Зміст статті:
Щелкающее стегно – захворювання суглобів, яке виявляє себе характерними звуками при ходьбі, обертальних рухах або підйомі ніг, присіданні. Синдром аж ніяк не нешкідливий, його розвиток може привести до тривалої втрати працездатності і навіть інвалідності.
Симптоми, характерні для синдрому клацання стегна
Основним проявом недуги служить характерний звук, ощущающийся всередині суглоба при русі. Пацієнти скаржаться на періодично виникає відчуття м’язової слабкості. Люди, які страждають ускладненим синдромом, змушені піднімати стегно руками, щоб занести ногу при посадці в машину. При розвитку запального процесу з’являються ниючі болі, локалізовані у верхній частині стегна.
Патологія може протікати практично безсимптомно. Пацієнт скаржиться тільки на те, що клацає стегно без болю або неприємних відчуттів. На подібний дискомфорт в тазостегновому суглобі часто скаржаться спортсмени та танцюристи, яким за родом занять доводиться часто виконувати інтенсивне обертання тазом або висока згинання стегна.
На початковому етапі клацання в стегні при ходьбі виникає як результат механічного тертя з-за надмірного натягу сухожиль. Больових відчуттів при цьому не виникає, тому люди просто не звертають уваги на тривожний симптом. Проте з часом процес може перейти в трохантерит. Запальний процес охоплює сідничні м’язи, кісткову тканину великого вертлюга, окістя, частина сухожиль.
При внутрішньосуглобовому тип патології в стегні клацає при піднятті ноги або ходьбі. Люди зазначають, що їм складно пересуватися або присідати, у них помітно змінюється хода.
Хондроматоз або остеоартроз супроводжуються больовими симптомами при русі і в стані спокою. При розриві вертлюжної губи біль відчувається постійно. Вона локалізується в області середньої сідничного м’яза, паху, тазостегновому суглобі. Патології даного типу зустрічаються нечасто і лікуються тільки хірургічними способами.
Причини клацання в суглобі
Залежно від причини походження патології, синдром класифікується на 3 типу:
- зовнішній – хворобливість і звук клацання відчуваються поверхнево;
- внутрішній – симптоми виникають при згинанні і піднятті ноги;
- суглобовий – дискомфорт і біль виникає при русі безпосередньо всередині суглоба.
Патологія внутрішнього типу виникає як результат перекочування клубово-поперекового м’яза через головку стегнової кістки. Це як раз той випадок, коли клацання в стегні при ходьбі або підйомі ніг не віддається болем у суглобі.
Внутрішньосуглобової тип обумовлений різними змінами хрящової або кісткової тканини. Причинами можуть служити наступні патології:
- пошкодження вертлюжної губи після травми або в результаті дистрофічних процесів;
- хондроматоз – утворення хрящової тканини із синовіальної суглобової оболонки;
- дисплазія – неправильне розвиток тканин;
- ускладнена вагітність і пологи;
- остеоартроз, коксартроз – дистрофічні і дегенеративні зміни суглоба тазостегнової кістки.
Серед причин клацання суглоба медики називають импинджемент — синдром, патологію, обумовлену надмірним розростанням кісткової тканини. При зовнішньому типі причиною того, що суглоб клацає в стегні, служить тертя клубово-великогомілкового тракту (сполучної тканини) про виступ на эпифизе стегнової кістки (великий вертел).
Больові відчуття можуть бути викликані такими захворюваннями, як пахова грижа, радикуліт, люмбаго, запалення в районі лобкової кістки.
Чому клацають стегнові суглоби у дітей та підлітків
Якщо у дорослих клацання і хрускіт суглобів можуть свідчити про серйозні порушення, то у дитини подібні симптоми зовсім не привід для паніки. В період бурхливого росту кістки часто випереджають формування зв’язок і м’язів, звідси виникають неприємні звуки. З часом проблема зникає сама собою.
Якщо у малюка або підлітка не тільки клацає в стегні при ходьбі, але і спостерігається порушення ходи, біль у коліні, стегнах або паху, це свідчить про суглобових аномаліях.
Методи діагностики захворювання
Для уточнення діагнозу потрібно звертатися до лікаря ортопеда. Спеціаліст збере анамнез, призначить необхідне обстеження і встановить причину, по якій клацає тазостегновий суглоб.
Щоб підтвердити внутрішній тип синдрому, доктор проводить пробу Обера, відводячи зігнуту в коліні ногу лежачого на боці хворого максимально назад. Лікар при пальпації відчуває клацання. Виникає біль свідчить про ускладненому перебігу недуги. Зазвичай подібного огляду достатньо, щоб зробити висновок про стан суглобів.
Апаратні методики діагностування синдрому
Якщо пацієнт скаржиться на те, що клацає нога в області стегна, а болі турбують навіть у стані спокою, це привід запідозрити розвиток запалення. Оцінити стан кісткової та хрящової тканини дозволяє магнітно-резонансна терапія. Основною ознакою патології внутрішньосуглобового типу є набряк в області клубово-поперекового м’яза, який виглядає як потовщення сухожилля з одного боку. Помітити його можна, порівнявши на знімку правий і лівий суглоб. Уточнити діагноз дозволяє динамічне УЗД. Обстеження проводиться кілька разів з певним інтервалом.
Неодмінно зверніться до фахівця, щоб з’ясувати, чому клацає суглоб у стегні. Грамотна профілактика та своєчасно розпочате лікування дозволить уникнути ускладнень і зберегти рухливість суглобів.
Як проводиться лікування
Фахівці радять не ігнорувати клацання в стегні, оскільки працездатність при розвитку патології втратити можна вже через рік. Лікування спрямоване на відновлення живлення тканин, що утворюють хрящі і зміцнення зв’язкового апарату. Регенерація ушкодженого суглоба досягається поєднанням у терапевтичній схемі таких методик:
- масаж;
- мануальна терапія;
- фізіопроцедури;
- остеопатія;
- лікування холодом;
- заняття ЛФК.
При лікуванні синдрому використовують і методи нетрадиційної медицини, такі як голковколювання.
Консервативне медикаментозне лікування включає прийом хондопротекторов. Основне їх завдання – відновлення та захист хрящової тканини. Список препаратів включає:
- «Хондроксид»;
- «Хондролон»;
- «Хондроітінсульфат»;
- «Глюкозамін».
Два останніх кошти мають протизапальну дію, сприяють зняттю набряклості тканин.
При болях призначаються нестероїдні препарати, такі як «Ібупрофен» або «Диклофенак», а також анальгетики. У виняткових випадках хворому ставлять ін’єкції глюкокортикоїдів. Процедура проводиться під контролем УЗД, оскільки препарат вводять в область зчленування клубової і поперекового м’яза.
Терапія не обмежується тільки прийомом медикаментів. Лікувальний план включає комплекс заходів. Помітні поліпшення відзначаються, як правило, вже через місяць.
Якщо терапія виявляється неефективною, патологію усувають хірургічним шляхом. Головна мета операції – послабити натяг сухожилля, з-за якого виникає клацання в стегні при ходьбі або підйомі ноги.
Існує два способи вирішення проблеми: відкрита тенотомия або пересадка клубово-поперекового м’яза. Розтин не рекомендується робити професійним танцюристам і спортсменам. Після операції надовго знижується працездатність м’язи, яка відповідальна за згинання стегна.
Профілактика рецидиву захворювання
У дорослих синдром з’являється при частому виконанні згинання ніг під кутом більше 90 градусів, різких високих підйомах стегна або інтенсивному обертанні тазостегнової частини. Тому фахівці радять виключити заняття спортом або танцями на час реабілітації. Серед заходів, які перешкоджають розвитку патології, важливе місце займає лікувальна фізкультура. Вправи спрямовані на зміцнення оточуючих тазостегновий суглоб м’язів, а також середньої сідничного м’яза.
Хороший ефект дає розтяжка передньої і бічної поверхні стегна. Вправа використовують при проведенні розминки перед спортивними заняттями або окремо, для підвищення еластичності м’язів і сухожиль.
Людям далеким від спорту відновитися допоможуть прогулянки в середньому темпі, ходьба по сходах.
