Зміст статті:
Артроз тазостегнових суглобів, або коксартроз – хронічне, неухильно прогресуюче захворювання, що супроводжується вираженими больовими відчуттями та порушеннями рухливості. Лікування коксартрозу являє собою комплекс заходів, спрямованих на полегшення стану хворого і збереження рухової функції. Одним із способів зняти біль та полегшити навантаження на суглоб є витягування кульшового суглоба за допомогою мануальних практик або апаратної тракції. Хоча ефективність і доцільність подібних методик визнається не всіма представниками медицини, багато пацієнтів відзначають поліпшення стану після проведення процедур.
Цілі і завдання витягнення кульшового суглоба при коксартрозі
Артроз кульшового суглоба – захворювання, при якому в суглобової тканини відбуваються дегенеративні процеси, які в кінцевому підсумку призводять до його руйнування. Точні причини виникнення патології до кінця не вивчені, проте можна сказати точно, що сприятливими факторами для її розвитку є:
- травми суглобів;
- аутоімунні та ендокринні порушення;
- вікові зміни щільності кісткової тканини;
- надмірні навантаження при заняттях спортом та іншими видами фізичної діяльності;
- запальні та інфекційні процеси;
- часті переохолодження;
- системні захворювання сполучної тканини;
- спадкова схильність.
При ураженні суглоба артрозом знижується кількість синовіальної рідини в суглобовій порожнині, а її в’язкість збільшується. Хрящову поверхню без необхідної кількості мастила стає шорсткою, покривається мікротріщинами, а величина суглобової щілини зменшується. Тертя між суглобовими поверхнями істотно зростає, прискорюючи стирання хрящової тканини. З прогресуванням хвороби процеси наростають, тиск на суглоб збільшується, приводячи до його деформації. Подібні зміни супроводжуються скороченням обсягу рухливості суглобового зчленування, а також вираженим больовим синдромом.
Захворювання тяжкого ступеня вже не піддається корекції консервативними методами, і єдиним способом полегшити стан хворого і повернути йому можливість повноцінно рухатися стає операція по заміщенню зруйнованого суглоба ендопротезом. Однак на ранніх стадіях безопераційні методи терапії виявляються ефективними і дозволяють уповільнити перебіг хвороби. Основним методом лікування коксартрозу ранній стадії є медикаментозна терапія, на додаток до якої призначаються лікувальний масаж, ЛФК, фізіолікування. Витяжка кульшових суглобів при коксартрозі, на думку деяких фахівців, є одним з ефективних безопераційних методів полегшення стану хворого.
За допомогою ручних або апаратних технік кінцівку в області суглоба злегка витягується і якийсь час утримується в такому положенні. При подібному витягненні відстань між суглобовими поверхнями злегка збільшується, а навантаження на них зменшується.
Переваги методу витягування суглобів при коксартрозі
Фахівці, які рекомендують метод витягування для корекції стану при коксартрозі, до його переваг відносять:
- неінвазивність – процедура не вимагає проникнення в порожнину суглоба і порушення шкірних покривів, при цьому виключається ризик таких післяопераційних ускладнень, як ризик інфікування ран, алергічні реакції на компоненти наркозу і т. д.;
- мала кількість протипоказань;
- ефективність – при коксартрозі легкого ступеня багато пацієнтів відзначають полегшення стану після курсу процедур.
Види процедур та особливості їх виконання
Обладнання для тракційної витягнення
Витягування кульшового суглоба може здійснюватися двома способами:
- за допомогою мануальних технік,
- методом апаратної тракції.
Мануальна терапія найчастіше застосовується при посттравматичному коксартроз. Використовуються техніки маніпуляції та мобілізації. Маніпуляція – це одне різке рух, після якого пацієнт відразу відчуває полегшення, зменшення навантаження на суглоб і поліпшення його рухливості. Мобілізація – м’яке розведення суглобових поверхонь шляхом відведення кінців кісток один від одного. Правильно виконувана мобілізація дозволяє усунути м’язовий спазм і повернути рухливість кінцівки. Для досягнення стійкого ефекту потрібно, як правило, не менше 4 курсів лікування, які включають в себе від 5 до 10 сеансів.
Апаратна тракція кульшового суглоба заснована також на принципі віддалення суглобових поверхонь один від одного і зменшення тиску на хрящову тканину. Процедура проводиться на спеціальному столі за допомогою ременів положення тіла пацієнта фіксується, а потім спеціальний апарат виробляє витягування постраждалої кінцівки у напрямку поздовжньої осі тіла. Курс процедур включає від 10 до 12 сеансів, які проводяться або щодня, або через день. Щорічно рекомендується проводити не менше двох курсів апаратної тракції. Для посилення ефекту процедури слід поєднувати з лікувальним масажем, виконанням спеціального комплексу вправ і физиолечением.
Процедури витягування повинні здійснюватися досвідченим лікарем-ортопедом з урахуванням всіх протипоказань. Самолікування не тільки не принесе ефекту, але може стати причиною травми і суттєво погіршити стан хворого.
Протипоказаннями до витягнення кульшового суглоба як за допомогою ручних, так і апаратних технік, вважаються:
- незагоєні травми,
- вікове зміна щільності кісткової тканини (остеопенія і остеопороз),
- запальні процеси ревматичної природи,
- злоякісні новоутворення.
Порівняно новою методикою, також заснованої на принципі витягнення і розвантаження суглобових поверхонь, є постізометрична релаксація, заснована на активній взаємодії пацієнта з лікарем. Під час процедури хворий, дотримуючись вказівок фахівця, послідовно напружує і розслабляє окремі групи м’язів, а лікар в цей момент здійснює витягування зв’язок. Метод дозволяє зняти м’язовий спазм в області уражених зчленувань, поліпшити рухливість і уповільнити процеси руйнування хрящової тканини.
Доповненням до процедур витягнення є комплекс вправ лікувальної фізкультури, що дозволяє зміцнити м’язи і зв’язки, які утримують суглоб. При коксартрозі всі рухи гімнастики слід виконувати повільно і плавно, без різких ривків і прискорень. Під забороною виявляються присідання, стрибки, тривала ходьба і біг.
Далеко не всі представники офіційної медицини визнають доцільність витягнення кульшового суглоба при коксартрозі. Мануальні практики виявилися сильно дискредитовані непрофесіоналами, після сеансів у яких пацієнти не отримували якісного поліпшення стану, а в окремих випадках навіть отримували мікротравми. У зв’язку з цим ставитися до вибору мануального терапевта варто особливо уважно, враховуючи наявність у нього медичної освіти, належної кваліфікації та достатнього досвіду роботи.
