Вперше клінічна картина захворювання на діабет була описана більш двох тисяч років тому в Китаї та Індії. Опис був схожим з тим, що залишили нам греки і римляни: солодка на смак сеча. Індійські та китайські вчені першими описали один із симптомів діабету — часте сечовипускання.
Як лікарі і вчені просувалися в лікуванні діабету
У 1776 році англійський медик Добсон з’ясував, що солодкуватий смак сечі хворих — з-за того, що в ній є цукор. З тих пір діабет, власне, і став називатися цукровий діабет. З 1796 року лікарі переконалися, що уповільнити розвиток діабету допомагає особлива дієта. Було запропоновано спеціальне харчування для хворих, в якому частина вуглеводів замінили на білки і жири. В якості лікування діабету стали призначати фізичні навантаження.
У 1841 році лікарі навчилися вимірювати вміст глюкози в сечі. Пізніші відкриття показали, що підшлункова залоза виробляє життєво важлива речовина, за допомогою якого контролюється рівень глюкози в крові, — інсулін. Потім вчені знайшли способи отримання інсуліну і його очищення. Введення інсуліну і донині залишається основним методом лікування людей, у яких підшлункова залоза не виробляє власний інсулін.
У 1921 році вченим вперше вдалося виділити інсулін. Роком пізніше інсулін був вперше використаний для лікування хворих на цукровий діабет. Незабаром після цього фахівці, очолювані Елліот Джослином, рекомендували три основних види лікування діабету які актуальні і в даний час:
- дієта;
- фізична активність;
- медикаментозне лікування — інсулін та/або таблетки.
Хоча відкриття інсуліну рятує життя мільйонам хворих на діабет, воно не стало панацеєю. З часом у діабетиків розвиваються різноманітні ускладнення: захворювання очей, нирок і нервової системи. У більшості випадків інсулін не підходить для лікування діабету 2-го типу. Проблема хворих з таким діагнозом полягає не в нестачі інсуліну, а в резистентності (стійкості) до його дії, внаслідок чого порушується проникнення глюкози в клітини. Їм потрібна інша стратегія лікування.
Наступним важливим досягненням в історії лікування діабету виявилося відкриття в 1955 році групи ліків, які отримали назву препарати сульфанілсечовини. Це були перші пероральні (прийняті через рот) ліки, що знижують рівень глюкози в крові. Однак єдиним способом визначити, високий рівень глюкози в організмі, залишався аналіз сечі. Ця обставина виключало можливість ефективного контролю діабету, поки не навчилися масово вимірювати цукор в крові в домашніх умовах.
У 1960 році учені точно встановили хімічну структуру інсуліну людини, а в 1979 році здійснили повний синтез людського інсуліну, використовуючи новітні методи генної інженерії. Близько 1980 року з’явилися перші портативні глюкометри, що дозволяють вимірювати рівень глюкози в крові. Лікарі почали розробляти методи лікування, в яких враховувалася б поточний стан хворих на діабет.
Поширеність діабету у світі
Згідно з оцінками, з якими згодні більшість експертів, діабетом у всьому світі страждають як мінімум 300 мільйонів чоловік, станом на 2010 рік. З них 90% хворіють на діабет 2 типу. Діабет більш поширений там, де люди споживають більше калорій, ніж їм необхідно. Переїдання часто веде до ожиріння, а пов’язаний з ожирінням діабет 2-го типу найчастіше зустрічається форма цього захворювання. Діабет настільки широко розповсюджений в усьому світі ще й тому, що населення Землі стрімко старіє. А вік, поряд з ожирінням, є основним фактором ризику щодо виникнення цього захворювання.
Коли люди змінюють місце проживання, змінюється не тільки кількість споживаних ними калорії, але і складу раціону. Люди, схильні вживати переважно білкову їжу з низьким вмістом жиру, переїхавши на інше місце, поступово адаптуються до раціону місцевого населення. Найчастіше мова йде про споживання жирної їжі та знижений вміст у ній білків. Вуглеводи надходять в раціон жителів розвинених країн з висококалорійних харчових продуктів, які не забезпечують відчуття насичення і тим самим провокують прийом ще більш калорійної їжі.
Діабет серед японців
Роль ожиріння як чинника розвитку діабету підтверджується наступним прикладом. Японські борці сумо повинні набирати перед змаганнями величезну масу тіла. Не дивно, що у них нерідкі випадки захворювання на діабет. Після того, як борці «виходять на пенсію» і починають вести менш активний спосіб життя, діабет хворіють до 40% з них.
В ході одного дуже цікавого дослідження вчені вивчали стан здоров’я вихідців з Японії, емігрували в США. В Японії люди традиційно підтримують нормальну вагу, і випадки захворювання на діабет дуже рідкісні. Після переїзду в США характер харчування іммігрантів істотно змінився, і частота виникнення діабету підвищилася.
Інші етнічні групи підвищеного ризику
Наслідки переходу від споживання низькокалорійної їжі до высококалорийному раціону спостерігаються і серед північноамериканських індіанців. У деяких племенах поширеність діабету настільки велика, що хворіє половина населення. На відміну від них, випадки захворювання на діабет серед південноамериканських індіанських племен, наприклад, в Чилі, де жителі дотримуються природного раціону, вкрай рідкісні.
У міру того, як Китай багатіє, там також значно збільшується поширеність діабету. Серед китайців-переселенців спостерігається ще більш висока захворюваність на цю недугу, особливо там, де соціум призводить до переїдання і малорухомому способі життя.
Стаття надана сайтом http://diabet-med.com/ — самий корисний сайт для хворих діабетом типу 1 і типу 2, російською мовою.
Читайте у нас:
- Як знизити цукор в крові до норми і стабільно підтримувати його низьким, без низько-калорійних “голодних дієт;
- Чому найпопулярніші таблетки від діабету — Діабетон, Глидиаб, Глюренорм і інші похідні сульфонілсечовини — насправді шкідливі, і чим їх замінити;
- Навчіться робити ін’єкції інсуліну абсолютно безболісно, живіть без страху уколов.