Зміст
- 1 Чому виникає
- 2 Ступеня езофагіту
- 3 Симптоматика
- 4 Як діагностується
- 5 Лікування
- 5.1 Медикаментозна терапія
- 5.2 Народна терапія
- 5.3 Раціон харчування
- 6 Профілактика
Дистальний езофагіт – патологічний синдром, що прогресує в результаті порушеного раціону харчування, частого нервового напруги та інших провокуючих факторів. Захворювання піддається терапії при своєчасному початку курсі лікування.
Хвороба стравоходу має запальний характер. Не завжди є захворюванням, може бути реакцією на гостру їжу. Прояви езофагіту є ознакою ослаблення імунної системи.
Дистальний езофагіт — тривожна патологія, що потребує лікування
Чому виникає
Виділяють провокуючі фактори патологічного синдрому:
Дистальний езофагіт є вторинною патологією і супроводжує будь-яке захворювання. При частій печії потрібно звернутися в медичний заклад за консультацією.
Ступеня езофагіту
Залежно від змін тканин при ендоскопічної діагностичною процедурою, патологічний синдром класифікують на 4 ступені.
Зменшений стравохід провокує проблеми для проходження продуктів харчування. За умови відсутності терапії не виключається ймовірність перфорації стравоходу, що може привести до летального результату. Одним з ускладнень патологічного синдрому є рак, що пояснюється переродженням клітин в епітелії слизової.
Симптоматика
Головний симптом патологічного синдрому – печія, доставляє безліч неприємних відчуттів. Розвивається після вживання їжі. Проходить, коли хворий встає. Підсилює при фізичних навантаженнях.
На початкових стадіях розвитку захворювання лікарі відзначають клінічні ознаки:
Клінічні ознаки відступають, якщо пропити курс лікарського препарату – антациду.
По мірі розвитку захворювання з’являється більше симптомів:
- Розвивається больовий синдром в області гортані.
- Після відрижки з’являється гикавка.
- Відчуття тяжкості після прийому їжі.
- Хворобливі відчуття в грудній області.
Гостра форма патологічного синдрому відрізняється нервовою збудливістю пацієнта, можлива лихоманка.
Як діагностується
Діагностика езофагіту дистального характеру може схожістю клінічної картини з іншими патологіями шлунка. Призначається ряд діагностичних процедур, після проходження яких вдається визначити різновид захворювання і провокуючий фактор. Діагностику призначає лікуючий лікар на основі скарг пацієнта і симптомів.
Для постановки діагнозу вистачає ендоскопії. Інші процедури потрібні для встановлення провокуючого фактора захворювання.
Лікування
Терапевтичний курс залежить від характеру розвитку патологічного синдрому. Головна мета лікування – усунути клінічні прояви захворювання, знизити ризик рецидиву. Курс лікування має комплексний характер. Застосовуються медикаментозні засоби, рекомендується використовувати методи народної медицини, вносяться корективи в раціон харчування.
Лікарські препарати дозволяють позбутися від больового синдрому, прибрати дискомфорт, нормалізувати рівень кислотності в шлунково-кишковому тракті, нівелювати дію негативних факторів. Методи народної медицини прискорюють курс лікування, підвищуючи його ефективність. На початкових стадіях розвитку патологічного синдрому можуть використовуватися в якості основного способу лікування.
Коригування раціону харчування потрібні для нормалізації робота шлунка і кишечника, зниження дратівливості стравоходу. Лікарі радять пропити курс для підвищення імунітету, щоб прискорити процес одужання.
Медикаментозна терапія
Курс лікування передбачає використання лікарських препаратів спазмолітичної характеру. Застосовуються засоби для нормалізації кислотності, стимулювання м’язових тканин шлункового сфінктера.
Правильний курс лікування дозволяє позбутися від неприємних клінічних ознак протягом 7 днів.
Народна терапія
Для зупинки запалення, щоб позбутися від симптомів на початковому ступені захворювання, достатньо застосування народних рецептів.
Застосування народних рецептів доцільно на початкових етапах розвитку захворювання або при хронічній формі езофагіту, в додаток до лікарської терапії.
Раціон харчування
При запальному процесі потрібно дотримуватися дієти впродовж всього курсу лікування.
У раціоні харчування повинно бути більше кисломолочної продукції. Рекомендується уникати бобових культур, жирного м’яса, несолодких фруктів. Дані продукти харчування збільшують кислотність. З напоїв рекомендується віддати перевагу некрепкому чаю, воді, ягодному компоту.
Профілактика
Профілактичні заходи езофагіту передбачають виключення провокуючих факторів. При роботі з важкими металами і парами кислот рекомендується змінити професію. У дитячому віці клінічні ознаки езофагіту є алергічної реакції.
У лікуванні патологічний синдром не потребує. Захворювання зникає самостійно в міру зміцнення імунної системи.
Профілактика передбачає дотримання рекомендацій:
Слід дотримуватися здорового способу життя, стежити за станом імунної системи, більше часу проводити на повітрі.