Цервіцит шийки матки – симптоми і лікування

Зміст статті:

  • 1. Загальний опис
  • 2. Симптоми
    • 2.1. Хронічна форма
  • 3. Види цервіціта
  • 4. Лікування цервіціта

Цервицитом називають запальний процес, локализирующийся у вагінальному ділянці шийки матки. Симптоматика захворювання: каламутні піхвові виділення, тупа, часто ниючий біль внизу живота і відчуття болючості при статевому акті.

Затяжний перебіг хвороби часто призводить до ерозії. Крім цього, цервіцит в хронічній формі може спровокувати гіпертрофію (потовщення) або, навпаки, витончення стінок шийки матки, а також стати причиною поширення інфекції у верхніх відділах статевих органів і розвитку в цій області супутніх інфекційних захворювань.

Загальний опис

Сама по собі шийка матки служить своєрідним бар’єром (у вигляді слизової пробки, захисного секрету цервікального каналу), що перешкоджає попаданню в тіло матки і у верхні відділи статевих шляхів різного роду інфекції.

Але в результаті дії певних факторів її захисні функції послаблюються, в шийці матки з’являється чужорідна мікрофлора, породжуючи тим самим розвиток запального процесу, яким і є цервіцит.

Саме захворювання підрозділяється на экзоцервицит – запалення піхвового сегмента в матці (экзоцервикса), ендоцервіцит – запалення цервікального каналу шийки матки (ендоцервіксу).

Симптоми

Залежно від перебігу захворювання цервіцит може бути гострим або перейти у хронічну форму.

Симптоми гострого цервіціта спостерігаються після недавнього проникнення інфекції на шийку матки і досить активного розмноження. Це, насамперед, незначне підвищення температури і тупий біль внизу живота.

Важливо! Крім цього, хворі можуть скаржитися на припливи в області малого тазу, болючість статевого акту, болі в поперекової частини спини і труднощі з сечовипусканням (поліурія або дизурию).

Хронічна форма

Хронічна форма захворювання говорить про те, що інфекція, яка потрапила в організм уже давно, поступово поширюючись, руйнує маткові тканини.

Подібного роду запалення може розвинутися в результаті:

  • опущення піхви або шийки матки,
  • порушення в застосуванні протизаплідних препаратів,
  • при недотриманні правил особистої (індивідуальної) гігієни,
  • частій зміні статевих партнерів,
  • а також як наслідок протікання інших запальних захворювань в області малого тазу.

Головні його симптоми:

  • наявність мізерних мутноватых на вигляд слизових виділень (іноді з домішкою гною);
  • поява набряклості і почервоніння слизової оболонки матки;
  • тупі болі в нижній частині живота;
  • неприємні відчуття при сечовипусканні (печіння і сильний свербіж);
  • кров’янисті виділення, а іноді і кровотечі після закінчення статевого акту.

Види цервіціта

Залежно від збудників захворювання, цервіцит може бути гнійним, вірусних, бактеріальних, кандидозным і атрофічним.

Гнійна форма цервіціта спостерігається найчастіше на тлі вже наявної гонореї і характеризується рясним утворенням гною в каналі шийки матки. Симптоми цього виду цервіціта аналогічні симптоматику захворювань, спричинених вірусом герпесу і трихомонадами.

Причина вірусного цервіціта – інфекції, що передаються при статевому акті (ВІЛ, вірус герпесу, вірус папіломи). Симптоми захворювання: сильний свербіж зовнішніх статевих органів, загальний дискомфорт і болі внизу живота.

Бактеріальний цервіцит є наслідком захворювання гонореєю, наявністю дисбактеріозу піхви або бактеріальної інфекції. Частіше всього проявляється у вигляді розладів при сечовипусканні, біль при статевому акті і тупих тягнуть болів в області нижньої частини живота. Плюс до цього, хворі можуть помічати різної консистенції виділення з піхви (незначні або рясні) з домішкою слизу або гною.

Кандидозний цервіцит – це запалення піхвового ділянки шийки матки внаслідок поширення грибкової інфекції Candida.

Атрофічний цервіцит – це результат багатьох захворювань сечостатевої системи, таких як цистит, ерозія, запалення придатків матки або ендометрит. Крім того, він може бути наслідком потрапляння в організм інфекцій, що передаються при статевому акті (гонореї, трихомоніазу, мікоплазмозу, хламідіозу), а також неспецифічних інфекцій (стрептококів і стафілококів). Часто атрофічний цервіцит виникає після гінекологічних вискоблювання, абортів або внаслідок розриву матки під час пологів.

Лікування цервіціта

Гінекологія має ряд ефективних методик, що дозволяють успішно вилікуватися від цього захворювання. Але головна умова кожної з них – попередження факторів, які мають до його поширенню.

Лікування цервицитов проводиться тільки після виявлення його збудника. За результатами проведених досліджень хворим призначаються антибактеріальні, противірусні або інші спеціальні препарати.

При призначенні лікування лікарі враховують також стадію захворювання (запального процесу). Ефективними при цьому вважаються місцеві комбіновані препарати, свічки і крему. В більшості випадків проводиться одночасне лікування статевого партнера.

Хронічний цервіцит вилікувати консервативними методами набагато складніше. Тому після позбавлення від самої інфекції часто застосовуються хірургічні методи лікування, такі як кріотерапія, лазеротерапія та діатермокоагуляція.

Сподобалася стаття? Поділитися з друзями:
Здоровий спосіб життя