Дерматитами прийнято називати запальні процеси, що проявляються на шкірі, які виникають з різних причин і локалізуються в різних місцях. Захворювання в більшості випадків з’являється у зв’язку зі зниженням природної захисної функцією епідермісу, на тлі якої шкідливі агенти можуть надавати руйнівний вплив на шкіру.
Чому з’являється захворювання
Зміст статті
- 1 Чому з’являється захворювання
- 2 Типологія
- 3 Клінічна картина захворювання
- 4 Передається захворювання
- 5 Традиційна і народна терапія
Причини виникнення дерматиту діляться на дві основні групи: внутрішні і зовнішні.
До внутрішніх (ендогенних) факторів, провокуючих патологію, можна віднести наступні ситуації:
- гормональна дисфункція;
- авітаміноз;
- склеродермія;
- дисфункція метаболізму.
Зовнішні причини дерматиту – контакти з будь-якими зовнішніми подразниками: механічними, фізичними, біологічними, хімічними.
На фоні роздратування виникають зовнішні ознаки запалення. Дерматит у дорослих проявляється з різним ступенем інтенсивності. Вона залежить від декількох факторів:
- типу подразника;
- особливостей шкіри хворого;
- тривалості дії шкідливого агента на епідерміс.
Типологія
Досліджуване захворювання буває декількох видів:
- контактний – це запальна реакція шкіри, пов’язана з впливом на неї певного подразника;
- токсидермія (з’являється на нервовому грунті) – це эпидермальное прояв токсико-алергічної реакції організму на потрапляння подразника організм;
- нейродерміт (атопічний дерматит) – захворювання, що має нервово-алергічну природу, буває хронічним, часто бувають рецидиви;
- себорейний – поява висипки спровоковано дріжджовим грибком. Локальні висипання найчастіше покривають обличчя.
- Інші види патології – бактеріальний (стрептококовий), екзема, акне, рожеві вугри і т. д.
За ступенем поширеності патології можна розділити на дві групи:
- місцеві (локальні);
- дифузні (генералізовані, загальні).
Клінічна картина захворювання
Симптоми дерматиту можуть проявлятися і у вигляді невеликих червоних плям, а в особливо тяжких випадках шкіра хворих покривається глибокими виразковими ураженнями.
Ознаки захворювання залежать від ступеня тяжкості патології. Наприклад, простий контактний дерматит у дорослих проявляється незначними локальними почервоніння шкіри, які можуть супроводжуватися гіпертермією, невеликим місцевим свербінням і поколюванням. У разі тривалого тісного контакту епідермісу з подразником на місці їх зіткнення можуть з’явитися виразково-некротичні освіти, мокнучі ерозії, які після розтину нерідко інфікуються.
Основним симптомом захворювання при будь-якій формі дерматиту є поява на шкірі хворого характерних висипань – це можуть бути пустули, папули, еритеми, полущені лусочки.
Виникнення цих елементів на різних ділянках епідермісу супроводжується сильним свербінням, подразненнями і хворобливістю шкіри.
Ще один характерний симптом дерматиту – відсутність чутливості на пошкоджених ділянках шкіри. Висип на обличчі носить сезонний характер – клінічна картина чіткіше проявляється взимку, а влітку настає ремісія.
Токсичний дерматит можна визначити за загальним погіршення самопочуття хворого: у нього спостерігаються сильні головні і суглобові болі, загальна слабкість. Але в більшості випадків симптоматика дерматиту все ж обмежується зовнішніми проявами.
При діагностиці і лікуванні контактного дерматиту важливо наявність чіткої обмеженою зони ураження захворюванням – це допомагає відрізняти його від алергічного типу патології. У другому випадку основні симптоми дерматиту доповнюються набряком, сильним свербінням, більш значним почервонінням шкіри.
При пероральній формі захворювання з’являються незначні гнійнички і вузликові висипи, які в більшості випадків локалізуються на носі і щоках, покривають крила носа. Лікування таких дерматитів досить тривалий і проблематичне, оскільки супутні їм висипання проявляються поступово і супроводжуються свербежем, лущенням, додаткової сухістю шкіри.
Як виглядає дерматит атопічного типу? Цю форму захворювання можна впізнати за характерним эритематозным висипань з тенденцією до ексудації і появи пухирців. Локалізується атопічний дерматит на сідницях, в зоні колінно-ліктьових згинів, іноді можна помітити його прояви на обличчі.
Така різновид захворювання, як медикаментозний (лікарський) дерматит, найчастіше викликана тривалим курсом лікування сульфаніламідами, антибіотиками, препаратами, що містять новокаїн.
Причиною виникнення алергічного дерматиту може стати неправильне харчування, перорального – зловживання неякісною косметикою, атопічного – різні нервово-психічні розлади.
«Діагностувати захворювання можна на підставі аналізу клінічних проявів захворювання, а також на підставі інформації про контакти хворого з потенційними подразниками».
Лабораторні дослідження при діагностиці дерматитів включають клінічний аналіз крові пацієнта і шкірні алергічні проби. Для виявлення супутніх патологій може знадобитися консультація таких фахівців, як алерголог, терапевт, гастроентеролог.
Передається захворювання
Багатьох людей турбує питання про те, заразний дерматит. Відповідь на нього простий – ні одна з форм захворювання не відноситься до інфекційних патологій, тому не передається через рукостискання, через предмети побуту. Не можна заразитися дерматитом і повітряно-крапельним шляхом.
Пояснень виникнення цієї хвороби у певної групи людей існує декілька:
- це можна пояснити індивідуальними особливостями організму;
- грає роль генетичний фактор;
- екологічна ситуація в регіоні проживання людини;
- ритм і спосіб життя;
- неправильне харчування;
- дисфункція імунної системи;
- нервові патології;
- регулярні стреси, депресії.
Отже, наявність зовнішніх симптомів дерматиту у хворого – не привід припиняти з ним спілкуватися. Жоден носій цього захворювання не виступає його розповсюджувачем, адже дерматит не передається від однієї людини до іншої.
Традиційна і народна терапія
В основі лікування дерматитів лежить усунення подразника, який спровокував прояви патології. Важливо також дотримуватися гіпоалергенної дієти – це допоможе мінімізувати симптоми дерматиту на шкірі.
У разі виникнення патології на ґрунті дисфункції підшлункової залози, хворому призначають спеціальну ферментну терапію. При дисбактеріозі лікування дерматитів доповнюють регулярним вживанням кисломолочними продуктами, проводять терапію з використанням пребіотиків. У більшості випадків, як тільки налагоджується робота шлунково-кишкового тракту, що зникають і зовнішні прояви захворювання.
Крім підтримуючої ферментативної терапії, при лікуванні дерматитів пацієнту необхідно відмовитися від шоколаду, горіхів, цитрусових, рибних продуктів. Протипоказані також міцний чай, кава, газовані напої, соуси і майонез.
Можна включити в свій раціон нежирні кисломолочні продукти, овочі, легкі супи – вживання цих продуктів харчування зробить медикаментозне лікування будь-яких форм дерматитів більш ефективним і дієвим.
Основні завдання при лікуванні дерматитів — це усунення свербежу, зниження набряклості і зменшення кількості інфільтрату. З цією метою лікування дерматиту передбачає використання антигістамінних лікарських засобів (Телфаст, Тавегіл, Кларитин).
Якщо в цьому є необхідність, хворому призначають спеціальну детоксикаційну терапію. Вона передбачає прийом активованого вугілля, ін’єкції Тіосульфату натрію.
Локальне лікування різних дерматитів включає в себе використання гормональних мазей – Дипросалик, Сінафлан, Акридерм. При мокнучих висипаннях лікування дерматиту проводять антисептиками і заспокійливими компресами, пов’язками.
Коли клінічна картина захворювання супроводжується появою пустул і везикул, то бульбашки можна розкрити, а поверхню шкіри слід обробити аніліновими барвниками.
При лікуванні дерматитів показаний прийом седативних препаратів, оскільки такі симптоми, як шкірний свербіж і подразнення, які викликають важкі неврологічні розлади. Найбільш дієві засоби – настоянки валеріани та пустирника, Персен, Гліцин, Ново-Пасит.
При лікуванні захворювання народними засобами доцільно використовувати рослини з яскраво вираженим протизапальним ефектом. До таких лікарських засобів належать: череда, ромашка аптечна, кора дуба, шавлія, звіробій.
Особливо важкі форми шкірної патології можна лікувати за допомогою препаратів на основі прополісу, а також медом і бджолиним воском.
Не останнє місце в лікуванні захворювання займає уринотерапія – сеча, завдяки своїм антибактеріальним властивостям, прекрасно справляється із запаленнями і висипаннями на шкірі. З її допомогою можна митися, її приймають всередину по півсклянки двічі на день.
Наведемо приклади найбільш дієвих домашніх рецептів:
- Першим і найбільш популярним засобом є чистотіл. Використовуючи це рослина, слід пам’ятати, що воно не повинно впливати на шкіру подразнювальної дії. Застосовувати сік чистотілу, розведений у воді (1:2). Щоб розчин дав належний ефект, необхідно зробити кілька нетривалих аплікацій (не більше 10 хвилин кожна) з допомогою марлевих тампонів. Спиртові розчини чистотілу при будь-якому виді патології категорично протипоказані.
- Можна приготувати відвар з череди. Необхідно змішати трав’яний порошок (1 столова ложка) з водою (півсклянки). Розчин заливається окропом і настоюється до тих пір, поки суміш не придбає необхідний темно-коричневий відтінок. Далі необхідно змочити в розчині паперову серветку і накласти її на уражений осередок епідермісу у вигляді пов’язки. Процедуру слід проводити 3-4 рази на добу.
- Дігтярне мило – ще одне високоефективний засіб, який застосовується не тільки для лікування дерматитів, але і інших шкірних патологій. Цей продукт можна використовувати в якості компресів, аплікацій, ванночок і навіть косметичного масажного крему. Щоб приготувати лікувальний засіб, необхідно змішати 100 г дитячого мила з будь-яким рослинним маслом (дві великі ложки), додати в суміш 2 столових ложки дьогтю і трохи води (100 г). Засобом слід обробляти уражені вогнища шкіри кілька разів на день до повного зникнення симптомів захворювання.
Дерматит – це загальна назва всіх запальних процесів, що виникають на шкірі з різних причин. Спровокувати почервоніння і висипання можуть зовнішні подразники (алергени), бактерії, грибки, кліщі, а також патологічні нервові розлади, дисфункції шлунково-кишкового тракту та імунні збої.
Шкірні захворювання виявляють себе локальними або генерализированными гиперемиями в поєднанні з везикулярной, еритематозний або пустульозної висипки. Висипання супроводжуються сильним свербінням, роздратування на шкірі, іноді з’являється лущення. Поряд із зовнішніми ознаками патологія може спровокувати загальну слабкість і нездужання, гіпертермію.
Лікувати захворювання повинен лікар-дерматолог, застосовуючи комплексний підхід. Незалежно від форми патології використовуються локальні протизапальні та антисептичні засоби, а також системні антигістамінні та седативні препарати. Традиційне лікування добре доповнюється домашньої терапією з використанням народних рецептів.
Дерматит не є інфекційним захворюванням, тому від однієї людини іншому не передається.
Автор статті – Кухтіна М. В.
