Зміст статті:
Аневризма черевної аорти (код за МКХ-10: I71.3-I71.4) – це патологічне розширення кровоносної судини. Під впливом високого кров’яного тиску ослаблений ділянку судинної стінки поступово розширюється, що може призвести до розриву аорти, внутрішнього крововиливу і смерті хворого.
Етіологія захворювання
Фахівці виділяють кілька причин утворення аневризми. Найчастіше патологія виникає локальних дефектів судинної стінки або високого артеріального тиску. Спочатку розтягнення або надрив тканин може відбутися при гіпертонічному кризі. Після нападу аневризма буде продовжувати збільшуватися в розмірах навіть при нормальному тиску.
До інших причин виникнення патології відносяться:
- спадковість;
- грибкові ураження аорти;
- запальні процеси при сифілісі, туберкульозі, ревматизмі, бактеріальному ендокардиті;
- генетичні порушення, за яких розвивається слабкість стінки посудини;
- травми живота.
Поширеною причиною патології вважається атеросклероз. Холестеринові бляшки знижують міцність судинної стінки, сприяють підвищенню тиску в аорті, призводять до утворення тромбів.
Класифікація аневризм черевної аорти
Існує кілька видів аневризм. Патологію класифікують за такими ознаками:
- локалізація: тотальна, инфраренальная і супраренальная;
- розмір: мала, середня, велика і гігантська;
- форма: веретеноподібна і мешотчатая;
- характер: ускладнена (з розривами і расслаиваниями) і не ускладнена;
- будова стінки відшаровування: расслаивающаяся, уявна і справжня.
З часом аневризми можуть збільшуватися в розмірах, що часто призводить до їх розривів. Діаметр аневризми – один з найважливіших критеріїв при визначенні методів терапії і прогнозів.
Клінічна картина
При невеликих розмірах аневризма може залишатися непоміченою на протязі довгого часу. Аневризми аорти, черевної порожнини збільшуються поступово і досить повільно, тому захворювання часто проходить без симптомів.
Первинні ознаки
Одним із симптомів аневризми черевного відділу аорти є біль в лівій частині живота. Неприємні відчуття можуть бути постійними або періодичними. Крім цього патологія проявляється:
- пульсацією біля пупка;
- відчуттям важкості в животі;
- порушенням роботи шлунково-кишкового тракту: розлад дефекації, нудота, блювання, підвищене газоутворення.
Неприємні відчуття можуть поширюватися на поперек, пах або крижі. При аневризмі біль найчастіше тупий і ниючий, її можна сплутати з симптоматикою радикуліту або панкреатиту.
Симптоми при прогресуванні патології
Із збільшенням аневризми в розмірах спостерігається прояв додаткових симптомів:
- розлад сечовипускання;
- наявність крові в сечі;
- порушення рухових здібностей;
- втрата чутливості нижніх кінцівок і оніміння;
- кульгавість і трофічні порушення мускулатури ніг.
У разі порушення цілісності аневризми з’являється різкий біль у животі і відчувається сильна пульсація. Такі симптоми вимагають негайного лікування.
Діагностика аневризми черевної аорти
При появі перших ознак розвитку патології необхідно звернутися до терапевта. Після опитування, огляду пацієнта і проходження додаткових досліджень може знадобитися консультація профільного спеціаліста.
Лікарі використовують наступні методи інструментальної діагностики аневризми аорти, черевної порожнини:
- рентген;
- КТ аорти;
- УЗД органів черевної порожнини;
- ангіографія;
- МРТ.
Людям старше 60 років та особам, які належать до групи ризику, потрібно регулярно відвідувати лікаря з метою проходження повного медичного обстеження для своєчасного виявлення патології.
Методи терапії
Ніякі медикаменти і фізіопроцедури не допоможуть позбутися від захворювання. Лікування аневризми аорти, черевної порожнини можливо тільки за допомогою хірургічного втручання.
Якщо аневризма на момент постановки діагнозу має невеликі розміри, а симптоми не турбують пацієнта або не виявляються зовсім, лікарі часто займають «очікувальну позицію». Суть такої методики полягає в систематичному контролі над станом людини і регулярному проведенні ультразвукового дослідження для моніторингу динаміки розвитку патології.
Негайна операція проводиться в тому випадку, якщо розміри аневризми перевищують 6 см або темп її зростання більше 10 мм за рік. Хірургічне втручання також необхідно при яскраво вираженій хворобливої симптоматики, прогресуючих ознаках або розрив аорти.
Традиційна операція
Планове оперативне втручання проводиться під загальним наркозом. Надріз робиться від пупка до мечоподібного відростка грудини. Далі здійснюється вирізання пошкодженої ділянки аорти. На це місце фіксується штучний протез.
Тривалість операції складає близько 3-5 годин. Після хірургічного втручання пацієнт буде знаходитися в умовах стаціонару не менше 10 днів.
Эндоваскулярный метод
Подібна операція найчастіше проводиться з використанням спинномозкової анестезії. В області паху робиться невеликий розріз, через який хірург, використовуючи катетер, вводить спеціальний пристрій – стент-граф. Довівши пристосування до місця локалізації патології, лікар розкриває його і поміщає в аневризматической області.
Після того, як стент-граф розкривається, всередині аорти утворюється своєрідний канал. Процедура стентування дозволяє відновити структуру кровоносної судини і налагодити кровообіг.
Подібна процедура триває приблизно 4-5 годин. Після операції пацієнт перебуває в хірургічному стаціонарі максимум тиждень.
Можливі ускладнення та наслідки
Захворювання може стати причиною розвитку ускладнень, які загрожують життю пацієнта. До них відносяться:
- Розшарування аневризми. Патологія обумовлена поступовим витончення стінок кровоносної судини. До основних симптомів відносяться різкий біль в животі, загальна слабкість, зниження артеріального тиску, непритомність, шоковий стан. Небезпека полягає в тому, що під тиском крові може статися розрив стінки аорти.
- Розрив аорти. При розриві аневризми кров потрапляє в заочеревинний простір або в порожнину очеревини. Симптоматика схожа з ознаками розшаровування. Причиною шокового стану і смерті пацієнтів стає масивна крововтрата і порушення роботи серця.
- Тромбоз. Формування пристінкових тромбів призводить до поступового перекриття просвіту кровоносної судини, особливо коли з плином крові тромби потрапляють в більш дрібні артерії і вени. Ознаками тромбозу є сильна біль, погіршення самопочуття, порушення рухових функцій, оніміння кінцівок.
Будь-яке з перерахованих вище ускладнень захворювання вимагає проведення ультразвукового дослідження та негайної операції.
Профілактичні заходи
Після операції пацієнт повинен регулярно відвідувати лікаря. Протягом першого року це робиться кожен місяць, в наступні роки – кожні 6 місяців.
Для профілактики зростання аневризми пацієнту рекомендується дотримуватися наступних правил:
- Повністю відмовитися від шкідливих звичок. Куріння і алкоголь призводить до зростання аневризми і сприяє підвищенню кров’яного тиску.
- Правильно харчуватися. З раціону необхідно виключити смажену, гостру, жирну і солону їжу. Обмежити вживання кондитерських виробів і тваринних жирів. Обов’язково є свіжі овочі і фрукти, кисломолочні продукти, рибу й м’ясо нежирних сортів, віддаючи перевагу приготованим на пару страв.
- Стежити за рівнем холестерину. Необхідно обмежити кількість холестерину, що надходить з їжею, і приймати призначені лікарем медикаменти.
- Контролювати рівень артеріального тиску. Крім прийому ліків, які регулюють кров’яний тиск, необхідно уникати стресових ситуацій, емоційних перевантажень, важкої фізичної праці.
Пацієнту також необхідно провести коригувальну лікування супутніх захворювань: цукрового діабету, патології нирок, печінки, серця та ін
Прогноз
На жаль, прогнози досить несприятливі. Після розриву аневризми, незалежно від її розмірів, протягом короткого часу гинуть практично всі пацієнти. Навіть вчасно проведена якісна операція не може виключати високу ймовірність летального результату.
Якщо цілісність судини не порушена, а випинання має невеликі розміри, відсоток виживання хворих збільшується до 75%. Приблизно третина малих аневризм можуть збільшуватися в розмірах, тому не вимагають оперативного втручання, якщо хворий буде виконувати всі рекомендації лікарів.
Аневризма черевної аорти – досить підступне захворювання. Передбачити зростання і динаміку розвитку патології неможливо. Своєчасне звернення до лікаря при появі перших тривожних симптомів – запорука успішного лікування та збереження життя пацієнта.
