Ангіоневротичний набряк, часто іменований ще набряком Квінке – небезпечний стан алергічної природи, що вимагає негайної допомоги – спочатку першої, а потім і професійної (лікарської). Вперше, ця дивну і страшну алергічну реакцію описав лікар Р. Квінке в 1882 р., що власне і стало приводом назвати подібні прецеденти ім’ям німецького ескулапа. Крім того, у даного випадку є ще одне промовисту назву – гігантська кропив’янка.
Ангіоневротичний набряк: причини
Спусковим курком для появи набряку Квінке служить реакція на алерген. Механізм процесу виглядає так:
- алерген, потрапляючи в організм, викликає зростання кількості надходять в кров біоактивних речовин – гістамінів;
- гістамін, надаючи судинорозширювальну дію, забезпечує посилення проникності судин для плазми та інших компонентів крові;
- через зростання тиску в капілярах починається «міграція» рідини з судин у тканини, розташовані поблизу – так формується масивне здуття.
Найчастіше, причини пухлини залишаються не з’ясованими. Однак завдяки багаторічними спостереженнями можна констатувати, що лідерами серед причин можна вважати:
- продукти харчування, що характеризуються підвищеною алергенність (яйця, горіхи, молоко, риба, цитрусові, ягоди);
- укуси комах;
- шерсть тварин;
- квітковий пилок;
- ліки.
Приводом до виникнення симптомів можуть також стати інфекційні та аутоімунні хвороби – симптоми, як правило, з’являються в період реабілітації. Набряки Квінке можуть також носити спадковий характер, пов’язаний з недостатністю функції білка (С1 інгібітор). Така ситуація, впливаючи на роботу капілярів, провокує ушкодження різної важкості.
Клінічна картина
Розрізняють два різновиди ангіоневротичного набряку:
- алергічний – наслідок реакції організму на алерген;
- псевдоалергійний – викликаний вродженою патологією системи комплементу (групи білків крові, беруть участь у формуванні реакцій алергічної та імунної природи).
Даний набряк може вражати шкіру, слизові або підшкірну жирову клітковину. У таких випадках відбувається помітне збільшення особи або кінцівок. Найбільш часто масивні, спотворюють зовнішність здуття, з’являються в області обличчя, шиї, верхньої частини тулуба.
Ще одне «улюблене» хворобою місце – тильна сторона кистей і стоп. Значно рідше жертвами цієї хвороби стають оболонки мозку, суглоби, різні внутрішні органи.
Тканини обличчя, шия, стопи і долоні – перші претенденти на пошкодження. Симптоми, що супроводжують набрякання, різняться в залежності від місця локалізації. Як правило, шкіра в пошкодженому місці, мабуть блідне. Свербежу, зазвичай, не спостерігається. Набряк може зникнути через декілька годин або через кілька днів.
Найбільшу небезпеку набряк Квінке набуває, локалізуючись в органах дихання – глотці, гортані, трахеї — вони складають чверть усіх випадків за статистикою. При опуханні вищеназваних дихальних органів, людина відчуває різкий напад браку дихання, цілком імовірною стає втрата свідомості – ситуація набуває загрозливого життя характер.
Огляд горла дозволяє спостерігати явне зміна піднебінних дужок і м’якого піднебіння, а також очевидне звуження просвіту зіву. Просування пухлини далі – на гортань і трахею, створює небезпечну ситуацію, що загрожує загибеллю від задухи.
При набряку органів дихання послідовно виявляються наступні симптоми:
- захриплість голосу;
- характерний «гавкаючий» кашель;
- задишка, важке дихання;
- синюшність обличчя, потім – блідість.
Набряки внутрішніх органів, зазвичай, супроводжують блювання, діарея, болі в животі і відчуття поколювання у небі і мовою (якщо зміни піддався шлунок або кишечник). При стіканні оболонок мозку спостерігається млявість і загальмованість пацієнта, нудота, ригідність потиличних м’язів, інколи – судоми. Можуть також набрякають пальці рук і ніг.
Від такої проблеми не застрахований ніхто – він може проявитися у будь-якої людини при контакті з тим чи іншим алергеном. Однак безперечно те, що набряки Квінке частіше вражають людей, схильних до всіляких алергічних реакцій. Говорячи про частоту випадків з позицій віку і статі, слід зазначити, що найбільша схильність характерна для дітей і жінок молодого віку. У літніх людей, набряк Квінке спостерігається рідко.
Діагностика
Супутні фактори та загальний стан дозволяють класифікувати хвороба на:
- хронічну;
- придбану;
- гостру;
- спадкову;
- з кропив’янкою;
- ізольований від інших станів.
Діагностика ангіоневротичного набряку здійснюється виходячи з клінічної картини. Якщо гаданий діагноз підтверджується, пацієнт госпіталізується – тільки в стаціонарі йому буде забезпечено адекватне лікування.
Процес діагностики повинен включати встановлення факторів-провокаторів: поїдання продуктів-алергенів, прийом ліків і т. д. Зв’язок визначається шляхом проведення алергічних проб або виявленням у крові специфічних імуноглобулінів.
Крім тестів на алергію, показано:
- аналіз крові (загальний, біохімія);
- аналіз сечі;
- аналіз на гельмінтоз та на найпростіші;
- проба на аналіз елементів в системі комплементу.
Лікування ангіоневротичного набряку
Лікування при перших симптомах спрямоване на ліквідацію алергічної реакції. Де б не був локалізований набряк, першочергове завдання – виклик швидкої допомоги, так як набряклість може в будь-який момент охопити і дихальні органи, погрожуючи задухою. При опуханні гортані або глотки, людина негайно госпіталізується для негайного початку реанімаційних дій.
Більш легкі стану, викликані харчової реакцією, вимагають призначення спеціальної гіпоалергенної дієти. При терапії зазвичай прописують:
- антигістаміни;
- протизапальні препарати;
- ферменти – для зниження чутливості до продуктів;
- гормональні препарати;
- інгаляційні засоби – при опуханні гортані.
Профілактика ангіоневротичного набряку
Якщо в анамнезі є запис «ангіоневротичний набряк», вам варто дотримуватися такі прості, але дуже корисні правила:
- уникайте взаємодії з будь-якими алергенами;
- не приймайте без лікарських показань ніякі ліки, харчові добавки і трави;
- завжди майте при собі антигістамінний засіб.
