Діакарб відноситься до діуретиків-салуретикам, тобто препаратів, підвищує вироблення сечі нирками за рахунок вимивання солей. Діакарб виводить рідину з організму з групою електролітів, таких як натрій і калій, а також бікарбонати і амоній.
Втрата калію обов’язково повинна компенсуватися, адже цей іон необхідний для роботи серця. Тому діакарб зазвичай призначають разом з аспаркамом. Зменшення ж кількості аміаку у крові безумовно корисно.
При прийомі всередину діакарб швидко всмоктується, обнаруживаясь в максимальній концентрації вже через шість годин. Препарат виводиться нирками у первісному вигляді, не залишаючи в крові і тканинах продуктів свого розпаду.
Причини призначення
Діакарб прописують при затримці в організмі іонів натрію і рідини, які зазвичай визначаються як набряки. Це зазвичай відбувається при набряковому синдромі, у хворобливому передменструальному стані. Діакарб справляється і з затримкою рідини, пов’язаної з цирозом печінки, хронічною нирковою недостатністю або судинних проблемах. До того ж він покращує стан хворих при емфіземі легень та бронхіальній астмі, а також у гострому періоді висотної хвороби.
Діакарб широко використовується в неврології. Так, цей діуретик призначають при підвищенні внутрішньочерепного тиску, тетанії і предэкламптических станах. У комплексі з іншими препаратами діакарб призначають при епілепсії для зменшення напруги у вогнищі.
При глаукомі відбувається підвищення внутрішньоочного тиску, що викликає проблеми із зором і больову симптоматику. Діакарб полегшує цей стан навіть у період гострого стану, незалежно від першопричини глаукоми. Можливе призначення при хворобі Меньєра і подагрі.
Як приймати діакарб?
Діакарб випускають у формі таблеток по 250 мг. Маленькі білі таблетки в якості допоміжних субстанцій містять картопляний крохмаль і декстрин. Вони упаковані по 12 штук в одну палетку, 24 в одній картонній упаковці. Таблетки приймають внутрішньо за індивідуальною схемою, що визначається перебігом основного захворювання і загальним станом організму. Кожну таблетку диакарба потрібно з’їдати цілком, не розжовуючи. Потім запити невеликою кількістю води.
При станах, пов’язаних з набряками, зазвичай призначають по 1-2 таблетки вранці і ввечері, не більше 5 днів поспіль. При більш тривалому прийомі, а також при передозуванні препарату може розвиватися метаболічний ацидоз. Це відбувається при порушенні електролітного балансу.
При епілепсії і глаукомі прийом диакарба зазвичай тривалий. Тому курси розбивають на кілька частин. Додатково здаються аналізи крові на електроліти, КОС (кислотно-лужний баланс) і загальний клінічний аналіз. Для великих курсів прийому диакарба існує важливий момент — якщо прийом було пропущено одноразово, то в наступний раз препарат приймається в належний час у прописаної дози. Підвищувати дозу для компенсації пропущеної!
Хворим з серцево-судинними захворюваннями, мають набряки, призначення диакарба не скасовує дієту зі зниженим кількістю кухонної солі. Дітям діакарб призначають один раз на день. В такому випадку дати дозу потрібно вранці.
Для попередження розвитку висотної хвороби діакарб починають застосовувати за кілька діб до походу в гори. Якщо набряки все-таки почалися, то прийом препарату продовжують ще кілька днів, але не довше п’яти.
Протипоказання до прийому диакарба
Є цілий ряд захворювань і станів організму, при яких діакарб не призначають. До них відносяться гостра недостатність печінки або нирок, дефіцит калію в плазмі (гіпокаліємія), ацидоз і уремія. З ендокринологічних проблем слід виділити цукровий діабет, аддисонову хвороба і гипоадренокортицизм.
Хворих з підвищеною чутливістю до диакарбу або допоміжних речовин препарату необхідно повідомити про це лікаря. Тому що така особливість організму належить до прямим протипоказанням для призначення ліків.
Вагітним і годуючим жінкам діакарб не призначають категорично!
Дуже обережно діакарб застосовують у хворих, що приймають аспірин, наприклад, для профілактики інфаркту міокарда. Адже при цьому змінюється плинність крові. Кардіолог, призначає спільно обидва цих препарату, повинен продумати схему компенсації, а також пам’ятати про баланс калію в крові. При хронічній нирковій або печінковій недостатності діакарб призначають обережно, з регулярним контролем електролітів крові.
Побічні ефекти
Діакарб не володіє сильним руйнівним дією на організм людини і при дотриманні правил прийому не завдає шкоди. У деяких алергіків можуть бути кропив’янка, висип і свербіж на шкірі. При швидкій втраті калію та рідини може виникнути м’язова слабкість, часткова втрата дотику, шум у вухах, дуже рідко — судоми.
Тривалий прийом диакарба без відшкодування втрачених організмом електролітів призводить до підвищення кислотності крові, появі у сечі крові і цукру, порушення картини крові (анемія, лейкопенія). Також виникають стани, зниження концентрації уваги, порушення орієнтації в просторі, сонливість, зменшення тактильної чутливості.
Зрідка буває відкладення кристалів в нирках, викликане ацидозом. Також можуть бути шлунково-кишкові прояви: нудота або блювота, симптоми діареї.
Спільне призначення з іншими препаратами
Хворим на епілепсію важливо пам’ятати, що прийом диакарба разом з іншими протисудомними засобами посилює вимивання кальцію з кісток. Це призводить до остеомаляції.
Одночасний прийом декількох сечогінних засобів посилює втрату електролітів, особливо калію. Також великі втрати калію відбуваються при суміщенні диакарба з глюкокортикостероїдами. При спільному призначенні таких ліків обов’язково відшкодування втрат електролітів. Наприклад, за допомогою аспаркама.
Діакарб підсилює токсичну дію серцевих глікозидів, неполяризующих міорелаксантів і солей саліцилової кислоти.
Структурних аналогів цього препарату не існує. Такі діуретики, як лазикс (фуросемід) або верошпірон (спіронолактон) не є аналогами диакарба і не можуть служити заміною.
