевральний випіт – це завжди вторинне захворювання. Воно повинно розглядатися як синдром або ускладнення інших хвороб (наявність пухлини, пневмонія, алергія, туберкульоз, серцева недостатність).

    Плевральна пункція – найефективніший метод лікування випоту. Для безпечного, якісного проведення процедури потрібно провести відповідну підготовку: пройти обстеження, здати аналізи і вибрати кваліфікованого фахівця.

    Радимо почитати: ендоскопічне видалення аденоїдів

    Відео