Хронічне обструктивне захворювання легень: лікування фізичними факторами

Хронічне обструктивне захворювання легенів, або ХОЗЛ, – це хронічне прогресуюче захворювання, в основі якого лежить необоротне або частково оборотна обмеження прохідності (тобто обструкція) нижніх дихальних шляхів. Це поширена патологія, якою страждають переважно особи зрілого та похилого віку. Чоловіки хворіють у 2-3 рази частіше за жінок. З нашої статті ви дізнаєтеся про те, чому і як виникає ХОЗЛ, які симптоми цього захворювання, а також про напрямки діагностики та принципи лікування, в якому важливу роль грає і фізіотерапія.

Зміст

• 1 Причини і механізм розвитку захворювання
• 2 Прояви хвороби
• 3 Діагностика
• 4 Принципи лікування
  • 4.1 Фізіотерапія при ХОЗЛ
  • 4.2 Санаторно-курортне лікування

Причини і механізм розвитку захворювання

Хронічне обструктивне захворювання легень розвивається, як правило, внаслідок тривалого впливу на дихальні шляхи будь-яких шкідливих, подразнюючих речовин. Такими є:

• нікотин (у завзятих курців ХОЗЛ зустрічається набагато частіше, ніж у некурящих осіб);
• інфекція (повторні гострі респіраторні вірусні захворювання підвищують ймовірність розвитку ХОЗЛ, особливе значення в цьому відношенні надають риновірусною інфекції);
• шкідливі речовини в атмосфері (захворюваність хронічним обструктивним захворюванням легень значно вище в індустріальних районах, населення яких змушене щохвилини вдихати з повітрям безліч хімічних речовин);
• професійні фактори (нерідко хворіють на ХОЗЛ ті особи, робота яких пов’язана з пилом, токсичними газами, озоном, кислотами та іншими хімікатами).

Але чому ж один курець, довгостроково працює зі шкідливими речовинами, захворює, а інший – ні? Існує гіпотеза про те, що для розвитку хвороби недостатньо одного впливу ззовні, необхідна ще генетична схильність до пошкодження нижніх дихальних шляхів. І дійсно, давно помічено, що ХОЗЛ зустрічається, як правило, у осіб, чиї близькі родичі страждали (або страждають) даною патологією. Однак на сьогоднішній день точні генетичні механізми цього не встановлено.

Під впливом вищезгаданих чинників пригнічуються захисні механізми бронхів, в їх стінках розвиваються запальні зміни (набряк, виділення великої кількості слизу), стінка спазмируется, трахея і бронхи втрачають еластичні властивості. Всі ці зміни і призводять до утруднення проходження потоку повітря через уражені відділи бронхів, що проявляється відповідною клінічною симптоматикою.

Прояви хвороби

Основними симптомами хронічного обструктивного захворювання легень є:

• кашель з відділенням мокротиння (спочатку він турбує хворого виключно вранці, посилюється в осінньо-зимовий період, зменшується влітку; з прогресуванням хвороби стає постійним, виникає як вдень, так і вночі; при загостренні патологічного процесу мокротиння набуває жовтувато-зеленуватий колір (тобто слизисто-гнійний характер), а кількість її збільшується; нерідко хворі пред’являють скарги на утруднене відходження мокротиння – такий кашель називають малопродуктивним);
• задишка (на ранній стадії хвороби утруднення дихання виникають тільки при фізичному навантаженні посилюються під впливом подразників і в період загострення; з прогресуванням ХОЗЛ обсяг роботи, яку може виконати хворий з нормальним диханням, поступово зменшується; при триваючому впливі на легкі причинних факторів і відсутності лікування задишка визначається навіть при спробі хворого зав’язати шнурки і в стані спокою; після того, як хворий відкашляє мокротиння, він відзначає зменшення задишки);
• пітливість;
• відчуття нездужання і загальної слабкості;
• підвищення температури тіла до субфебрильних значень (до 38, частіше 37.2-37.6 °С).

Останні 3 симптому мають місце при загостренні патологічного процесу.

Діагностика

Лікар запідозрить наявність у пацієнта хронічної патології легенів вже на підставі скарг і анамнезу його життя і захворювання. Після збору цих даних він проведе об’єктивне обстеження, при якому звернуть на себе увагу наступні зміни:

• зміна нігтьових фаланг за типом «годинних стекол»;
• ціаноз (синюватий відтінок) шкіри носогубного трикутника (і перший, і другий симптоми свідчать про тривалому недоліку кисню організму пацієнта, тобто про хронічної гіпоксії);
• хрипи в легенів – вологі або сухі;
• при перкусії (простукування) легенів – коробковий відтінок звуку;
• при тривалому перебігу захворювання – збільшення в розмірах серця і інші симптоми хронічної серцевої недостатності).

Ці дані допоможуть лікарю виставити попередній діагноз ХОЗЛ. Щоб упевнитися в його правильності і визначити ступінь тяжкості хвороби, пацієнту буде призначено дообстеження, що включає в себе такі методи:

• спірографія (це основний і найбільш інформативний діагностичний метод, що дозволяє підтвердити або спростувати діагноз ХОЗЛ; основними показниками, що мають значення в даному випадку, є форсована життєва ємність легенів, або ФЖЕЛ, і форсований об’єм видиху за 1 секунду, або ФОВ1; після того, як показники спірографії зафіксовані, проводять пробу з бронхолитиком – пацієнтові роблять інгаляцію препарату, розширює бронхи, після чого повторюють спірографію; якщо результати повторного дослідження незначно покращилися або залишилися колишніми, це свідчить на користь ХОЗЛ, а якщо бронхи розширилися більш ніж на 20 % – підозрюється бронхіальна астма);
• пикфлуометрия (проводиться з використанням приладу – пикфлуометра, який рекомендується мати кожному хворому, який страждає на ХОЗЛ або бронхіальною астмою; за допомогою цього апарату визначається показник функції дихання, званий піковою швидкістю видиху, або ПСВ, яким вимірюють ступінь обструкції (тобто закупорки дихальних шляхів);
• бронхоскопія (дозволяє оцінити ступінь тяжкості ХОЗЛ, локалізацію патологічного процесу і віддиференціювати його від інших захворювань з подібною симптоматикою).

Додатковим методом дослідження при описуваної нами патології є електрокардіографія, або ЕКГ – з її допомогою можна виявити характерні для ХОЗЛ зміни в серці.

Принципи лікування

Тактика лікування хронічного обструктивного захворювання легень залежить від ступеня тяжкості хвороби, особливостей її перебігу, наявності супутньої патології. Лікування повинно бути комплексним – основні компоненти представлені нижче.

• інгаляційні бета2-агоністи пролонгованої дії (формотерол, сальметерол);
• інгаляційні глюкокортикостероїди (у разі важкого та вкрай важкого перебігу захворювання).

• бета2-агоністи короткої дії (сальбутамол) є засобом «швидкої допомоги»;
• холінолітики (ипратропий);
• комбіновані препарати містять у своєму складі обидва вищевказаних препарату – комбивент, беродуал та інші);
• теофиллины короткої дії (аминофиллин і теофілін).

• антибактеріальні засоби в період загострення хвороби;
• глюкокортикостероїди у формі таблеток – при відсутності ефекту від інших видів лікування;
• муколітики (амброксол, ацетилцистеїн);
• нестероїдні протизапальні засоби (нимасулид, мелоксикам);
• киснева терапія;
• фізіотерапія;
• санаторно-курортне лікування.

Фізіотерапія при ХОЗЛ

Методи физиолечения входять до складу комплексної терапії цього захворювання і можуть застосовуватися як при його загостренні, так і в період ремісії.

У стадії загострення в стаціонарних умовах хворому можуть бути призначені:

• інгаляції антибіотиків, бронхолітиків та гепарину з допомогою небулайзера (проводити їх слід кожен день по 10 хвилин);
• внутриорганный електрофорез відповідних препаратів (електроди розташовують на ділянку середньої третини грудини і між лопаток, поперечно);
• ультразвук;
• ДМХ-терапія на область коренів легень;
• низькочастотна магнітотерапія (застосовують апарат «Полимаг»);
• магнітотерапія високоінтенсивна (імпульсний режим);
• лазеротерапія;
• фототерапія;
• масаж грудної клітки;
• процедури водолікування;
• інформаційно-хвильова терапія за допомогою апарату «Азор-Ік» за гальмівної або стимулюючої методикою (в залежності від психоемоційного стану пацієнта) як засіб психологічної реабілітації.

Цілями фізіотерапії на даному етапі є якнайшвидша ліквідація в осередку ураження мікроорганізмів, полегшення відходження мокротиння, зменшення вираженості запального процесу.

В період ремісії методики фізіотерапії забезпечують нормальне функціонування бронхів і запобігають прогресуванню дистрофічних процесів у них. В амбулаторних умовах можуть бути використані:

• загальне УФ-опромінення;
• гіпоксітерапія (триває процедура від півгодини до години);
• масаж грудної клітки;
• аероіонотерапія;
• лазеротерапія за контактною, стабільною методикою (впливають в зоні середньої третини грудини, між лопаток);
• інформаційно-хвильовий вплив на оголені ділянки тіла, описані в попередньому пункті.

Курс лікування по більшості вищевказаних методик становить від 7 до 15 процедур, що проводяться щодня, бажано в ранкові години. Повторити лікування можна через 3 місяці після закінчення попереднього.

Також добре зарекомендував себе в лікуванні бронхолегеневої патології, зокрема – ХОЗЛ, дихальний тренажер Фролова. Процедури на цьому апараті проводяться щодня, через 60 хвилин після вечері. Для досягнення максимального ефекту курс повинен включати в себе 30 процедур, повторити які можна через 3 місяці.

В один і той же день може бути використано відразу декілька фізіопроцедур з інтервалом між ними не менше півгодини:

• лазеротерапія + інформаційно-хвильовий вплив + дихальний тренажер Фролова;
• інформаційно-хвильовий вплив + дихальний тренажер Фролова.

Санаторно-курортне лікування

Лікування в санаторії є важливим етапом реабілітації хворого з описуваної в цій статті патологією. Проводиться воно виключно в стадії ремісії ХОЗЛ. Протипоказанням є тяжкий перебіг захворювання (хронічна серцева і легенева недостатність 2-3 стадії).

Рекомендовані місцеві санаторії, курорти з приморським кліматом (Приморський край, ПБК, Геленджик та інші) та гірські курорти (Алтай, Кисловодськ та інші).

Лікувальні процедури, які може отримувати хворий, перебуваючи на курорті, надзвичайно різноманітні:

• теренкур;
• дихальна гімнастика;
• постуральний масаж;
• аерозольна терапія;
• аеротерапія;
• спелеотерапія;
• пелоїдотерапія;
• аплікації озокериту і парафіну на грудну клітку;
• ванни – кисневі, азотні, вуглекислі, сірководневі, йодобромні;
• процедури електролікування.

Звичайно, не всі вони призначаються хворому одночасно. Спочатку лікар санаторію уважно обстежує пацієнта, вивчає його аналізи і в залежності від наявних показань і протипоказань призначає кілька фізіопроцедур.

Показником якості лікування є зменшення кількості скарг та ознаки ремісії захворювання.

На сьогоднішній день хронічне обструктивне захворювання легень є невиліковною патологією. Прогноз залежить від того, на якій стадії була діагностована хвороба (чим раніше, тим краще – це зрозуміло), а також від правильності призначеної терапії, у складі якого чимале значення мають і методики физиолечения. Пацієнт повинен неухильно дотримуватися рекомендацій лікаря щодо зміни способу життя (усунути можливі причинні фактори ХОЗЛ), правильно приймати призначені їм ліки і отримувати фізіопроцедури. При дотриманні цих умов загострення хвороби буде куповані в максимально короткі терміни, настане ремісія, а значить, стан хворого та якість його життя істотно покращаться.

GuberniaTV, програма «Школа здоров’я» на тему «Хронічна обструктивна хвороба легень»:

ОТР, програма «Студія Здоров’я», випуск на тему «ХОЗЛ — хронічна обструктивна хвороба легень»: