Як лікувати синусит: немедикаментозні методи, реабілітація

Синусит – це гостре або хронічне запальне захворювання однієї або декількох придаткових пазух носа. Патологія поширена серед осіб, які отримують лікування в ЛОР-стаціонарах, 15-35 % страждають саме синуситом, а в практиці амбулаторних отоларингологів цей відсоток ще вищий. У нашій статті мова піде про гострих синуситах – про види, причини і механізми розвитку захворювань цієї групи, про їх клінічні прояви, принципи діагностики та лікування, в якому велике значення мають і методи фізіотерапії.

Зміст

  • 1 Види синуситів
  • 2 Причини та механізм розвитку хвороби
  • 3 Симптоми
  • 4 Принципи діагностики
  • 5 Диференціальна діагностика
  • 6 Тактика лікування
  • 7 Фізіотерапія при синуситі
  • 8 Санаторно-курортне лікування
  • 9 Профілактика і прогноз
  • 10 Висновок


Види синуситів

В залежності від того, яка з пазух вражена, розрізняють:

  • фронтит (лобова пазуха);
  • гайморит (верхньощелепна, або гайморова пазуха);
  • сфеноидит (клиноподібна пазуха);
  • етмоїдит (решітчаста пазуха);
  • гемисинусит (уражені всі пазухи з одного боку);
  • пансинусит (уражені всі пазухи з обох сторін).

Залежно від причинного фактора синусити поділяють на вірусні та бактеріальні. Рідше вони бувають алергічні і грибкової природи.

За характером виділень – на катаральні та гнійні. Причому, як правило, вірусні синусити є катаральними, а бактеріальні – гнійними.

Причини і механізм розвитку хвороби

Основним причинним фактором гострого синуситу є вірусна, бактеріальна або грибкова інфекція, яка поширюється на слизову оболонку придаткових пазух зі слизової носової порожнини при риніті, з хронічних вогнищ інфекції в зубах – при травмі носа і з віддаленого вогнища з кровотоком.

Найбільш поширеними збудниками синуситу є:

  • пневмо-, стрепто – і стафілококи;
  • віруси грипу, парагрипу, аденовіруси;
  • анаеробні бактерії;
  • патогенні грибки.

При гострій формі захворювання збудник один, а при хронічній визначається микстинфекция (відразу кілька інфекційних агентів).

Підвищують ймовірність розвитку хвороби наступні фактори:

  • викривлення, шипи носової перегородки;
  • гіпертрофія носових раковин;
  • алергічні реакції;
  • гіперплазія слизової оболонки;
  • поліпи слизової оболонки;
  • новоутворення в порожнини носа та пазух.

Всі ці стану в тій чи іншій мірі знижують дренажну функцію вивідних отворів синусів і погіршують вентиляцію пазух, що створює сприятливі умови для розвитку в них інфекції.

Крім того, сприяють розвитку запалення первинні (вроджені) і вторинні (придбані внаслідок яких-небудь важких захворювань – ВІЛ, серйозних інфекцій, або ж на тлі прийому імунодепресантів або глюкокортикоїдів) імунодефіцити.

Під впливом перерахованих вище факторів порушується функція залоз слизової носа, виділяючи більше або менше, ніж необхідно, кількість слизу. Також змінюється напрям струменя повітря, з-за чого в пазухах порушується газообмін. В результаті слизова оболонка пазухи набрякає, а це ще більше посилює порушення вентиляції. Набрякла слизова і надлишок в’язкого секрету повністю або частково закупорюють вихідний отвір пазухи, ускладнюючи відтік запальної рідини з неї. Виникає її застій і створюється сприятливе середовище для розвитку потрапила сюди інфекції або активізації умовно-патогенних організмів, «проживали» тут раніше.

На ранній стадії хвороби запальна рідина пазух має серозний характер, який потім змінюється слизово-серозним і, нарешті, після приєднання бактеріальної інфекції, стає гнійною.

Симптоми

У більшості випадків захворювання гострий синусит дебютує гостро – з раптового підвищення температури тіла, загальної слабкості та інших проявів інтоксикації.

Розглянемо детально основні скарги хворих синуситом.

  • Головний біль. Як правило, розлита, однак може бути локальною, відповідаючи по розташуванню ураженій пазусі. Посилюється при нахилі голови вперед. Виникає через вплив патологічного процесу на мозкові оболонки, які розташовані в безпосередній близькості. Якщо відтік ексудату з пазухи не порушений, головний біль може бути відсутнім або бути неінтенсивній.
  • Утруднення дихання носом. Періодичне або постійне, одно – або двостороннє. Виникає через закупорку носових ходів набряклою слизовою поліпами або трудноотделяемым секретом. Односторонній патологічний процес характеризується порушенням носового дихання з одного боку, відповідній стороні поразки. Алергічний або вазомоторний синусит супроводжується поперемінним закладанням лівою і правою ніздрею.
  • Наявність виділень з носа. Одно – або двостороннє, постійне чи тимчасове. Характер залежить від стадії захворювання. Відокремлюване може затікати в носоглотку, що супроводжується першіння в горлі і кашель хворого.
  • Порушення нюху. Особливо виражено при утрудненому носовому диханні.
  • Візуально при гострому синуситі можна помітити набряклість м’яких тканин в області над ураженою пазухою. При пальпації цих ділянок особи (під і над очима) іноді визначається болючість.


    Принципи діагностики

    Лікар запідозрить гострий синусит вже на етапі збору скарг і даних анамнезу життя та захворювання хворого. Потім він проведе об’єктивне обстеження і призначить додаткові методи дослідження.

    • При риноскопії (огляді порожнини носа за допомогою риноскопа) виявить набряклість і почервоніння слизової оболонки, наявність підвищеної кількості виділень в носових ходах.
    • Загальний аналіз крові покаже ознаки запального процесу в організмі (підвищений рівень лейкоцитів і ШОЕ).
    • Пункція ураженої пазухи з наступним мікробіологічним дослідженням отриманого матеріалу дозволять виявити збудника хвороби і визначити його чутливість до антибактеріальних препаратів.
    • Рентгенографія придаткових пазух носа. Це найбільш інформативний метод діагностики, який дозволяє визначити наявність або відсутність пазухи, оцінити її розміри і форму, а також локалізацію та вид патологічного процесу. Проводиться в 2-х проекціях – прямій і боковій.
    • Термографія.
    • Теплобачення.
    • Комп’ютерна і магнітно-резонансна томографія.

    Диференціальна діагностика

    Гострий синусит має загальні клінічні прояви з деякими іншими захворюваннями. Важливо правильно верифікувати патологію, оскільки лікувальні підходи при різних хворобах різні.

    Основними захворюваннями, з якими проводять дифдіагностику при підозрі на гострий синусит, є:

    • захворювання зубів верхньої щелепи;
    • невралгія середньої і верхньої гілок трійчастого нерва;
    • головні болі внаслідок судинного спазму;
    • гіпертонічні головні болі.

    Тактика лікування

    Лікування повинно бути розпочато безпосередньо після постановки діагнозу. Воно переслідує такі цілі:

    • вивести запальний секрет з уражених пазух;
    • усунути вогнище інфекції;
    • придушити запальний процес;
    • відновити нормальну вентиляцію і дренаж уражених пазух.

    Проводять лікування амбулаторно або в стаціонарі – в залежності від конкретної клінічної ситуації та тяжкості стану хворого.

    Пацієнту можуть бути призначені препарати наступних груп:

    • судинозвужувальні засоби, або деконгестантів місцево (оксиметазолін, ксилометазолин) або у формі таблеток (псевдоефедрин, фенілефрин); зменшують набряк слизової оболонки носа і пазух, відновлюючи прохідність останніх; призначають їх на термін не більше 5-7 днів, оскільки при подальшому застосуванні підвищується ризик розвитку медикаментозного риніту та інших побічних ефектів;
    • протиалергічні, або антигістамінні засоби (цетиризин, лоратадин та інші); ефект аналогічний препаратів попередньої групи;
    • місцеві антибактеріальні препарати (переважні спеціальні препарати у вигляді спреїв, а не промивання пазух ампульними формами антибіотиків; такими є изофра (містить антибіотик фрамицетин), биопарокс (містить антимікробний препарат фузафунгин));
    • системні антибіотики (як правило, терапія підбирається емпірично – з урахуванням того, які мікроорганізми частіше викликають синусит в конкретному регіоні і до яких препаратів у них вироблена стійкість; можуть бути використані препарати абсолютно будь-якої групи);
    • протизапальні препарати (наприклад, полидекса – містить глюкокортикоїдний гормон (протизапальна дія) і фенілефрин (судинозвужувальний ефект), фенспірид, нестероїдні протизапальні засоби, інгаляційні глюкокортикоїди – беклометазон, будесонид та інші);
    • засоби, що розріджують мокротиння, або муколітики (бромгексин, амброксол, ацетилцистеїн, миртол).

    В ряді випадків – якщо пазуха заповнена слизисто-гнійним або гнійним виділенням, а шляхи евакуації немає навіть при адекватної консервативної терапії – хворому показано пунктирування ураженої пазухи, а іноді і неодноразове.

    Якщо запальний процес поширюється на очну ямку або углиб черепа, проводять хірургічне лікування – розкривають уражену пазуху, видаляють вміст і сануючих її обробляють розчинами антисептичних засобів.

    Фізіотерапія при синуситі

    Лікування фізичними факторами при цьому захворюванні переслідує такі цілі:

    • усунути запальний процес;
    • поліпшити мікроциркуляцію і активізувати обмінні процеси в уражених тканинах;
    • знизити інтоксикацію;
    • відновити функції імунітету;
    • заспокоїти пацієнта.

    Протизапальною дією володіють:

    • УВЧ-терапія низкоинтенсивная;
    • СМВ-терапія високоінтенсивна;
    • лазеротерапія червона та інфрачервона (червону використовують в розгорнуту фазу запального процесу на фоні медикаментозного лікування; впливають за 60 с на поле, 1 раз на день або через день курсом від 7 до 10 сеансів; інфрачервону – на етапі одужання; по 120 с на поле, кожен день курсом 10 впливів);
    • ультразвукова терапія (застосовують на етапі одужання; впливають по 3-5 хвилин кожен день курсом від 7 до 10 процедур).

    Допомагають знизити концентрацію бактерій у вогнищі:

    • електрофорез антибіотиків ендоназальний;
    • КУФ-опромінення слизової носа;
    • місцева дарсонвалізація.

    Нормалізують функції імунітету:

    • ВЧ-магнітотерапія тимуса (впливають по 5-7 хвилин кожен день або 1 раз в 2 дні, курсом 5 впливів);
    • лазерне опромінення крові (впливають протягом 8-12 хвилин кожен день або 1 раз в 2 дні курсом від 7 до 10 впливів);
    • СУФ-опромінення в суберитемних дозах (опромінюють передню і задню поверхні тіла; починають з ? біодози, з кожною наступною процедурою додаючи по?, поступово доводячи до 3 біодоз);
    • таласотерапія (курс – 15 процедур);
    • повітряні ванни (за слабкого або помірного режиму курсом від 10 до 20 впливів).

    Седативну дію надають:

    • франклінізація (впливають по 15 хвилин кожен день курсом 10-12 сеансів);
    • гальванізація сегментарних зон і головного мозку (впливають по 15 хвилин щодня або через день курсом від 5 до 10 процедур);
    • гальванічний комір по Щербаку (на початку лікування – 6 хвилин 6 мА, в кінці – 16 хвилин 16 мА, з кожною наступною процедурою інтервал збільшують на 2);
    • електрофорез заспокійливих препаратів.

    Протипоказаннями до физиолечению є:

    • гнійний синусит без можливості відтоку секрету;
    • кісти придаткових пазух;
    • доброякісні новоутворення з тенденцією до зростання;
    • злоякісні пухлини.

    Санаторно-курортне лікування

    На етапі одужання хворі можуть бути направлені на санаторно-курортне лікування – грязе – і бальнеолечебные, лісові або приморські курорти, наприклад, в Кисловодськ, Звенигород, Анапу, Євпаторію, Феодосію, Нальчик та інші.

    Профілактика і прогноз

    Головним профілактичним заходом є попередження порушень носового дихання і своєчасне лікування станів, які до нього призвели, а також підтримання адекватно функціонуючої системи імунітету.

    При своєчасному початку лікування прогноз гострого синуситу сприятливий. При відсутності такого великий ризик ускладнень або переходу хвороби в хронічну форму.

    Висновок

    Гострий синусит – поширене захворювання, яким страждають і діти, і дорослі. Лікування його повинно бути комплексним – включати в себе медикаментозні та фізіотерапевтичні методи. Важливо почати вчасно, щоб запобігти розвитку ускладнень. Самолікування неприпустимо!

    ТВЦ, програма «Доктор», випуск на тему «Як лікувати синусит?»:

    Сподобалася стаття? Поділитися з друзями:
    Здоровий спосіб життя