Диспепсія (тяжкість у животі та шлунку): причини, симптоми, методи діагностики та лікування

Зміст

  • 1 Причини диспепсії
  • 2 Види і форми захворювання
    • 2.1 Види диспепсії
    • 2.2 Форми диспепсії
  • 3 Симптоматика
  • 4 Методи діагностики
  • 5 Лікування диспепсії
    • 5.1 Медикаментозні засоби
    • 5.2 Народні засоби
    • 5.3 Дієта
  • 6 Можливі ускладнення
  • 7 Профілактика

Лікарем-гастроентерологом нерідко ставиться такий діагноз, як диспепсія. Більшість пацієнтів, які зіткнулися з таким вердиктом, поняття не мають про те, що означає цей медичний термін. Диспепсія являє собою комплекс симптомів, що виникає при порушенні процесу травлення.

Диспепсичний синдром найчастіше виступає ознакою різних захворювань ШКТ, але іноді може проявлятися як самостійна патологія. Лікування цього явища залежить від етіології та форми недуги.

Диспепсія (тяжкість у животі та шлунку): причини, симптоми, методи діагностики та лікування

Причини диспепсії

Диспепсичний синдром – явище, властиве багатьом захворюванням. Часто явище свідчить про розвиток патологічних станів:

  • холецистит;
  • уролітіаз;
  • виразкова хвороба;
  • харчова алергія;
  • діафрагмальна грижа;
  • панкреатит;
  • гастрит;
  • інфекційне ураження ШКТ.

Диспепсія виникає при різних хворобах травного тракту, але також може вказувати на патології інших органів (цукровий діабет, ішемія, гіпертиреоз) або навіть на наявність онкологічного процесу.

Причини, здатні викликати розлад шлунка, можуть бути найрізноманітніші. Часто патологічний стан виникає внаслідок одночасного впливу кількох чинників.

Виділяють причини диспепсичного розлади:

  • дефіцит харчових ферментів, що провокує розвиток синдрому недостатнього всмоктування;
  • розтягнення шлунка при прискореному диханні, викликаний хвилюванням, тривогою, психоемоційним перенапруженням;
  • активізація хелікобактерної інфекції;
  • дефіцит вітамінів, корисних мікроелементів;
  • прийом деяких медикаментозних препаратів;
  • неправильне харчування, надмірне вживання вуглеводів;
  • підвищена вироблення соляної кислоти;
  • інтоксикація організму;
  • харчові, лікарські або хімічні отруєння;
  • алергічні реакції;
  • зловживання кофеїном;
  • надмірне вживання алкоголю, паління;
  • переїдання;
  • порушення перистальтики кишечника.

Також диспепсія може виникати внаслідок генетичної схильності. У дітей диспепсичний синдром може бути нешкідливим фізіологічним явищем, що виникають на тлі дозрівання ШЛУНКОВО-кишкового тракту, неправильного прикорму, перегодовування.

Види та форми захворювання

Види диспепсії

Виділяють 2 різновиди диспепсичного розлади:

  • Функціональний вид. В даному випадку диспепсія є самостійною патологією, що виникла при відсутності яких-небудь захворювань. Такий діагноз ставиться при відсутності органічних уражень ШКТ, якщо спостерігаються постійні клінічні прояви, що не зникають після проведення акту дефекації. Виявляється менш ніж у половині випадків. Найбільше розвитку функціональної (аліментарного) диспепсії схильні молоді жінки. Аліментарна диспепсія у свою чергу може бути гнильної (надмірне вживання білків), бродильної (надмірне вживання вуглеводів, що викликають бродіння) або жирової (вживання великої кількості жирів, які погано плавляться).
  • Органічний вигляд. Цей тип є комплексом, що виникають на тлі будь-яких патологій, які супроводжуються структурними змінами тканин ШЛУНКОВО-кишкового тракту. Виникає при інфекційних ураженнях, інтоксикації, гастриті або холециститі. Симптоматичні прояви більш виражені, спостерігаються протягом тривалого часу.
  • Ці два види диспепсичного розлади слід розглядати як різні стани, так як вони мають різну етіологію і ознаки, а відповідно і лікування.

    Диспепсія (тяжкість у животі та шлунку): причини, симптоми, методи діагностики та лікування

    Форми диспепсії

    Залежно від причини походження, на фоні недостатньої секреції ферментів, виділяють декілька основних форм диспепсичного синдрому:

  • Гепатогенная форма. Має печінкове походження, що виникає на фоні захворювань, які супроводжуються недостатнім виробленням печінкою жовчного секрету.
  • Холецистогенная форма. Є наслідком порушення процесу відділення жовчі.
  • Панкреатогенная форма. Проявляється в результаті порушення процесу виділення соків підшлункової залози через брак ферментів.
  • Гастрогенная форма. Причиною розвитку цієї форми є збій у шлункової секреції соляної кислоти і пепсину внаслідок дефіциту шлункових ферментів при розщепленні білкових сполук.
  • Естрогенна форма. З’являється в результаті порушення процесу виділення кишкових соків.
  • Змішана форма. Поєднує в собі кілька попередніх форм.
  • Виділяють диспепсію, викликану порушенням всмоктування кишечника, токсичну, інфекційну диспепсію.

    Симптоматика

    Диспепсичний синдром включає такі симптоматичні прояви порушення травлення:

    • печія;
    • відрижка;
    • нудота, блювання;
    • порушення стільця;
    • дискомфорт, болючість в епігастрії;
    • підвищене газоутворення;
    • здуття живота;
    • тяжкість, бурчання в животі;
    • втрата апетиту;
    • неприємний присмак у роті.

    Одним з проявів диспепсії є дисфагія – утруднене ковтання. Це неприємне явище, що характеризується спазмом стравоходу, з-за якого виникають труднощі з проковтуванням твердої або рідкої їжі.

    При спробі проковтнути шматок їжі виникає відчуття грудки в горлі, неприємні і хворобливі відчуття. При дисфагії їжа не потрапляє в шлунок, а в інші органи. Якщо диспепсичний синдром супроводжується труднощами з ковтанням, то це може говорити про розвиток дивертикулеза, виразки, езофагіт, порушення ЦНС, онкологічному процесі.

    Залежно від прояву захворювання, виділяють типи диспепсії:

  • Виразковий. Клінічна картина така ж, як при виразці шлунка, спостерігаються голодні нічні болі в області епігастрію, які посилюються при нервовому переживанні. Також виникають скарги на відрижку, печію, нудоту і блювоту.
  • Дискинетический. Виникає дискомфорт у шлунку, постійне відчуття важкості і переповнення живота, під час прийому їжі відбувається швидке насичення. Крім цього спостерігається метеоризм, нудота, полегшує блювання.
  • Рефлюксоподобный. Проявляється відчуттям печіння за грудиною, печією, кислою відрижкою.
  • Неспецифічний. Характеризується виникненням безлічі симптомів, серед яких неможливо виділити основні прояви.
  • У маленьких дітей диспепсія проявляється здуттям животика, частим зригуванням, а також прискореним рідким стільцем (більше 5 разів на день) зеленого відтінку. Малюк відмовляється їсти, вередує і плаче.

    Якщо крім диспепсичних проявів спостерігається гіпертермія, запальний процес або стілець з домішками крові, то це означає наявність не диспепсії, а іншого серйозного захворювання.

    При таких ознаках необхідно терміново звернутися до лікаря.

    Методи діагностики

    При виникненні диспепсичних проявів необхідно звернутися до гастроентеролога. Лікар першим ділом проведе опитування і огляд, збере детальний анамнез, на основі чого поставить попередній діагноз.

    Для підтвердження діагнозу, виявлення причин та особливостей перебігу патології, призначаються діагностичні заходи:

    • Біохімія крові. Дозволяє виявити наявність запального процесу, про що буде говорити підвищена концентрація лейкоцитів, а також висока швидкість осідання еритроцитів (ШОЕ).
    • Копрограма. Здійснюється дослідження калових мас, що дозволяє оцінити стан органів ШКТ і мікрофлори кишечника, виявити запалення, паразитарні інвазії.
    • Эзофагогастродуоденоскопическое дослідження. З її допомогою можна діагностувати виразку, уролітіаз, панкреатит та інші органічні патології. При аліментарній диспепсії ФГДС не виявляє ніяких змін.
    • Электрогастрография. Сприяє виявленню гастродуоденальної моторики. У нормі шлунок повинен робити не більше 3 скорочень за 60 секунд.
    • Сцинтиграфія і манометрія шлунка. Дозволяє досліджувати перистальтику шлунка, виявити швидкість спорожнення шлунка, а також вивчити процес ковтання.

    Диспепсія може бути ознакою багатьох захворювань. Тому, в залежності від симптоматики, можуть призначатися різні інші лабораторно-інструментальні дослідження.

    Лікування диспепсії

    Терапія диспепсичного синдрому може відрізнятися в залежності від того, що послужило причиною розвитку симптомокомплексу. Органічна диспепсія лікується шляхом усунення основного захворювання. Лікування функціональної форми може бути наступним.

    Медикаментозні засоби

    Лікарські препарати підбираються в індивідуальному порядку, враховуючи особливості перебігу патології та етіологічні фактори. Можуть призначатися засоби:

    • адсорбенти: Полісорб, Смекта;
    • ферменти: Панкреатин, Креон;
    • пробіотики: Лактофільтрум, Біфікол;
    • антациди: Альмагель, Гевискон;
    • антисекреторні засоби: Ранітидин, Омепразол;
    • засоби для стимуляції моторики кишечника: Тримедат.

    Диспепсія (тяжкість у животі та шлунку): причини, симптоми, методи діагностики та лікуванняПолісорб — ефективний адсорбент

    Якщо диспепсичні прояви є наслідком впливу хелікобактерної інфекції, то призначається антибактеріальна терапія. При стресовій природі патології призначаються седативні засоби.

    Народні засоби

    Впоратися з нетравленням шлунка можна за допомогою народних засобів:

    • Залийте склянкою холодної води чайну ложку подрібненого кореня оману, дайте напою настоятися протягом 8 годин, після чого профільтруйте і приймайте 14 днів по 1/3 склянки 3 рази на день до їди.
    • Залийте склянкою окропу ложку насіння майорану і кмину, дайте настоятися 15 хвилин. Процідіть, приймайте по 100 мл двічі на день.
    • Залийте склянкою окропу столову ложку ягід фенхелю, проваріть на повільному вогні 15 хвилин, після чого дайте охолонути, профільтруйте і приймайте засіб протягом дня маленькими ковтками.

    Впоратися з диспепсією допоможуть трав’яні відвари на основі насіння кропу, листя м’яти, а також селери, артишоків, імбиру. Лікуватися народними засобами можна тільки з дозволу лікаря.

    Дієта

    Для позбавлення від диспепсичних ознак дуже важливо переглянути свій раціон харчування. Прийом їжі має припадати на один і той же час, добову норму продуктів слід розділити на 5-6 невеликих порцій, які потрібно приймати через кожні 2 години. Їжу потрібно ретельно пережовувати, не поспішаючи.

    Під час трапези не можна розмовляти або відволікатися на що-небудь. З раціону харчування необхідно виключити все жирне, смажене, копчене, а також гостре, солоне і солодке. Не можна переїдати або голодувати, відразу після прийому їжі не рекомендується займатися фізичною працею або приймати горизонтальне положення. Дієта підбирається індивідуально з урахуванням основної причини диспепсичного розлади.

    Можливі ускладнення

    В залежності від основного захворювання, що послужило причиною диспепсичного розлади, можуть виникнути ті чи інші негативні наслідки. Найчастіше виникають такі ускладнення:

    • різка втрата ваги;
    • відсутність апетиту протягом тривалого часу;
    • розрив слизової стравоходу, провокує сильне шлункова кровотеча, що супроводжується вираженою блювотою.

    Диспепсичний синдром найчастіше виникає на тлі неправильного харчування і не представляє ніякої загрози для здоров’я людини.

    Якщо слабо виражена диспепсія протікає протягом тривалого часу, то це говорить про наявність в організмі патологічного процесу, що потребує лікування.

    Профілактика

    Профілактики диспепсичного розлади не існує. Можна попередити розвиток патологічного процесу, якщо дотримуватися профілактичні заходи:

    • правильно харчуватися, дотримуючись правильний баланс білків, жирів і вуглеводів, вживати тільки свіжі натуральні продукти;
    • не зловживати алкогольними напоями, кинути палити;
    • вести активний спосіб життя, більше часу проводити на свіжому повітрі;
    • уникати стресових ситуацій, емоційних напружень;
    • чергувати відпочинок з працею, спати не менше 8 годин на добу;
    • не допускати голодувань;
    • дотримуватися правил особистої гігієни;
    • відновити вагу тіла.

    Для профілактики диспепсії органічного типу також необхідно регулярно проходити профілактичне медичне обстеження і своєчасно лікувати наявні захворювання, не допускаючи їх розвитку.

    Сподобалася стаття? Поділитися з друзями: