Деформуючий спондильоз: діагностика та лікування

 

Серед всіх порушень суглобів, деформуючий спондильоз займає лідируюче місце. Патологія представляє собою дегенеративно-дистрофічні зміни. Процес робить хребет скутим, можливість його рухливості виключається за наявності кісткових розростань. Захворювання практично не піддається лікуванню і вже довгі роки є об’єктом вивчення фахівців усього світу. До теперішнього часу лікування проводиться переважно симптоматичне. Обсяг терапевтичного втручання планує ортопед або вертебролог.

Причини розвитку деформуючого спондильозу

Розвитку порушення передує кілька причин – вони можуть бути актуальними як окремо, так і комплексно. Лікарі встановили, що у групі ризику знаходяться люди, яким властива:

  • Спадкова схильність до цього захворювання.
  • Порушення обміну речовин, внаслідок яких, в організмі відкладається підвищену кількість кальцію. Надлишок цього компонента стає сприятливим умовою для формування остеофітів.
  • Перенесене пошкодження хребта (незалежно від виду і ступеня).
  • Підтверджене плоскостопість, при якому навантаження на хребці розподіляється нерівномірно.

Крім прямих причин розвитку захворювання, існує ще кілька факторів:

  • Гормональні порушення (це одне з пояснень, чому деформуючий спондильоз у жінок розвивається дещо частіше, ніж у чоловіків). Найбільш характерні періоди гормонального дисбалансу – статеве дозрівання, вагітність, клімакс.
  • Неправильна анатомічна структура хребта – вроджена або набута. До найбільш поширених прикладів порушень, що виникають протягом життя, відноситься сколіоз. Він зустрічається у молодому віці, тому в статистиці розглянутого захворювання вказано дві вікові категорії пацієнтів з деформуючим спондильозом – літні люди у віці від 14 до 19 років.
  • Порушена мікроциркуляція всередині структури хребта.

  • Також до числа факторів, що провокують розвиток спондильозу, відноситься необхідність людини важко працювати фізично. Найбільш схильні люди таких професій, як вантажники, каменярі, фасувальники.

    Патогенез захворювання

    Захворювання передує обмежена місцева дегенерація зовнішніх волокон фіброзного кільця. Що характерно, тургор желатинозного ядра при цьому процесі зберігається. Тиск, який ділянку зруйнованого міжхребцевого диска надає на поздовжню зв’язку, стає причиною її випинання і, як наслідок, пошкодження. Зв’язку охоплює процес окостеніння. До появи зазначених змін призводить 80% випадків перенесених ушкоджень хребта.

    Оскільки деструктивні порушення відбуваються в поперековому, грудному або шийному відділі хребетного стовпа, захворювання відповідним чином класифікується за критерієм локалізації патології.

    Яка симптоматика деформуючого спондильозу

    Деформуючий спондильоз – патологія з тяжким перебігом, прояви нагадують про собі практично кожен день, коливаються різною мірою інтенсивності. Захворювання клінічно проявляється наступним комплексом симптомів:

    • Больовий синдром. По мірі прогресування патологічного процесу в ураженій вертебральної частини відзначається сильний біль. Що характерно, на початковій стадії виражений дискомфорт відсутня. Саме цей факт пояснює пізнє звернення хворих за кваліфікованою допомогою.
    • Незручність при здійсненні повсякденної рухової активності. Коли патологія досягає 3-4 стадії свого розвитку, болі стають постійними, досягають піку вираженості в нічний час.
    • Скорочення рухливості в хребті. Спроба виконати нахил вправо, вліво – не вдається, супроводжується болем і відчуттям наявності чужорідного тіла в спині.
    • Тривала ходьба призводить до підвищеної стомлюваності – але не загальної, а тільки в області спини.
    • Запаморочення і сполучена з ним втрата рівноваги — поширена скарга серед хворих на деформівний спондильозом. До лікарів загального виду практики приходять саме з цією проблемою, після чого під час обстеження і виявляється захворювання.
    • Головні болі різного ступеня інтенсивності, але завжди з тенденцією систематичного повторення.
    • Парестезії. Відчуття переміщення «мурашок» по поверхні шкіри від шиї до нижньої щелепи.
    • Безпричинна слабкість в руках.
    • Пацієнт не може повертати шиєю, спроба нахилити голову вперед доставляє виражену болючість і інтенсивне запаморочення.

    Також при огляді і дослідженні лікар орієнтується на час загострення хвороби. Справа в тому, що при деформуючому спондильозі вони стають вираженими в першій половині дня.

    Увага! Якщо головні болі не купіруються анальгетиками, не виключено, що причина їх появи – здавлювання артерії остеофітами. При даному захворюванні вони утворюються в області вертебральних зчленувань.

     

    Діагностика захворювання

    Ефективний метод діагностики – рентгенологічне дослідження: на знімку добре візуалізуються остеофіти. Але переважають клінічні прояви патології, а не морфологічні (структурні) зміни.

    Дослідження патології та особливостей стану організму на різних стадіях її розвитку проводилася вченими з урахуванням макроскопічних змін кісткової тканини. Під час діагностики оцінці підлягало стан остеофітів всіх конфігурацій, ступінь їх вираженості, а також в принципі факт наявності таких. Суглобові структури збільшені в розмірах, більш масивні і мають помітно сплющену поверхню.

    Лікування деформуючого спондильозу

    Лікар планує обсяг майбутнього лікування в залежності від стадії порушення, глибини дегенеративного явища. Головна мета відновлювальної терапії при деформуючому спондильозі, ускладненому неврологічними ознаками, – домогтися розтягування хребта.

    Консервативне лікування

    Терапевтичний підхід до усунення патології розглянутого виду передбачає комплексний характер. Сюди відносяться методи фармакологічного, нефармакологического і клінічного виду. Фармакотерапія передбачає схематичне введення:

    • анальгезуючих засобів неопиоидного і опіоїдного типу (до них належить широкий спектр засобів – від Парацетамолу до Трамалу);
    • протизапальних препаратів нестероїдної групи (НПЗЗ застосовують строго по системі – умова такого забезпечення терапевтичного ефекту зазначеними медикаментами);
    • ліків, призначених для місцевої терапії (локально застосовують Капсаїцин, НПЗП, у вигляді компресів використовують Димексид), в поєднанні з хондропротекторами (в цьому випадку вони виконують функцію симптом-модифікуючих засобів, що мають сповільненою дією).

    Додатково виконують внутрішньосуглобові ін’єкції гормональних засобів (широко застосовують глюкокортикоїди, гіалуронову кислоту).

    Також свою нішу в плані усунення спондильозу займає так звана експериментальна терапія. Найбільш затребуваними є препарати, здатні благотворно впливати на обмінні процеси всередині кісткової тканини. Дані лікарські засоби модулюють біологічний відповідь.

    Медикаментозне лікування деформуючого спондильозу проводиться Терафлексом. Цей препарат належить до комбінованих лікарських засобів. За своїми фармакологічними властивостями, він здатний структурно модифікувати хрящову тканину. В процесі 3-етапного дослідження активних компонентів медикаментозного препарату, було встановлено – Терафлекс відповідає основним вимогам, що пред’являються до хондропротекторам.

     

    Глюкозамін та хондроїтин сульфат чинять активний вплив на суглобову тканина, ефективно усуваючи основні клінічні прояви даного захворювання:

    • мінімізують систематичність його загострення;
    • приводять у норму функціональну здатність уражених суглобів;
    • уповільнюють швидкість прогресування патологічного процесу;
    • здійснюють профілактику аналогічних змін у здоровому суглобі.

    Глюкозаміну сульфат характеризується хорошим профілем переносимості, він повністю безпечний для організму людини. 99% протоколів досліджень і така ж кількість мета-аналізів не містять статистичні або клінічні відмінності побічних реакцій між результатом застосування цього препарату і плацебо.

    Додатково були проведені порівняльні дослідження впливу глюкозаміну і стандартних представників групи НПЗП.

    Порівняльна характеристика препаратів (у дослідженні взяли участь 20 осіб)

    Критерій оцінки Глюкозамін Хондроїтину сульфат Гастроентерологічні ускладнення У 25% клінічних випадків. У 100% клінічних випадків. Здатність купірувати больовий синдром Біль усунулася на 85% у 15 пацієнтів, на 75% — у 3 пацієнтів, на 70% у 2 хворих. Біль вдалося купірувати на 90% у 17 пацієнтів, на 98% (але короткочасно) у 3 пацієнтів. Зміна рівня цукру в крові Не спостерігалось у 100% досліджуваних хворих. Не спостерігалася у 100% досліджуваних хворих.

    Під час проведеного експерименту встановлено, що ускладнення виникають, навіть якщо застосовувати препарати в однаковій концентрації і за схожою схемою. Побічні ефекти з боку функціональної діяльності шлунка та відділів кишечника мають слабко виражених характер, але більш складно піддаються корекції. Основні ускладнення прийому нестероїдних препаратів:

    • болі в епігастральній області;
    • здуття живота, викликає хворобливість і загальний дискомфорт;
    • діарея, повторювана до 6 разів на день;
    • набряк слизової оболонки шлунка, погане сприйняття їжі будь-якої консистенції і обсягу;
    • порушення природної мікрофлори кишечника.

    Лікування зазначеними препаратами з причини їх непереносимості відбувається тільки у 5-6% клінічних випадків. Терапевтичний ефект нестероїдних протизапальних засобів пріоритетніше побічних явищ у вигляді розлади шлунку і кишечника.

    Увага! Глюкозаміну сульфат не підвищує резистентність до інсуліну. Пацієнти, які страждають на цукровий діабет, легко переносять прийом цього препарату.

    Кардіоваскулярні ознаки відбувалися тільки у літніх хворих, але відсоток їх розвитку виявили дорівнює відсотку тих же ускладнень у одержують плацебо.

     

    Фізіотерапевтичне лікування

    Лікар домагається зниження статико-динамічного навантаження на хребет, призначає наступні етапи ефективного лікування:

    • активну лікувальну гімнастику;
    • систематичне виконання масажу;
    • проведення пасивних вправ мануальної терапії;
    • виконання гідротерапії – фізичні вправи виконуються у воді, поєднуючись із заходами ортопедичного плану;
    • також лікар призначає ортезування – застосування фіксуючого пояси, коміра-бандажа, корсета;
    • при необхідності розглядається варіант проведення акупунктури.

    З числа фізіотерапевтичних процедур найбільшу ефективність довели УВЧ і електрофорез.

    Увага! Вплив хвилями і електрофорез не забезпечують одужання при деформуючому спондильозі. Ці методи фізіотерапії спрямовані на полегшення загального самопочуття пацієнта. Вплинути на процес розростання кісткових структур вони не можуть.

    Хірургічне лікування

    Операція передбачає усунення кісткових відростків з подальшим остеосинтезом. Стан пацієнта після такого втручання потребує тривалої реабілітації. Протягом 6 наступних місяців після хірургічного лікування, йому протипоказано навантажувати себе фізично, здійснювати надмірну рухову активність. Для здійснення оперативного лікування привертають нейрохірурга та травматолога.

    Висновок

    Деформуючий спондильоз – це захворювання, розвитку якого цілком можна уникнути. Профілактика деструктивних процесів застереже від виснажливих симптомів, якими характеризується патологія. Велике значення має дбайливе ставлення до опорно-руховому апарату і максимальний захист від пошкоджень. Правильна постава позбавить від небажаних змін у структурі хребта. А своєчасне проходження профілактичного огляду дозволить виявити порушення на ранній стадії, якщо до появи таких є схильність.

    Сподобалася стаття? Поділитися з друзями:
    Здоровий спосіб життя