Атонічний запор: симптоми і лікування у дорослих

Зміст

  • 1 Причини розвитку атонії
  • 2 Симптоми атонічного запору
  • 3 Діагностика атонічного запору
  • 4 Ускладнення атонічного запору
  • 5 Лікування атонії
    • 5.1 Рекомендовані процедури при атонічному запорі

Нормальна частота дефекації у здорової людини – мінімум один раз в день. На жаль, сьогодні близько половини дорослого населення розвинених країн страждає станами, коли спорожнення вмісту кишечника відбувається раз на кілька днів. Якщо дефекації відбуваються раз на три-чотири дні, говорять про стійкому хронічному запорі. Атонічні запори самі по собі неприємні, викликають стан дискомфорту в нижній області живота і можуть стати причиною виникнення серйозних ускладнень, що загрожують життю пацієнта і потребують оперативного втручання.

Що таке атонічний запор з медичної точки зору? Це патологія, яка виникає внаслідок втрати тонусу дистальних сегментом товстої кишки, звана атонією. В результаті моторної дисфункції кишечника його стінки перестають здійснювати м’язові скорочення, і швидкість проходження калових мас до сфинктеру істотно сповільнюється.

Причини розвитку атонії

Ця патологія вважається поліфункціональною, оскільки атонія може розвинутися на тлі цілого комплексу станів:

  • в період після пологів;
  • в результаті ведення гиподинамического способу життя;
  • після дотримання упродовж тривалого часу, вимушеного постільного режиму;
  • при недотриманні здорового режиму харчування, нерегулярних прийомів їжі, захоплення перекусами «на ходу»;
  • як результат частих стресів;
  • при тривалому прийомі деяких медпрепаратів;
  • у разі наявності в анамнезі хвороб ендокринного характеру (ожиріння, гіпотиреоз, цукровий діабет);
  • при деяких патологіях ШЛУНКОВО-кишкового тракту (синдром Гіршпрунга, коліти гострі та хронічні);
  • атонія часто буває у людей, які страждають розсіяним склерозом або хворобою Паркінсона.

У числі причин виникнення запорів називають і випадки, коли природне бажання спорожнити кишечник пригнічується в силу тих чи інших причин.

Симптоми атонічного запору

Класифікація запорів атонічного характеру досить обширна і проводиться на основі причин виникнення та проявів патології. При цьому, найбільш очевидними симптомами хвороби вважається подовження проміжку часу між актами дефекації, і зміна деяких характеристик стільця.

Клінічно значущі симптоми:

  • кількість випорожнень кишечника зменшується до декількох разів у тиждень;
  • досить щільна структура калових мас;
  • необхідність витрачати на потуги, з метою дефекації, значну кількість часу і зусиль;
  • об’єм калових мас набагато більше середнього;
  • відчуття тяжкості внизу живота, що супроводжується метеоризмом;
  • можлива втрата апетиту;
  • нерегулярні коливання температури без видимих причин;
  • загальна слабкість, швидка стомлюваність при виконанні будь-якої роботи.

У літніх людей хвороба розвивається набагато частіше в силу природних причин (вікове зниження моторної функції кишечника).

Діагностика атонічного запору

Істотне зниження актів дефекації, супроводжується іншими симптомами нестабільною функціонування перистальтики кишечника – причина записатися на прийом до проктолога. Хоча на перший погляд при запорі особливо діагностувати нічого, насправді завдання лікаря полягає не стільки в підтвердження або уточнення діагнозу, але і у визначенні того, чи не є запор вторинним по відношенню до іншої патології.

Діагностика дозволяє також диференціювати хвороба (визначити, чи не має вона спастичну природу), класифікувати її і на підставі точного діагнозу скласти найбільш дієву схему лікування.

Крім пальпації прямої кишки, при діагностуванні атонії виконується ряд інструментальних досліджень:

  • колоноскопія — ендоскопічного введення зонда, що дозволяє візуально оцінити стан кишечника пацієнта (проте пряма кишка залишається поза зоною досяжності зонда);
  • іригоскопія — введення в товстий кишечник контрастної речовини (оральний або анальний, найчастіше використовується сірчанокислий барій) з подальшою його рентгеноскопией. Дозволяє оцінити анатомічні особливості проходження по товстому кишечнику калових мас;
  • ректороманоскопія — введення в сфінктер ректоскопа, що дозволяє візуалізувати стан всієї прямої кишки разом з дистальним сегментом сигмовидної кишки.

У багатьох випадках призначати всі три види досліджень не потрібно, при цьому найбільш швидким, простим і інформативним методом обстеження вважається ректороманоскопія.

Якщо визначити причину патології не вдається, призначається ряд додаткових досліджень з метою виявлення хвороб нервової системи, ендокринного характеру, деформацій малого тазу. При їх виявленні терапія атонії повинна проводитися тільки на тлі лікування основної хвороби.

Ускладнення атонічного запору

Оскільки зниження частоти дефекації, в більшості випадків, розвивається поступово, хворі звикають до такого стану або просто ігнорують подібні прояви, вважаючи їх тимчасовими і безпечними. Насправді, атонічні запори нерідко стають причиною виникнення ускладнень, найбільш частими з яких є:

  • розвиток геморою;
  • поява в області сфінктера анальних тріщин;
  • виникнення дисбактеріозу кишечника.

Тривалий час, що витрачається при запорі на власне потуги з метою звільнення кишечника, приводить до розростання і збільшення в розмірах гемороїдальних вузлів, до появи нових тріщин на сфінктера. Крім того, застійні явища в кишечнику – основна причина його інфікування, що призводить до розвитку дисбалансу між корисною і патогенної мікрофлорою, з відповідними диспепсичними проявами. Такий стан загрожує зниженням імунітету і зростанням ризику захворіти іншими патологіями інфекційного характеру, і навіть появою в прямій кишці злоякісних новоутворень.

Тому антибактеріальна терапія, як наслідок непрохідності кишечника, супроводжує атонічні запори досить часто.

Лікування атонії

Симптоми і лікування атонічного запору – поняття взаємозалежні. Тільки на основі обліку скарг хворого та результатів обстеження пацієнта можливе призначення ефективної схеми лікування, спрямованої на нормалізацію моторної функції кишечника, так і на лікування основної патології.

З першим завданням успішно справляються прокінетики – медпрепарати, фармакологічна дія яких заснована на активізацію м’язового тонусу на всьому протязі кишечника, включаючи дистальний відділ, а також поліпшення пропульсивної перистальтики. Це «Метоклопрамід», «Домперидон», «Ганатон», «Итоприд».

Проносні препарати: «Фитолакс», «Сенаде», «Дюфалак», «Нормазе», призначають з метою полегшити дефекацію, багато з цих препаратів сприяють нормалізації перистальтики кишечника, проте приймати їх на регулярній основі небажане (через можливе звикання та ослаблення дії, а також через надання подразнюючої дії на стінки кишечника і анального отвору).

Щоб захистити сфінктер від травматизації при проходженні великого об’єму твердих калових мас, призначають пом’якшувальні засоби типу гліцерину, вазеліну або свічок на їх основі.

Якщо на тлі атонічного запору розвинувся дисбактеріоз, лікувати запор необхідно з одночасною антибактеріальною терапією (пробіотики, пребіотики останнього покоління).

Рекомендовані процедури при атонічному запорі

Непогані результати демонструє лікування атонії клізмами, яке повинно супроводжуватися контролем з боку лікаря.

Вид клізми залежить від походження атонічного запору:

  • очисна сприяє швидкому і максимально повного спорожнення вмісту кишечника. Готується додаванням в кип’ячену воду (в обсязі 2 літрів) лікувальних трав – календули, ромашки, яблучного оцту, фрагментів дубового кореня. Сприяє нормалізації кислотно-лужного балансу;
  • олійна клізма полегшує дефекацію через розм’якшення калових мас. Готується з будь-якого ефірної олії (соняшникової, оливкової, вазелінового) за допомогою нагрівання на водяній бані до 38°С. Максимальний ефект при дозі 150 мл спостерігається через 8-10 годин;
  • клізма на основі гіпертонічного розчину також сприяє розм’якшенню калових мас через надання подразнюючої дії на рецептори слизової стінок кишечника. Найчастіше застосовують сольовий розчин, разова доза – 100 мл

Терапія цієї патології повинна проводитися на тлі дотримання дієти, особливості якої полягають у вживанні їжі з великим вмістом клітковини, размягчающей калові маси. Вживання фруктів, що містять високу концентрацію цукрів/кислот, сприяє активізації перистальтики кишечника. Харчування має бути дробовим (не менше чотирьох разів/день), кількість продуктів з підвищеним вмістом клітковини слід збільшувати поступово, щоб уникнути таких диспепсичних проявів, як метеоризм і біль в області живота.

Лікування атонічного запору у дорослих, часто ускладнюється наявністю хронічних захворювань, особливо це стосується вікових пацієнтів.

У будь-якому разі обстеження ШКТ при запорах, останнім часом стає діагностичним стандартом.

Атонічний запор – патологія, яка може виникнути незалежно від віку, але завдяки використанню сучасних медпрепаратів, дотримання дієти і виконання нескладних профілактичних рекомендацій, прогноз вирішення проблеми позитивний. Головне, що потрібно від пацієнта – дисциплінованість, як щодо безумовного дотримання призначеної схеми лікування, так і недопущення порушень режиму харчування.

Сподобалася стаття? Поділитися з друзями:
Здоровий спосіб життя