Гіпертонія у дитини
Більше тридцяти років тому великі радянські клініцисти М. Осиновський і А. М’ясників висловили припущення, що витоки гіпертонічної хвороби йдуть в той період, коли формується характер людини, його вища нервова діяльність, тобто в період дитинства. Дослідження останнього часу підтвердили, наскільки вони були праві. Пошлюся на дані Інституту педіатрії, проводить комплексне вивчення артеріальної гіпертонії у дітей в різних регіонах країни — Москві, Середньої Азії, Закавказзя, Сибіру.
Виявилося, що у обстежених дітей, що живуть у великих містах, підвищення артеріального тиску виявляється приблизно з однаковою частотою і становить в середньому 6,8 відсотка. Як бачите, цифра досить висока!
Зіставимо: серед дорослих людей у віці від 30 до 54 років, гіпертонічна хвороба виявлена у 23 відсотків обстежених.
Коли ж вони захворіли? Може бути, в дитинстві чи юності? Це цілком ймовірно, тим більше якщо врахувати, що серед сімнадцятирічних артеріальна гіпертонія реєструється вже в два-три рази частіше, ніж серед семирічних.
Підвищення артеріального тиску, як відомо, може тривалий час не позначатися на самопочутті. Це особливо характерно для дітей: у них гіпертонія спочатку або зовсім не виявляється, або проявляється так, що у батьків і думки не виникає про те, що у дитини підвищений артеріальний тиск. Зарясніють, наприклад, раптом в шкільному щоденнику трійки, і нещодавно старанний учень починає запевняти, що він вчив, так забув, або так втомився, що не міг до кінця приготувати уроки… А це найчастіше і батьки, і педагоги пояснюють лінню, розхитаністю і реагують відповідно.
Буває і так: дитина час від часу починає скаржитися на головний біль, запаморочення або слабкість, але варто йому відпочити, побільше погуляти на свіжому повітрі, і такі явища проходять. Звичайно, все це може бути випадковим епізодом, наслідком перевтоми або захворювання, тимчасово послабило організм. Але може свідчити про схильність організму до гіпертонічної хвороби.
І якщо це так, то з плином часу підвищення артеріального тиску стає стійким, у дитини періодично частішає серцебиття, з’являються неприємні відчуття в області серця. Можливі навіть гіпертонічний криз з підвищенням артеріального тиску до 180/100 міліметрів ртутного стовпа, з головним болем, мигтінням «мушок» перед очима, нудотою. Правда, у дітей кризи протікають м’якше, ніж у дорослих, і, як правило, закінчуються благополучно.
Однак, якщо не усунути фактори, що сприяють підвищенню артеріального тиску, стане дуже високим ризик раннього розвитку гіпертонічної хвороби з усіма її важкими ускладненнями.
Сказаного, думаю, достатньо, щоб батьки зрозуміли, наскільки важлива профілактика судинних розладів у дітей.
Отже, якою дитина може стати кандидатом в гіпертоніки? Що робити, щоб він ним не став?
Наші дослідження ще раз підтвердили, що існує спадкова схильність до гіпертонічної хвороби, причому воно передається частіше по материнській лінії. Чи означає це фатальну приреченість дітей, у яких хворі батьки? Ні в якій мірі! Але якщо мати чи батько страждають гіпертонічною хворобою, увага до дитини має бути підвищеним, бо на тлі вродженої схильності посилюється дія несприятливих факторів зовнішнього середовища.
Фахівці різних країн, які вивчали фактори ризику серцево-судинних розладів в ранньому віці, на одне з перших місць поставили гипокинезию.
Рух для дитини більше, ніж життєва необхідність, це саме життя! Без руху не може бути нормального обміну речовин, нормального росту і розвитку, умов для тренування найважливіших функцій, в тому числі і механізмів, що підтримують артеріальний тиск у межах норми. Адже діти, особливо міські, зараз рухаються в кілька разів менше, ніж рухалися в дитинстві не тільки їх бабусі й дідусі, але навіть і батьки. І в цьому багато в чому винні ми, дорослі.
Як тільки дитина підростає, поспішаємо навчити його користуватися ліфтом, не заперечуємо, коли він довго сидить біля телевізора, не любимо відпускати його з друзями або лижні туристські походи, але і самі з ним не ходимо.
Переконаний, що не випадково у сільських дітей показники артеріального тиску бувають підвищеними набагато рідше, ніж у міських: вони більше рухаються, більше бувають на свіжому повітрі, раніше долучаються до фізичної праці. А фізична праця — це та необхідна зростаючому організму м’язова тренування, і чудова розрядка після розумової роботи.
Слів немає, розумова навантаження дитині теж необхідна, але в межах, що відповідають її віку та індивідуальним даними. А якщо він постійно буде відчувати перевантаження, постійно боятися чогось не встигнути, з чимось-не впоратися, опинитися не на висоті пропонованих до нього вимог, то його нервова і судинна системи дадуть збій.
Тривожно, що в учнів спеціалізованих шкіл, особливо математичних, артеріальна гіпертонія реєструється значно частіше, ніж у їх однолітків, які навчаються у звичайних школах. Але з цього не слід робити висновок, що я закликаю відмовитися від раннього виявлення талантів, від диференційованого навчання. Аж ніяк. Я тільки не раджу батькам намагатися «влаштувати» в спеціалізовану школу дитини, не має ні даних, ні гарячого інтересу до оволодіння, скажімо, математикою або іноземною мовою. Адже такому учневі буде особливо важко вчитися, він буде відчувати великі нервові перевантаження. А це негативно позначиться на його здоров’ї.
Хотілося б застерегти батьків і від занадто раннього і медично необґрунтованого залучення дітей до спорту, так як спортивні перевантаження в першу чергу б’ють по серцево-судинній системі.
М. Студенікін, академік АМН