Зміст:
- 1 Що таке пункція: протипоказання
- 2 Специфіка проведення процедури
- 3 Підготовка до біопсії печінки
- 4 Ризики і ускладнення
Лабораторний аналіз зразків тканини дає можливість встановити точний діагноз, підтвердити або спростувати наявність захворювання, оцінити ефективність лікування. Забір клітин для дослідження вважають одним із найбільш інформативних і надійних способів діагностики. Для взяття зразків м’яких тканин використовують пункційну біопсію. Лапароскопія печінки проводиться під контролем ультразвуку і дозволяє вчасно виявити захворювання органу, призначити ефективне лікування, визначити стадію розвитку пухлини і ступінь зрілості метастаз.
Що таке пункція: протипоказання
Пункція (від лат. punctio – укол) – це маніпуляція, суть якої полягає в проколі тканини, стінки судини, полого органу або патологічного утворення голкою, спеціальним хірургічним інструментом (троакаром) для діагностичної або лікувальної мети. Якщо під час процедури пацієнту вводять кровозамінники, лікарські речовини в тканини, патологічний осередок, видаляють зайву рідину, роблять місцеву анестезію, то вона вважається не діагностичної, а лікувальною. З допомогою першої визначають:
- наявність гнійного затека, отримують дані для вибору методу лікування, можливість провести бактеріологічне дослідження;
- функції органу;
- обсяг циркулюючої крові або її компонентів;
- тиск у судинах, порожнинах серця, черепа.
Пункція:
- дає можливість ввести рентгеноконтрастні речовини, газ, спеціальні препарати в посудину, кістка, порожнина, щоб виявити пухлину, запальні процеси, їх локалізацію в м’яких тканинах, а також отримати гній, кров і т. д.;
- забезпечує введення в порожнину оптичних приладів для обстеження органів (наприклад, торакоскопію – дослідження плевральної порожнини спеціальним інструментом через прокол у грудній клітці), виявлення пухлини;
- дозволяє вводити живильні речовини шляхом внутрішньовенної інфузії (тобто в обхід шлунково-кишкового тракту).
Взяття пункції печінки під контролем УЗД
Біопсію печінки призначають для підтвердження, зміни клінічного діагнозу, визначення активності, тяжкості та форми ураження органа пухлиною, діагностики системних захворювань, для оцінки проведеного лікування. Також це допомагає виявити порушення обміну речовин, причину змін печінкових проб, лихоманки неясного генезу та ін. Пункцію призначають завжди, якщо її діагностична цінність вище, ніж можливі ризики.
Абсолютними протипоказаннями до проведення процедури вважають:
- відмова пацієнта;
- відсутність безпечного доступу до печінки (акустичне вікно), ця патологія зустрічається дуже рідко;
- несвідомий стан, психічні хвороби, коли неможливо отримати згоду пацієнта.
Серед відносних виділяють наступні: погана згортання крові, скупчення рідини в черевній порожнині (асцит), хвороби, які супроводжуються порушенням проникності стінок судин (варикоз, гіпертонія, атеросклероз). Також до цієї категорії відносять алергічні реакції на анестетики, гнійно-запальні захворювання органу, біліарний цироз печінки.
Процедура повинна проводитися з дотриманням правил асептики, антисептики в умовах процедурної лікуючим лікарем або фахівцем певного профілю (за винятком взяття крові з вени, введення через неї ліків).
Специфіка проведення процедури
Голка-трепан
Під час пункції печінки лікар бере фрагмент тканини органу для дослідження в лабораторії. Перед початком процедури пацієнт знаходиться у положенні лежачи.
Спеціаліст очищає і знеболює потрібну область. Потім він робить розріз на шкірі розміром кілька міліметрів і за допомогою спеціального шприца робить забір фрагмента тканини. Для цього використовують голку-трепан діаметром 16 G (1,6 мм), завдовжки 150-200 мм з ріжучим механізмом взяття матеріалу. Під час маніпуляції лікар просить пацієнта виконувати деякі вказівки, наприклад, дихати-не дихати, повернутися. Після взяття зразка печінки на шкірі фіксують стерильний пластир. У середньому процедура триває 15-30 хвилин.
Порада: в день проведення біопсії не можна приймати гарячий душ, ванну і кілька днів після неї не слід піднімати тяжкості.
Її часто проводять, навіть якщо виявлена пухлина, але обов’язково під контролем УЗД. При цьому важливо вибрати досвідченого лікаря, який зможе визначити безпечне акустичне вікно для проколу. Резекцію печінки (видалення частини органа разом з ураженою ділянкою) можна проводити, тільки якщо новоутворення невелике і орган функціонує нормально, щоб уникнути розвитку печінкової недостатності.
Обов’язкова умова: після закінчення процедури потрібно полежати 4-6 годин. Пацієнт цей час проводить у стаціонарі, на область рани кладуть лід для знеболювання. Деякий час (до 2 днів) при вдиху може відчуватися біль в правому боці, плечах, спині, іноді з’являється кров у сечі.
Підготовка до біопсії печінки
Перед проведення пункції обов’язково потрібно здати аналізи
Перед взяттям пункції лікар призначає аналізи крові (зокрема, рівень згортання, група, резус-фактор). Важливий момент – це контроль прийому ліків, які можуть спровокувати помилковість результатів, уповільнити згортання: аспірин, варфарин, ібупрофен. За тиждень до процедури їх прийом треба припинити. Якщо у пацієнта є алергія на анестетики, про це потрібно обов’язково сказати фахівця.
Препарати для лікування печінки після видалення жовчного міхура (холецистектомії) допоможуть зменшити застій жовчі (синдром холестазу) в протоках органу за рахунок прийому жовчогінних засобів, ферментів, гепатопротекторів. Видалення каменів з жовчного міхура можна зробити за допомогою закритої порожнинної операції або безопераційним шляхом: розчинення медикаментозними препаратами, за допомогою лазера, ультразвукових хвиль, хімічних речовин, наприклад, метилтретбутилового ефіру. Втручання проводять за кількома технологіями, залежно від стану хворого, терміну хвороби, тяжкості запального процесу.
Порада: якщо після взяття проб пацієнт відчуває запаморочення, сильний біль, про це необхідно негайно повідомити лікаря чи медсестри. У такому випадку медики повинні обов’язково перевірити артеріальний тиск, стежити за станом і при необхідності дати знеболююче, взяти аналізи.
Ризики і ускладнення
Використання сучасних технологій під час процедури під безперервним контролем УЗД практично виключає виникнення ускладнень. Але потрібно знати про ризики. Після маніпуляції може розвинутися запалення рани, кровотеча (у тому числі внутрішнє), жовчний перитоніт, є ймовірність пошкодження сусідніх органів, травматизації великих судин.
Для попередження появи та розвитку ускладнень процедуру потрібно робити в стаціонарних умовах у кваліфікованого фахівця. Важливо наполягати на контрольних УЗД-дослідження зони втручання з застосуванням доплерівських методів обстеження (їх проводять за допомогою спеціальних ультразвукових приладів нового покоління).
Біопсія печінки – це один з найбільш ефективних, інформативних методів діагностики багатьох хвороб, оцінки розвитку пухлин, ефективності проведеного лікування. Проведення процедури під безперервним контролем УЗД дозволяє зробити її максимально безпечною, суттєво скоротити перелік протипоказань і поліпшити якість взятого зразка.
Радимо почитати: трансплантація печінки у дорослих
