Порушення терморегуляції організму людини: які причини, симптоми та наслідки патології терморегуляції тіла

Порушення терморегуляції організму людини: які причини, симптоми та наслідки патології терморегуляції тілаПорушення терморегуляції організму або розлад сталості температури тіла провокується дисфункцією ЦНС. При порушенні процесів терморегуляції можливі два типи реакції. Якщо температура тіла йде на підвищення, периферичні судини розширюються, починається потовиділення. Якщо температура, навпаки, знижується, судини звужуються, м’язи скорочуються, кінцівки холонуть, з’являється тремтіння.

Володіють властивістю сталості температури тіла вищі тварини мають систему підтримки температури в рівновазі. Терморегуляція здійснює баланс між теплообразованием і тепловиділенням. Існує два основних види терморегуляції: хімічний (головний його механізм посилення теплоутворення при м’язових скороченнях — м’язової тремтіння) і фізичний (посилення теплообміну за рахунок випаровування рідини з поверхні тіла при потовиділенні). Крім того, певне значення для теплопродукції і тепловіддачі має інтенсивність обмінних процесів і звуження або розширення шкірних судин.

Центр терморегуляції розташований у стовбурі головного мозку. Крім того, у терморегуляції важливу роль відіграють гормони залоз внутрішньої секреції, зокрема щитовидної залози. Порушення терморегуляції тіла, пов’язане з пониженням температури, іменується гіпотермією. Порушення терморегуляції тіла у людини, пов’язане з підвищенням температури, називається гіпертермією.

Далі ви дізнаєтеся, які причини порушення терморегуляції організму, і які можливі наслідки.

Порушення процесів терморегуляції: гіпертермія

Гіпертермія (перегрів) виникає при порушенні механізмів терморегуляції, при якому теплопродукція переважає над тепловіддачею. Температура тіла може досягти 43 °С і більше.

Найбільш частими причинами такого порушення терморегуляції людини є підвищення температури зовнішнього середовища і появі факторів, що перешкоджають адекватному тепловіддачі (наприклад, надмірно теплий одяг, підвищена вологість повітря тощо).

При появі цього виду порушень терморегуляції включаються механізми адаптації: поведінкові реакції, за допомогою яких людина намагається уникнути впливу зайвого тепла (наприклад, включає вентилятор), посилення механізмів тепловіддачі, зменшення теплопродукції і стрес-реакція. Згідно з результатами взаємодії гіпертермії і процесів адаптації виділяють стадію компенсації і стадію декомпенсації гіпертермії.

В стадії компенсації відбувається розширення артеріальних судин шкіри і пов’язане з цим посилення тепловіддачі. При подальшому підвищенні температури тепловіддача починає відбуватися в основному лише за рахунок потовиділення.

У стадії декомпенсації спостерігається порушення механізмів адаптації, потовиділення значно знижується, температура тіла може підвищитися до 41-43 °С. Виникає порушення функцій і структур клітин у зв’язку з безпосереднім пошкоджуючим впливом високої температури, що призводить до виражених порушень функцій систем і органів, в першу чергу ЦНС і серцево-судинної системи.

Тепловий удар — це варіант гіпертермії, при якому механізми адаптації швидко виснажуються. Це може відбуватися як при високій інтенсивності теплового фактора, так і в результаті низької ефективності механізмів адаптації конкретного організму. Симптоми такого порушення терморегуляції такі ж, як і в стадії декомпенсації гіпертермії в загальному, але більш тяжкі і значно швидше наростаючі, у зв’язку, з чим тепловий удар супроводжується високою летальністю. Провідні механізми патогенезу змін в організмі при цьому відповідають таким при гіпертермії взагалі. Але особливе значення при такому порушенні терморегуляції організму людини надається інтоксикації, гострої серцевої недостатності, зупинці дихання, набряку та крововиливів у головний мозок.

Сонячний удар — це одна з форм гіпертермії. Він виникає внаслідок безпосереднього впливу тепла сонячних променів на організм. При такій патології терморегуляції включаються вищеописані механізми гіпертермії, але провідним є пошкодження головного мозку.

Патологія терморегуляції організму: лихоманка

Від гіпертермії слід відрізняти лихоманку. Лихоманка — це реакція організму на подразники інфекційної і неінфекційної природи, що характеризується підвищенням температури тіла. При лихоманці (на відміну від гіпертермії) зберігається баланс між теплообразованием і тепловіддачею, але на більш високому, ніж зазвичай, рівні.

Причиною такого порушення терморегуляції є поява в організмі пірогенних речовин (пірогенів). Вони поділяються на екзогенні (продукти життєдіяльності бактерій) і ендогенні (продукти розпаду пошкоджених клітин, змінені білки сироватки крові тощо).

Розрізняють наступні стадії такої патології терморегуляції людини:

  • стадія підвищення температури;
  • стадія стояння температури на більш високому рівні, ніж у нормі;
  • стадія зниження температури.

Лихоманка до 38 °С називається субфебрильної до 39 °З помірною, або фебрильною, до 41 °С — високою, або пиретической, понад 41 °С — надмірної, або гиперпиретической.

Типи температурних кривих (графіки добових коливань температури) можуть мати діагностичне значення, так як нерідко значно відрізняються при різних захворюваннях.

Постійна лихоманка характеризується добовими коливаннями температури не більше 1 °С. При послабляющей лихоманці різниця ранкової та вечірньої температури складає 1-2 °С, а при виснажливій (гектичною) — 3-5 °С. Переміжна лихоманка характеризується великими розмахами ранкової та вечірньої температури з періодичною її нормалізацією. Поворотна лихоманка поєднує періоди в кілька днів, при яких температура нормальна, і періоди підвищеної температури, які чергуються один за одним. При збоченій лихоманці ранкова температура перевищує вечірню, а атипова лихоманка взагалі не має будь-яких закономірностей.

Порушення терморегуляції організму людини: які причини, симптоми та наслідки патології терморегуляції тілаПри різкому зниженні температури говорять про критичне зниження, або кризу (це може супроводжуватися вираженим зниженням артеріального тиску — колапсом); поступове її зниження називається політичні, або лизисом.

В системах і органах при лихоманці виникає ряд змін.

Так, у центральній нервовій системі при лихоманці спостерігається явище пригнічення. Супутнім симптомом такого порушення терморегуляції організму є тахікардія, приблизно 8-10 ударів на хвилину на кожен градус підйому (втім, при деяких захворюваннях, наприклад, при черевному тифі, може бути брадикардія, що пов’язано з гнітючим впливом бактеріального токсину на серце). На висоті лихоманки дихання може бути прискорене.

Лихоманка, однак, має і позитивне значення. Так, при лихоманці гальмується розмноження деяких вірусів, пригнічуються процеси життєдіяльності і ділення багатьох бактерій, посилюється інтенсивність імунних реакцій, гальмується ріст пухлин, підвищується стійкість організму до інфекцій.

При схожих симптомах причини цих порушень терморегуляції організму різні. Лихоманка викликається пірогенами, а гіпертермія — високою температурою навколишнього середовища.

При такій патології, як лихоманка, механізми терморегуляції продовжують діяти (відбувається перехід балансу між теплопродукцією і тепловіддачею на більш високий рівень), при гіпертермії виникає зрив механізмів терморегуляції.

Лихоманка — це реакція організму на певні зовнішні та внутрішні впливу з певними позитивними якостями, гіпертермія — це, безумовно, патологічний, шкідливий для організму процес.

Порушення терморегуляції тіла: гіпотермія

Порушення терморегуляції організму людини: які причини, симптоми та наслідки патології терморегуляції тілаГіпотермія — це стан, що характеризується зниженням температури тіла нижче норми.

Ведуча причина такого порушення терморегуляції організму — це пониження температури навколишнього середовища. Крім цього до гіпотермії на тлі невеликого зниження зовнішньої температури призводять порушення механізмів теплоутворення: великі паралічі м’язів, порушення виробництва тепла внаслідок зниження інтенсивності обміну при зниженої продукції гормонів надниркових залоз (у тому числі при пошкодженні гіпоталамо-гіпофізарної області), а також крайній ступінь виснаження. Гіпотермії можуть сприяти такі фактори: підвищена вологість повітря, мокрий одяг, занурення в холодну воду, вітер (що сприяє посиленню тепловіддачі); крім цього до зниження опірності організму до переохолодження призводять голодування, перевтома, алкогольне сп’яніння, травми і хвороби. Наслідками порушення терморегуляції можуть бути загальне переохолодження та місцева холодова травма — відмороження.

З часу настання смерті розрізняють гострий (протягом години), підгостру (протягом 4 годин), повільне (більше 4 годин) переохолодження.

Так само, як і при гіпертермії, розвиток гіпотермії підрозділяється на стадію компенсації і стадію декомпенсації.

Стадія компенсації характеризується поведінковими реакціями (людина намагається зігрітися), зниженням тепловіддачі (звужуються судини шкіри, припиняється потовиділення), підвищенням продукції тепла (підвищується АТ, ЧСС, збільшується кровообіг у внутрішніх органах і інтенсивність обмінних процесів в органах і тканинах, з’являється м’язова тремтіння). Температура тіла знижується незначно.

Якщо холод продовжує діяти, а механізми адаптації не можуть впоратися з його патогенним впливом, то настає стадія декомпенсації. Відбувається зрив системи терморегуляції, пригнічення центрів регуляції головного мозку, що веде до падіння серцевої діяльності, послаблення інтенсивності дихання, гіпоксії та ацидозу, розладу функцій органів і тканин, а також мікроциркуляції. Наслідком цього є порушення обміну електролітів і води поява набряку головного мозку. Смерть настає через зупинки кровообігу і дихання внаслідок наростаючого пригнічення регуляторних центрів ЦНС.

Відмороження зазвичай піддаються не захищені або погано захищені одягом ділянки тіла (ніс, вуха, пальці кистей і стоп). У відповідь на вплив холоду виникають такі ознаки порушення терморегуляції, як спазм шкірних судин, змінюється їх розширенням і артеріальною гіперемією; при триваючому впливі холоду може виникнути вторинний спазм судин, що призводить до ішемії тканин і їх пошкодження аж до некрозу шкіри і глибше лежачих тканин.