Атрофія підшлункової залози: причини зменшення розмірів залози, симптоми і лікування

Зміст

  • 1 Причини розвитку захворювання
  • 2 Види
  • 3 Симптоми
  • 4 Фактори і групи ризику
  • 5 Діагностика
    • 5.1 Лабораторна діагностика
    • 5.2 Диференціальний діагноз
  • 6 Методи лікування
    • 6.1 Дієтотерапія
    • 6.2 Медикаментозне лікування
    • 6.3 Фітотерапія
  • 7 Прогноз, ускладнення та профілактика захворювання
    • 7.1 Прогноз
    • 7.2 Ускладнення
    • 7.3 Профілактика

Якщо в результаті запальних процесів, впливу інших несприятливих факторів діагностується поступове заміщення здорових клітин підшлункової залози сполучною тканиною, діагностують атрофічні зміни.

Атрофія підшлункової залози, що вражає переважно голівку і хвіст органу, супроводжується зменшенням маси залози (в середньому – з 90г до 20-30г), ущільненням слизової оболонки.

В ході захворювання дратуються, роз’їдаються здорові тканини, що спричиняє розвиток симптомів функціональної недостатності органа, ускладнень різного ступеня тяжкості.

Атрофія підшлункової залози — патологія, яка може призвести до серйозних ускладнень

Причини розвитку захворювання

  • Атрофічні зміни в підшлунковій залозі провокуються:
  • Патологіями анатомічного розвитку.
  • Старінням організму.
  • Ростом пухлин, що супроводжуються здавленням органу.
  • Прогресуючими хворобами, провокуючими виснаження організму.
  • Дестабілізацією клітинного кровопостачання.
  • Ушкодженнями паренхіми органу.
  • Важким перебігом панкреатиту.
  • Ускладненнями виразки шлунка, дванадцятипалої кишки.
  • Липоматозом (заміщенням здорових клітин інертною жировою тканиною).
  • Діабетичними ускладненнями, при яких орган стає горбистим, прогресує залізодефіцитна анемія.
  • Регулярним споживанням спиртних напоїв.
  • Утворенням каменів, які перекривають протоки.
  • Цирозом печінки, системною склеродермією (виявляються нечасто).

Види

За природою виникнення розрізняють фізіологічну (розвивається на тлі старіння, зношеності організму) і вторинну (прогресує внаслідок тяжкого перебігу хронічного панкреатиту) форму атрофії.

За переважним функціональним порушень виділяють внутрисекреторную (дестабілізація вироблення глюкагону, інсуліну) та зовнішньосекреторної (недостатнє продукування травних сегментів) патологію.

При перилобулярном склерозі активно утворюються сполучні тканини, що оточують частки залози. При интралобулярном склерозі спостерігається дифузне ураження органу.

Симптоми

Переважна симптоматика залежить від переліку дестабілізуючих факторів, недуг, провокують руйнівні процеси, що вражають залозу. Клінічні прояви не у всіх випадках виявляються після перших загострень, тому поширена ситуація, коли у пацієнта, який звертається зі скаргами, виявляється патологія, прогресуюча протягом багатьох років.

Атрофія супроводжується:

  • Порушенням балансу мікрофлори травного тракту (середовище стає агресивною).
  • Діареєю, появою в калі не повністю переварених залишків жирної їжі.
  • Схудненням (наслідок порушення процесів всмоктування поживних речовин у кишечнику).
  • Погіршенням апетиту, спотворенням смакового сприйняття.
  • Нудотою, блювотою.
  • Зблідненням слизових оболонок, шкірних покривів.
  • Погіршенням м’язового тонусу.
  • Вітамінною недостатністю (при затяжному характері патології).
  • Порушенням функціонування ендокринної системи.
  • Інсуліновим дефіцитом (проявляється постійною спрагою, сухістю в роті, запамороченням, слабкістю).
  • Зміною відтінку мови, який стає червоним або малиновим.
  • Болем у лівому підребер’ї.

Захворювання супроводжується нудотою і блювотою

Фактори і групи ризику

Ймовірність атрофічного ураження підшлункової залози підвищується у людей, які зловживають алкогольними напоями, які перенесли травми черевної порожнини, інфекційні хвороби внутрішніх органів, операції на залозі.

Передумови для розвитку патології створюються при ракових хворобах життєво важливого органу, діабеті, калькульозному холециститі, аутоімунних процесах, недотримання принципів раціонального харчування (зловживання жирної, солоної, консервованої, солоної, смаженої їжею).

Також до групи зараховують пацієнтів з несприятливою спадковістю.

Діагностика

При первинному відвідуванні лікаря проводиться огляд, оцінка стану шкіри, визначення індексу маси тіла, збір анамнезу, інформації про спадковість.

Лабораторна діагностика

В ході дослідження сечі оцінюються рівні амілази, амінокислот (при атрофії показники підвищені).

Ультразвукові обстеження дозволяють оцінити розміри органу, ідентифікувати ущільнення, ехо-симптоми атрофічних процесів, виявити структурні зміни, нерівності обриси.

Підшлункова залоза на УЗД

Для оцінки ступеня вираженості фіброзу, інтенсивності руйнування тканин, максимально точної постановки діагнозу, складання прогнозу прогресуючих недуг проводять біопсію. Вивчається стан областей органу, що беруть участь у виробленні інсуліну.

Магнітно-резонансна томографія забезпечує деталізацію клінічної картини, надає інформацію про поширеність патології.

Контрастні рентгенологічні обстеження показують, наскільки звужені канали в протоковою системою, є камені, пробки, новоутворення, пошкоджені стінки органу.

Диференціальний діагноз

Диференціальні обстеження проводяться з метою виключення діабету, калькульозного холециститу, інших хвороб, що вражають органи, які беруть участь у травленні.

У переважній більшості випадків вага пацієнтів не досягає норми (для відповідного зростання). Спостерігається витончення, недостатня зволоженість, лущення шкірних покривів.

Біль, неприємні відчуття, які супроводжують пальпацію, вказують на панкреатическое запалення. Пальпація меншого органу утруднена.

При виконанні лабораторного біохімічного дослідження крові виявляється недостатній рівень активності травних ферментів, анемія, перевищення допустимої концентрації глюкози.

В ході копрограми проводиться аналіз калових мас на наявність жирових компонентів. Ознака патології – перевищення норми (9%) добового споживання жирів (стеаторея), наявність м’язових волокон в біоматериалі (креаторея).

Діагностика доповнюється гастроентерологічної, хірургічної, ендокринологічної консультаціями.

Методи лікування

Дієтотерапія

Дієтична корекція раціону харчування – важлива складова терапевтичних процедур. Мінімізується споживання жирної, вуглеводної (борошняний), солодкої їжі, алкоголю.

Їжа приймається невеликими порціями через кожні 2-3 години, що сприяє стимуляції залози. Регулярно вживаються продукти, що заповнюють дефіцит білка (квасолю, сою, сочевицю), вітамінів. Дозволяється вживати запечене, нежирне м’ясо тушковане, гречану, пшоняну кашу.

Хворому необхідно дотримуватися дієтичного харчування

Перелік дозволених до вживання страв поступово розширюється по мірі поліпшення самопочуття пацієнта.

Медикаментозне лікування

У рамках терапії застосовують:

Ферментні комплекси, які сприяють усуненню травних збоїв, компенсуючі секреторну дисфункцію залози, що оптимізують обмінні процеси (Мезим, Панкреатин», «Фестал», «Креон»).

Спазмолітичні препарати («Дротаверин», «Одестон», «Папаверин», «Но-Шпа»), мінімізують больовий синдром.

Інсулінову терапію, що забезпечує корекцію роботи ендокринної системи. Дозування і схему виконання інсулінових ін’єкцій підбирає профільний спеціаліст з урахуванням тяжкості симптомів, етіології, динаміки концентрації глюкози в крові.

Вітамінно-мінеральні препарати, що вводяться в ін’єкційній формі.

Пребіотичні, пробіотичні комплекси, нормалізуючі характеристики кишкової мікрофлори.

Фітотерапія

Для підтримки нормального функціонування підшлункової залози лікарський лікування доповнюють прийомом коштів на основі цілющих рослин.

Дієве фитолекарство на натуральній основі, принимающееся двотижневим курсом, готують, змішуючи м’яту, насіння кропу (по 3 столових ложки), квітки ромашки (1 столову ложку), глід (2 столових ложки). Суміш заливається окропом, проціджують, вживають по півсклянки 4 рази на день.

Для підтримки бактерицидної, протизапального ефекту застосовується натуральний прополіс, активує регенеративну функцію. Після кожного прийому їжі необхідно розжовувати невеликий шматочок прополісу, запиваючи однією склянкою теплої води. Тривалість курсу – півмісяця.

Нормалізація водно-ліпідного обміну та активізація травних процесів забезпечується при вживанні загустів відвару вівса, змішаного з молоком. Засіб вживають два рази на добу.

Вживання лляного насіння сприяє виведенню токсичних речовин. Столову ложку насіння заливають водою, доводять до кипіння, настоюють півтори години, випивають за один прийом.

При відсутності ефекту від курсів консервативного лікування важких видів атрофії, високий ризик ускладнень проводяться хірургічні операції: січуться фрагменти залози, проводиться трансплантація здорових тканин. В рамках відновлювальних післяопераційних заходів використовуються ферментні препарати.

Прогноз, ускладнення та профілактика захворювання

Прогноз

Точне прогнозування наслідків прогресуючої атрофії стає можливим після проведення всіх необхідних етапів діагностики, що дозволяють визначити ступінь ураження залози, виявити супутні ендокринні патології.

Якщо островковый апарат не повністю зруйнований, продукування інсуліну не припиняється, ризик кетоцидоза і гіпоглікемії мінімальний.

Істотний вплив на ступінь ризику ускладнень надає своєчасність діагностики і початку терапії. Якщо необхідні заходи проведені медичними фахівцями на ранніх стадіях недуги, прогноз сприятливий.

Ще один фактор, від якого залежить функціонування підшлункової залози, – ретельність, неукоснительность виконання лікарських рекомендацій. Поширеними причинами погіршення самопочуття і загострення патології служать порушення дієти, зловживання алкоголем, тютюнопаління.

Ускладнення

Ускладнення проявляються:

  • Механічною жовтяницею (порушенням відтоку жовчі).
  • Деформацією внутрішніх органів (супроводжуються виразковими процесами, кровотечами).
  • Формуванням нориць, кіст.
  • Сепсисом, абсцесом, інфекційними процесами.
  • Панкреонекрозом (відмиранням ділянок органу).
  • Посилюванням діабетичної симптоматики.
  • Злоякісними пухлинами.

Профілактика

Профілактичні заходи зводяться до:

  • Своєчасної терапії хронічних і ускладнених хвороб, здатних призвести до необоротного пошкодження тканин.
  • Відмови від вживання спиртних напоїв (незалежно від фортеці), тютюнопаління, викликають токсичне ураження залози, активізацію вироблення секрету без надходження їжі, пошкодження слизової оболонки шлунково-кишкового тракту.
  • Періодичного проведення діагностики, що дозволяє виявити патологічні явища на початкових стадіях.
  • Активізації (з допомогою помірних навантажень), оздоровленню способу життя.
  • Підтримання нормальних показників ферментної активності.
  • Дотримання дієти, запропонованої лікарем. Корекція раціону харчування – одна з найбільш дієвих заходів профілактики, проведеної на початкових стадіях атрофічних процесів.

При виявленні болю в епігастральній області, інших симптомів атрофії підшлункової залози необхідно проконсультуватися з лікарем. Своєчасно проведені обстеження і лікувальні процедури допоможуть запобігти негативні наслідки атрофії.

Сподобалася стаття? Поділитися з друзями:
Здоровий спосіб життя