Забій носа: фізіолікування

Забій носа: фізіолікування

Однією з поширених травм голови і обличчя є забій носа. Особливо часто його діагностують у дітей та осіб, що займаються спортом. Забій являє собою пошкодження м’яких тканин, що виникає в результаті удару по них. Стан хрящової та кісткової тканин при цьому не порушено. Про те, чому виникає забій носа, якими симптомами проявляється це захворювання, а також про принципи діагностики і лікування, в тому числі й про методи фізіотерапії, ми розповімо в цій статті.

Зміст

  • 1 Чому виникає забій
  • 2 Симптоми
  • 3 Принципи діагностики
  • 4 Перша допомога потерпілому
  • 5 Тактика лікування
  • 6 Фізіотерапія
  • 7 Висновок


Чому виникає забій

Причиною удару носа є інтенсивний удар по ньому тупим предметом або зіткнення людини з чимось твердим в буквальному сенсі лицем до лиця. Це може бути що завгодно – падіння обличчям вниз (більш характерно для дітей, особливо раннього віку, які тільки починають ходити), невдалий удар у боксі, бійка й інші ситуації.

Ця травма частіше трапляється у дітей (в силу недостатніх навичок ходьби, неуважність, активних ігор), хлопчиків і чоловіків (вони більше, ніж жінки, схильні з’ясовувати стосунки, пускаючи в хід кулаки), а також у спортсменів будь-якої статі.

Притаманна цій травмі та сезонність – велике число ударів реєструється в період зимових морозів та ожеледиці.

Симптоми

Забій носа: фізіолікування

Основними клінічними проявами забиття носа є:

  • сильна, різка біль, інтенсивність якої посилюється навіть при найменшому дотику до вогнища ураження;
  • набряк, що виникає практично відразу після травми і збільшується ще протягом декількох годин;
  • крововилив в м’які тканини (гематома), локалізоване в області крил носа, перенісся, очей;
  • рясне сльозотеча;
  • утруднене дихання (виникає внаслідок набряку слизової оболонки носа і скупчення у носових раковинах згустків крові);
  • різної інтенсивності носова кровотеча (у деяких хворих воно відсутнє, а в інших – рясне; це залежить як від ступеня тяжкості травми, так і від індивідуальних особливостей організму хворого – міцності його стінок судин та інших факторів);
  • порушення цілісності шкіри – криваві садна або відкриті рани.

Всі ці ознаки проявляються практично відразу, наростають і зберігаються максимально вираженими 1-2 дня після травми, а потім поступово згасають.

Якщо забій носа не супроводжує будь-яку іншу, більш важку травму, інших симптомів, як правило, не визначається. У разі струсу мозку, отриманого внаслідок удару і падіння, хворий або особи, що його оточують, зазначає короткочасну втрату свідомості, блювання, інтенсивний головний біль і запаморочення. При переломі носа зверне на себе увагу зміна його форми, проте виявити його при вираженої набряклості м’яких тканин найчастіше непросто навіть фахівцю. В таких випадках з метою уточнення діагнозу хворому призначають рентгенографію носа і придаткових пазух.

Принципи діагностики

Не кожен чоловік, який отримав травму носа, відразу ж звертається до лікаря. Особливо це властиво надто впевненим у собі чоловікам, які сподіваються, що «нічого страшного» і «само пройде». А даремно! Адже за набряком тканин може ховатися не тільки забій, а й перелом носа або придаткових пазух, крім того, забій може супроводжувати таку серйозну травму, як струс мозку та іншу його патологію. Визначити це під силу тільки фахівцеві, та не «на око», а шляхом використання додаткових методів діагностики.

Щоб встановити діагноз, спеціаліст докладно розпитає про скарги потерпілого (обов’язково уточнить, була втрата свідомості, блювота і інші симптоми грізних станів), умови отримання травми, промацає місце забиття, оцінюючи рухливість твердих структур носа і реакцію самого потерпілого на пальпацію (болюча вона чи не дуже і в якому місці інтенсивність болю вище).

Потім лікар проведе риноскопию, оцінюючи стан слизової оболонки і цілісність структур носа зсередини. Після цього, якщо вважатиме за необхідне, він направить пацієнта на рентгенографію області носа, а у важких випадках – і на комп’ютерну томографію, яка допоможе виставити остаточний діагноз.


Перша допомога потерпілому

Забій носа: фізіолікування

Перед тим, як звернутися до лікаря, людині, отримав забій носа, необхідно надати першу допомогу. Вона включає в себе наступні дії:

  • Забезпечити спокій. Важливо заспокоїти хворого, особливо дитини – переконати його сидіти спокійно, не робити різких рухів, не кричати і не плакати, оскільки ці дії сприятимуть наростання набряку м’яких тканин та слизової оболонки носа.
  • На область перенісся покласти холодний компрес (пакет з льодом, який-небудь продукт з морозилки, загорнутий у тканину і так далі), тримати протягом 15-20 хвилин. Використовувати компреси протягом 24-48 годин після травми за 2-4 рази на день.
  • Якщо має місце кровотеча з носа, слід нахилити голову потерпілого трохи вперед і вниз, щоб кров не стікала в глотку, а виходила назовні (у носових раковинах вона швидше згорнеться, а значить, кровотеча припиниться). При інтенсивному кровотечі, щоб його швидше зупинити, можна використовувати ватяні джгутики. Їх слід промити перекисом водню і спіральними рухами вставити в порожнину носа. Тримати їх там до 10 хвилин, у важких випадках – до півгодини, а потім промити чистою водою і обережно витягнути.
  • При наявності відкритих пошкоджень шкіри – обробити їх розчином антисептика (перекисом водню, хлоргексидином або іншими), потім прикрити марлевою пов’язкою або лейкопластиром.
  • Якщо хворий скаржиться на сильний біль, дати йому знеболюючий препарат (парацетамол, ібупрофен або інший).
  • Після того, як перша допомога надана, слід звернутися до травматолога, який визначиться з подальшим планом лікування.

    Тактика лікування

    Як правило, лікують забій носа в умовах амбулаторії.

    Лікування включає в себе такі заходи:

    • прикладання до області поразки холодних компресів (методика описана докладно у розділі «Фізіотерапія»);
    • Забій носа: фізіолікуваннязмазування місця удару мазями типу Троксевазин, Гепатромбина і подібних;
    • прийом препаратів, що зменшують запалення і біль (ібупрофен, німесулід та інших);
    • закапування у носові ходи судинозвужувальних крапель (ксилометазолин, оксиметазолін);
    • при наявності дефектів шкіри – регулярна обробка їх розчинами антисептиків;
    • лікування фізичними факторами (докладно описано в наступному розділі).


    Фізіотерапія

    Забій носа: фізіолікування

    Методи физиолечения при ударі носа застосовуються з перших діб травми. Мета їх – зупинити кровотечу, усунути або хоча б зменшити больові відчуття хворого, обмежити, а в ідеалі – і ліквідувати набряк. Якщо забій великий, фізичні фактори використовують також для зниження активності запального процесу і запобігання формування грубих рубців.

    Щоб полегшити біль, пацієнтові призначають:

    • локальну кріотерапію (холод зменшує збудливість больових нервових волокон блокує провідність, а також розслабляє м’язи, що в підсумку значно полегшує біль; використовується в першу добу після забою; метод також сприяє зупинці кровотечі і запобігає розвитку набряку; в якості криоагентів можуть бути використані вода, лід, амонію нітрат, хлоретил, рідкий азот, ефір; одним з цих речовин змочують ватний тампон, заповнюють яку-небудь ємність або розпилюють його через пульверизатор; триває процедура кріоапплікаціі від 0.5 до 4 годин в залежності від тяжкості забиття, при необхідності через 1-2 години її можна повторити);
    • СУФ-опромінення в еритемних дозах (починають його з другого дня удару, з 2-3 БД, курс лікування включає в себе 3-4 процедури; з кожною наступною процедурою дозу опромінення збільшують на 1 БД);
    • лікарський електрофорез анестетиків (застосовують розчини дикаїну, тримекаина, новокаїну, лідокаїну; під дією препаратів знижується збудливість і провідність клітин больової чутливості; сеанс триває до 20 хвилин, повторюють їх щодня, стільки процедур, скільки буде потрібно для припинення болю; через 1-2 доби після забиття може бути використаний кріоелектрофорез);
    • ампліпульстерапію;
    • диадинамотерапию;
    • интерференцтерапию (струми з частотою від 50 до 150 Гц, що використовуються в цьому і двох вищезгаданих методах лікування, блокують передачу нервових імпульсів з вогнища ураження; існують різні варіанти їх застосування, загальна тривалість процедури, що проводиться 1-2 рази на день, при цьому складає до 10 хвилин, курс – до усунення болю, але не більше 6 днів поспіль; електроди накладають безпосередньо на область забиття);
    • амплипульсфорез і діадинамофорез препаратів з місцевоанестезуючу дію.

    Щоб звузити в області ураження судини і тим самим зменшити набряклість тканин, застосовують охолоджувальні компреси. Головним ефектом цієї процедури є звуження судин поверхневої і глибокої судинної мережі шкіри і частково скелетних м’язів з подальшою зупинкою крововиливи в навколишні ніс м’які тканини. Застосовують компреси в першу добу після травми. На ураженій ділянці розміщують серветку, змочену холодною водою або навіть льодом. Замінюють її новою через 10 хвилин. Повторюють ці дії протягом 40-60 хвилин. Якщо необхідність в цьому виді терапії зберігається протягом доби повторюють 2-3 рази.

    В якості протизапальних методів лікування використовують:

    • УВЧ-терапію (під впливом електричного поля УВЧ знижується активність речовин, що відповідають за запалення – гістаміну, плазмакининов та інших; якщо застосовуються дозування з тепловим ефектом, це призводить до розширення дрібних судин, міграції у вогнище травми лейкоцитів; в перші 2-3 дня травми застосовують низькоінтенсивне поле УВЧ, потім – високоінтенсивне; сеанс триває до 12 хвилин, проводять їх кожен день, курсом до 10 процедур);
    • НВЧ-терапію (призводить до нагрівання багатих водою тканин (лімфи, крові, м’язів) на 1-1.5 °С, сприяючи розширенню капілярів, підвищення їх проникності і подальшого зневоднення осередку ураження; застосовують метод з 4-5 дня травми в дозі не більше 5 Вт; сеанс триває до 15 хвилин, повторюють їх щодня, терапію проводять курсами від 5 до 10 впливів);
    • лікарський електрофорез протизапальних засобів (кальцію хлориду, дексаметазону, преднізолону та інших; зменшує виділення медіаторів запалення, знижує проникність судинної стінки; застосовують на 2-3 день після травми, якщо має місце значний набряк; сеанс триває 15 хвилин, проводять їх кожен день курсом від 5 до 10 впливів);
    • ультрафонофорез цих же препаратів (використовують лабільну методику, призначають з 3-5 дня удару і пізніше, тривалість процедури – 8-10 хвилин, проводять їх кожен день, курсом до 8-10 сеансів);
    • магнітотерапію високочастотну (сприяє нагріванню тканин на 2-4 °С, в результаті чого розширюються судини, підвищується фагоцитарна активність білих кров’яних тілець – лейкоцитів, прискорюються процеси утилізації ними продуктів обміну; застосовують з 4-5 дня травми тільки при сильних ударах; сеанси тривають по 15-20 хвилин, проводяться кожен день, курсом до 10 процедур).

    Щоб поліпшити з вогнища ураження відтік лімфи і зменшити цим набряк, хворому призначають спиртові компреси (викликають зневоднення тканин, поліпшують гемолимфоперфузию; застосовують спирт концентрацією 30 % або горілку кімнатної температури; тривалість дії становить до 60-90 хвилин, повторюють їх 1-2 рази на добу).

    Протипоказано фізіолікування при триваючому сильному кровотечі і гнійному запальному процесі в зоні передбачуваного впливу.

    Висновок

    Забій носа — це травма, що характеризується пошкодженням м’яких тканин при збереженні структури кісткової і хрящової тканини. Частіше діагностується у дітей, чоловіків і спортсменів. Основними симптомами є біль у ділянці ураження, набряк, гематома і носова кровотеча.

    Оскільки набряк носа може поєднуватися з іншими, більш серйозними травмами голови, після отримання таких потерпілому слід відразу ж звернутися за допомогою до лікаря. Фахівець проведе обстеження, встановить діагноз і призначить правильне лікування, що включає в себе прийом знеболюючих, протинабрякових засобів та фізіотерапію. Методи останньої допомагають зменшити запалення і біль, а також обмежити набряк.

    Сподобалася стаття? Поділитися з друзями: