Вогнищевий і дисемінований туберкульоз легень: чи є сенс у физиолечении?

Вогнищевий і дисемінований туберкульоз легень: чи є сенс у физиолечении?

Туберкульоз – це хронічне запальне захворювання, причиною якого є мікроорганізми – мікобактерії. Раніше вважалося, що цією хворобою страждають так звані асоціальні люди – ті, які не стежать за особистою гігієною, живуть в антисанітарних умовах, незбалансовано харчуються. Зараз доведено, що, на жаль, соціальний статус на ризик розвитку туберкульозу не впливає, а грають роль порушення функцій місцевого та загального імунітету.

Згідно з даними Всесвітньої Організації Здоров’я, інфіковано мікобактеріями більше 30 % населення Землі, причому щорічно до 9 млн осіб хворіють, а 2-3 млн хворих гинуть від ускладнень туберкульозу.

Про те, чому і як розвивається дана патологія, про клінічних формах, симптомах, принципи діагностики та лікування її, в якому важливу роль грає терапія фізичними факторами, ви дізнаєтеся з нашої статті.

Зміст

  • 1 Класифікація
  • 2 Причини та механізм розвитку
  • 3 Клінічні прояви хвороби
  • 4 Принципи діагностики
  • 5 Лікування
  • 6 Фізіотерапія
  • 7 Санаторно-курортне лікування
  • 8 Прогноз
  • 9 Профілактика
  • 10 Висновок


Класифікація

Залежно від періоду виникнення туберкульоз поділяють на:

  • первинний (розвивається при першому контакті організму з мікобактеріями);
  • вторинний (людина захворює через якийсь час після інфікування в результаті повторного потрапляння бактерії в організм або активізації форм, які в ньому знаходяться в «сплячому» стані).

В залежності від локалізації патологічного процесу виділяють:

  • туберкульоз легенів (переважна кількість випадків захворювання);
  • туберкульоз кістки;
  • туберкульоз кишечнику;
  • туберкульоз нирок;
  • туберкульозний менінгіт та інші форми захворювання.

Туберкульоз легень залежно від особливостей перебігу хвороби включає в себе наступні форми:

  • первинний туберкульозний комплекс (утворюється при первинному інфікуванні організму мікобактеріями; являє собою невеликого розміру вогнище запалення тканини легені в поєднанні із запаленням легеневих лімфатичних вузлів і судин);
  • туберкульоз внутрішньогрудних лімфовузлів (друга з первинних форм захворювання; вражає лімфатичні вузли грудної порожнини);
  • Вогнищевий і дисемінований туберкульоз легень: чи є сенс у физиолечении?туберкулома (вогнище запалення, оточений оболонкою – капсулою; в центрі його відбувається процес розпаду тканини легені, а за межами капсули здорові тканини або ж має місце зона слабкого запалення);
  • вогнищевий туберкульоз (на рентгенограмі виявляються вогнища округлої форми, локалізовані в межах однієї частини легені);
  • дисемінований туберкульоз (протікає з утворенням великої кількості вогнищ запалення різних розмірів і форми, локалізованих в декількох частках легень);
  • інфільтративний туберкульоз (навколо старих вогнищ формуються ділянки запалення тканини легень, швидко збільшуються в розмірах, часто протікає з кровохарканням (пацієнти виявляють домішки крові в відокремлюваним мокроті));
  • кавернозний туберкульоз (у легкому виявляється каверна – порожнина, яка відмежована від розташованих поруч тканин стінкою);
  • фіброзно-кавернозний туберкульоз (навколо каверни з щільною стінкою розростається сполучна тканина, заміщаючи собою тканину легенів);
  • цирротический туберкульоз (результат інших форм захворювання; характеризується інтенсивним процесом фіброзу легеневої тканини – вона щільна, не виконує головну свою функцію – газообміну; активність запального процесу в порівнянні з формами-попередниками значно знижена).

В залежності від того, виділяє хворий мікобактерії в навколишнє середовище чи ні, розрізняють відкриту і закриту форми хвороби.

Причини і механізм розвитку

Туберкульоз – захворювання інфекційної природи, збудником якого є мікобактерії. Їх існує багато видів, але для людини небезпечні лише два – Mycobacterium tuberculosis (людський) і Mycobacterium bovis (це бичачий вид мікроорганізму, вражає, як правило, осіб, які проживають у селі або вживають в їжу м’ясо та інші продукти тваринного походження, інфіковані ним).

Вогнищевий і дисемінований туберкульоз легень: чи є сенс у физиолечении?Мікроб потрапляє в організм людини повітряно-крапельним шляхом від особи, хворої на туберкульоз, під час кашлю. Рідше можливі харчовий, контактний і трансплацентарний (від матері до плоду) шляхи передачі.

Перше «знайомство» з організму називають мікобактерією інфікуванням, яке можна визначити шляхом проведення проби Манту (її розмір збільшиться на 6 мм і більше в порівнянні з торішнім). Більшість людей на нашій планеті є інфікованими, але не страждають на туберкульоз. Це означає, що інфекція все-таки знаходиться в організмі у малій кількості, але імунітет успішно пригнічує її активність.

Організм людини з нормально функціонуючої імунної системою, вакцинованого проти туберкульозу, адекватно відреагує на проникли в нього мікобактерії поруч процесів, і інфекція буде інактивована. Якщо ж він (організм) ослаблений якимись гострими або хронічними захворюваннями, що він не може впоратися з туберкульозними бактеріями, вони розмножуються і викликають хворобу.

Потрапляючи в організм інфекція в першу чергу направляється в лімфатичні вузли, з яких з током лімфи розносяться по організму, осідаючи в найбільш добре постачаються кров’ю органах (у більшості випадків це легені, рідше – нирки, кістки, маткові труби, очі). Тут бактерії зустрічаються з клітинами імунної системи, при нормальній роботі яких процес буде зупинено (частина ослаблених мікобактерій залишиться в організмі в латентному (неактивному) стані), а при порушеній функції розвинеться запальний процес і з’явиться симптоматика туберкульозу.

Інкубаційний період хвороби тривалий становить від 21 дня до 3 місяців, а іноді і до декількох років.

Клінічні прояви хвороби

Вогнищевий і дисемінований туберкульоз легень: чи є сенс у физиолечении?Симптоматика туберкульозу неспецифічна. Часто він взагалі протікає без яких-небудь симптомів, а його діагностують під час обстеження з приводу якої-небудь іншої патології або ж при проведенні щорічної флюорографію легенів (це скринінговий метод діагностики туберкульозу).

Як правило, на перший план при цій патології виходять симптоми загальної інтоксикації організму:

  • загальна слабкість, млявість, роздратованість;
  • головні болі і запаморочення;
  • поганий настрій;
  • розлади сну;
  • пітливість, особливо в нічний час;
  • відсутність апетиту;
  • нез’ясовне схуднення;
  • підвищення температури тіла до субфебрильних значень (37-37.5 °С).

Якщо хворий звернеться до лікаря з приводу цих або будь-яких інших скарг, під час об’єктивного обстеження фахівець виявить збільшення периферичних лімфатичних вузлів.

По мірі прогресування хвороби до вищеописаних скарг хворого приєднуються скарги на кашель (сухий або з мокротою), підвищення температури до 38 °С і вище, болі в області грудної клітини, задишку при фізичному навантаженні, а на запущеній стадії і у спокої, при наявності в мокроті прожилок крові – кровохаркання.

Різні форми туберкульозу легенів мають свої особливості клінічного перебігу. Вогнищевий туберкульоз як рання, мала форма захворювання часто протікає малосимптомно і діагностується випадково, а дисемінований, навпаки, зазвичай супроводжується сильним кашлем, задишкою і вираженими симптомами інтоксикації, оскільки патологічний процес охоплює чималу частину легенів.

Вогнищевий і дисемінований туберкульоз легень: чи є сенс у физиолечении?Бактерії при туберкульозі легень можуть поширюватися на розташовані в безпосередній близькості з ними органи (наприклад, в плевру або перикард) або ж з током крові потрапити в органи, розташовані віддалено, і ініціювати запальний процес у них.


Принципи діагностики

На підставі скарг хворого, даних історії захворювання і життя лікар запідозрить яку-небудь з групи хронічних хвороб легенів, у тому числі задумається й про туберкульоз. Потім він оцінить об’єктивний статус пацієнта – огляне його, проведе пальпацію (промацування), перкусію (простукування), аускультацію (вислуховування) легенів. Ймовірно, виявить при цьому які-небудь ознаки туберкульозу (збільшені лімфатичні вузли, блідість хворого, хрипи в легенях та інші).

Щоб упевнитися в правильності своїх припущень і уточнити діагноз, фахівець призначить хворому пройти лабораторне та інструментальне обстеження, в якому найбільш важливі такі методи:

  • загальний аналіз крові (визначатимуться неспецифічні ознаки запального процесу – лейкоцитоз, підвищена ШОЕ);
  • загальний аналіз сечі (для виявлення туберкульозного процесу в нирках);
  • триразовий аналіз мокроти на вміст у ній мікобактерій туберкульозу (може бути здійснений у тому випадку, якщо у хворого продуктивний кашель, оскільки важливо здати на дослідження саме мокротиння, виділення бронхів, а не слину з порожнини рота);
  • флюорографія (скринінговий метод дослідження);
  • рентгенографія органів грудної клітки (при туберкульозі лікар-рентгенолог побачить на рентгенограмі затемнення, характерні саме для цього захворювання);
  • проба Манту, або туберкулінова проба (введення антигенів мікобактерій під шкіру пацієнта з подальшим контролем реакції на це його організму; при туберкульозі проба різко позитивна (лікар виявить папули червоного кольору і великих розмірів);
  • Вогнищевий і дисемінований туберкульоз легень: чи є сенс у физиолечении?бронхоскопія (ендоскопічний метод дозволяє шляхом використання спеціальної гнучкої трубки з камерою і оптичною системою на кінці оглянути слизову оболонку бронхів зсередини, а також провести інші необхідні діагностичні та навіть лікувальні маніпуляції; зокрема, лікар бере змиви зі слизової бронхів для подальшого дослідження їх);
  • біопсія (при проведенні бронхоскопії лікар також може взяти на дослідження шматочок ураженої тканини, який називається біоптатів);
  • плевральна пункція (якщо діагностовано плеврит);
  • ПЛР (метод, що дозволяє виявити антигени мікобактерій туберкульозу в крові пацієнта);
  • комп’ютерна або магнітно-резонансна томографія (у складних діагностичних ситуаціях);
  • консультації суміжних фахівців (при підозрі на туберкульозний процес інших внутрішніх органів);
  • методи дослідження, що дозволяють діагностувати туберкульоз позалегеневої локалізації.

Лікування

Якщо у хворого підтверджений діагноз «туберкульоз», не важливо, яка форма – вогнищевий, дисемінований або інші, лікування повинно бути розпочато негайно. У більшості випадків, особливо при важких формах захворювання, коли хворий є бактеріовиділювачем або ж у лікаря є підозра, що він може бути недобросовісним в плані прийому препаратів, лікування проводять в умовах фтизіатричного (туберкульозного) стаціонару. Проте легкі форми туберкульозу у відповідальних хворих нерідко лікують амбулаторно.

Лікування при цій патології тривалий – протягом року чи навіть кількох років.

У далеко зайшла стадії патологічного процесу, коли вражена або зруйнована бактеріями більша частина легень, хворому призначають постільний режим. В інших випадках йому, навпаки, корисна фізична активність і прогулянки на свіжому повітрі.

Вогнищевий і дисемінований туберкульоз легень: чи є сенс у физиолечении?Головний метод лікування – антибіотикотерапія. Застосовують одночасно три, чотири або навіть п’ять антибактеріальних препаратів (згідно з відповідними схемами – трьох-, чотирьох – і п’ятикомпонентної) – це забезпечує найбільш сильний вплив на інфекційний агент і попереджає виникнення стійкості до лікарських препаратів.

Для полегшення відходження мокротиння хворому можуть бути призначені муколітичні (розріджують мокротиння) та відхаркувальні засоби, а також препарати, що поліпшують функції імунної системи та підвищують стійкість організму до несприятливих впливів.

Оскільки прийом великої кількості сильнодіючих препаратів ні для кого не проходить безслідно, хворим періодично призначають курс препаратів, що підтримують печінку, а також інші, в залежності від виниклих у конкретного пацієнта побічних ефектів.

Хворий з відкритою формою туберкульозу повинен бути ізольований від здорових людей, особливо від дітей, вагітних жінок та людей похилого віку (саме ці категорії населення є найбільш схильні до ризику захворіти). Якщо йому необхідно пройти по вулиці, не можна відхаркувати мокротиння на землю, а слід збирати її в спеціальну ємність.

Хворий повинен отримувати висококалорійну, насичене вітамінами і мікроелементами їжу (стіл № 11 по Певзнеру).

Якщо консервативне лікування не дає результату або ж в легенях хворого є каверни чи інші деструктивні освіти, єдиним ефективним методом лікування є хірургічне втручання в обсязі видалення патологічного утворення або ж цілої частки легені, а у важких випадках і всього легені повністю.

Фізіотерапія

Вогнищевий і дисемінований туберкульоз легень: чи є сенс у физиолечении?Методики физиолечения широко застосовуються в осіб, які страждають на туберкульоз. Вони прискорюють загибель мікобактерій, допомагають вивести з бронхіального дерева мікроорганізми, продукти їх обміну та накопичилася мокротиння, усувають явища запалення, розширюють бронхи, усуваючи обструкцію, запобігають процеси фіброзу тканини легкого, сприяють збільшенню рухливості грудної клітки.

З метою згубної дії на мікобактерії застосовують лікарський електрофорез протитуберкульозних препаратів (показані різні варіанти впливу – через шкіру, внутрішньовенний, внутрішньолегеневої та інші) і туберкуліну. Медикаменти, які надходять у легені таким способом, накопичуються локально в уражених тканинах, створюючи в них високі концентрації. Це обумовлює сильний вплив на мікроорганізми з одного боку. З іншого – запобігає або полегшує побічні ефекти препаратів, які часто розвиваються при їх системному введенні.

Після електрофорезу або навіть під час нього може бути проведена гальванізація грудної клітки з тими ж препаратами, а також з гепарином, преднізолоном, засобами, що знижують чутливість організму до алергенів або ж бронхолітиками.

Для того щоб зробити більш рідкої мокротиння, тим самим полегшивши її виведення, хворому призначають інгаляції муколітиків (амброксолу, ацетилцистеїну та інших) з застосуванням ультразвукового або компресорного небулайзера. Проводять по одній-дві інгаляції на добу протягом 8-12 днів.

З протизапальною метою використовують:

  • високочастотну магнітотерапію (сприяє покращенню крово – і лімфообігу в уражених областях легенів, посилює дренажну їх функцію, стимулює процеси відновлення пошкоджених тканин; впливають по 15-20 хвилин через день, курс лікування – 20 сеансів);
  • Вогнищевий і дисемінований туберкульоз легень: чи є сенс у физиолечении?УВЧ-терапію низкоинтенсивную (при прогресуючому туберкульозі не призначається; впливають протягом 10-15 хвилин курсом 10-12 сеансів, проведених щодня або через день);
  • НВЧ-терапію (сприяє зменшенню розмірів вогнищевих та інфільтративних змін легеневої тканини, відторгнення некротичних мас (по суті – відмерлих клітин легкого) від стінки каверни, відновлення дренажної функції бронхів; тривалість процедури 10-15 хвилин, частота проведення – один раз в два дні, на курс лікування – 15-20 впливів);
  • інгаляції туберкулостатичних препаратів (наприклад, тубазиду; метод прискорює закриття порожнин розпаду, запобігає процеси склерозування тканини легені; тривалість сеансу – 10 хвилин, проводять їх щодня курсом в 20-30 впливів).

Розширити спазмовані і закупорені мокротою бронхи допоможуть:

  • інгаляції бета2-агоністів або холінолітиків (використовують компресорний інгалятор; процедури проводять щоденно курсом в 10 впливів);
  • оксигенотерапія (вдихання газових сумішей з підвищеним вмістом кисню та гелію в кінцевому результаті призводить до розслаблення гладкої мускулатури бронхів; хворий дихає такою сумішшю через спеціальну маску протягом півгодини, потім знімає її і 3-5 хвилин дихає атмосферним повітрям; цикли повторюють 2-4 рази, курс лікування – 8-10 сеансів).

Щоб запобігти процеси фіброзу, застосовують:

  • електрофорез ферментів (розчини лідази, хімотрипсину та інші; впливають на область поразки протягом 15-20 хвилин; повторюють сеанси кожен день, курсом до 10 впливів);
  • ультрафонофорез гідрокортизону, індометацину та інших коштів.

Вогнищевий і дисемінований туберкульоз легень: чи є сенс у физиолечении?Щоб поліпшити психоемоційний стан хворого, йому призначають тривалу аеротерапію і таласотерапія.

Протипоказано проводити фізіолікування в гострому періоді туберкульозного процесу, при прогресуючих формах захворювання, легеневій кровотечі, підвищеній температурі тіла, виснаженні хворого, а також у разі наявних загальних протипоказань до лікування фізичними факторами.

Санаторно-курортне лікування

Після купірування гострого запального процесу в легеневій тканині хворому туберкульозом може бути рекомендовано лікування в умовах спеціалізованих місцевих санаторіїв і кліматичних курортів. Одним з найважливіших лікувальних чинників в санаторії, крім аеро – і таласотерапії, є кумис – кисломолочний напій з молока коні. У ньому міститься цілий ряд поживних речовин, активізують процеси обміну речовин у виснаженому хворобою організмі. Доведено, що після курсу кумисолікування маса тіла більшості хворих зростає на 2-7 кг.

Хворі можуть бути спрямовані на курорти Південного берега Криму, на Чорноморське узбережжі Кавказу, в Сортавала, Борове, Акапулько, Олентуй і так далі.

Санаторне лікування повинно бути тривалим – від двох до чотирьох місяців і проводитися щорічно хоча б протягом перших двох-трьох років після хвороби або оперативного втручання на легенях.

Протипоказаннями до лікування в санаторії є:

  • туберкульоз в гострій стадії;Вогнищевий і дисемінований туберкульоз легень: чи є сенс у физиолечении?
  • прогресуюча форма захворювання;
  • наявність порожнин розпаду в легенях;
  • гострий випотной плеврит;
  • кровохаркання;
  • позалегеневі форми туберкульозу (вимагають лікування в спеціалізованих медичних установах).

Прогноз

При своєчасному виявленні та проведенні адекватного лікування цього захворювання прогноз сприятливий – вогнища туберкульозу загоюються, функції легеневої тканини відновлюються, хворий одужує. На місці вогнищ можуть залишитися рубці або інкапсульовані дрімаючі мікобактерії, які прокинуться при ослабленні захисних сил організму, і виникне рецидив.

Якщо не лікувати туберкульоз, рано чи пізно, залежно від особливостей перебігу та стану організму хворого, він приведе до летального результату.

Гірше прогноз в осіб з імунодефіцитами – страждають ВІЛ і Снід, цукровий діабет, проходять лікування препаратами, що пригнічують імунітет.

Профілактика

Профілактичні заходи, що знижують ризик захворіти на туберкульоз, наступні:

  • вакцинація (формується специфічний протитуберкульозний імунітет);
  • хіміопрофілактика (при первинному зараженні мікобактеріями або після контакту з хворим на туберкульоз, особливо відкритою його формою).

Висновок

Вогнищевий і дисемінований туберкульоз легень: чи є сенс у физиолечении?Туберкульоз легенів — вогнищевий, дисемінований або будь-яка інша його форма — це грізне захворювання, яке при відсутності лікування може призвести до загибелі хворого. На ранніх стадіях протікає без яскраво вираженої симптоматики і діагностується випадково – при проведенні профілактичної флюорографії або під час обстеження з приводу іншого захворювання. Лікування повинно бути розпочато відразу ж після постановки діагнозу, воно тривалий і складний, проте істотно підвищує шанси хворого на одужання. Компонентом комплексного лікування туберкульозу є фізіотерапія, а також санаторно-курортне лікування.

Передача «Зателефонуйте лікарю», випуск на тему «Туберкульоз легенів: симптоми у дорослих, лікування»:

Здоров’язберігаючий канал, практикуючий лікар Масленнікова А. В. розповідає про види туберкульозу на рентгенограмі:

Навчальний фільм «Туберкульоз: питання і відповіді»: