Дихальний тест на хелікобактер: опис методик проведення і розшифровка результатів

Зміст

  • 1 Характеристика
  • 2 Які методи використовуються для діагностики
    • 2.1 З-уреазний дихальний тест
    • 2.2 Дихальний Хелик-тест
  • 3 Показання та протипоказання
  • 4 Правила підготовки до процедури
  • 5 Алгоритм виконання З-уреазного тесту
  • 6 Алгоритм проведення Хелик-тесту
  • 7 Як оцінюють показники З-уреазного дослідження
  • 8 Як оцінюють показники Хелик-тесту

Хелікобактер пілорі – патогенний мікроб спіралевидної форми, який вражає людський шлунково-кишковий тракт, надаючи руйнівну дію на епітеліальні тканини, продукуючи токсичні речовини.

Прісасиваясь до поверхні оболонки шлунка за допомогою джгутиків, бактерії провокують розвиток запального процесу в слизовій оболонці, що підвищує ризик виразки або гастриту. Для діагностики хелікобактеріозу застосовують різні методики. Поширеною вважається виконання дихального тесту.

Хелікобактер пілорі — мікроб, який вражає шлунково-кишковий тракт

Характеристика

Хелікобактер пілорі являє собою шкідливу бактерію грамотрицательного типу, вражаючу антральную зону шлунково-кишкового тракту. Токсини, що виробляються хеликобактериями, передують утворенню запального та ерозивного процесів, а також підвищують ризик виникнення злоякісного новоутворення, гастриту і виразкової хвороби.

Інфікування спіралевидної бактерією відбувається побутовим шляхом: при використанні людиною заражених предметів інтимної гігієни, посуду. Нерідко впровадження грамнегативних мікробів в слизову шлунка відбувається при регулярному споживанні шкідливої їжі і напоїв, що містять кислоту або луг.

Патологія проникає в організм побутовим шляхом

Проникаючи в систему шлунково-кишкового тракту, патогенна бактерія прикріплюється до слизової тканини за допомогою джгутиків і приймає пасивний стан, що обумовлює відсутність симптоматики на початковому етапі розвитку хелікобактеріозу. Під впливом зовнішніх факторів бактерія починає продукувати токсичні речовини, що передує розладу захисної функції організму.

До симптомів хелікобактеріозу відносять смердючий запах з ротової порожнини, печію, відрижку. При відсутності своєчасної терапії симптоматика починає посилюватися ознаками: розлад стільця, пересихання шкірного покриву, блювотний і больовий синдром і випадання волосся.

Проявом хелікобактеріозу буде внутрішня кровотеча. Ускладнення є результатом пошкодження виразкових ран, які утворилися на слизовій оболонці, передує виникненню анемії і перитоніту.

Які методи використовуються для діагностики

З метою виявлення у слизовій оболонці шлунка грамнегативних бактерій застосовуються два неінвазивних методів.

З-уреазний дихальний тест

Перший спосіб діагностики ґрунтується на властивості хелікобактерій продукувати уреазу – ферментне речовина. Щоб виявити фермент в шлунковому соку, пацієнту показано прийняти 75 мг сечовини, в яку лікар попередньо додав радіоактивний вуглеводень.

Якщо в порожнині шлунка обстежуваного присутні патогенні мікроорганізми, в процесі выдыхания ним кисню назовні виходять аміак і вуглекислий газ. Якщо організм пацієнта не інфікований хеликобактериями, газоаналізатор надає негативний результат.

Перевага З-уреазного тесту в його абсолютній достовірності: спотворення кількісних показників відбувається при неякісній підготовці пацієнта до діагностичної процедури. Ця методика не чинить негативний вплив на організм, завдяки чому її можна використовувати для обстеження вагітних жінок, годуючих матерів, дітей.

Дихальний Хелик-тест

Оцінка уреазної активності цим методом проводиться за допомогою розчину карбаміду. Для зчитування результатів використовуються два приладу: цифровий апарат або індикаторна трубка. Відмінна риса пристроїв полягає в тому, що при видиханні пацієнтом повітря вони виявляють не вуглеводень, а аміак.

Показання та протипоказання

Дихальний тест як метод діагностики хелікобактеріозу використовують при наявності патологій:

  • постійна відрижка;
  • смердючий запах з рота;
  • нудота і блювота – дані симптоми посилюються після прийому їжі;
  • білястий наліт на поверхні язика;
  • хворобливі відчуття;
  • відсутність апетиту;
  • розлад стільця;
  • надмірне газоутворення;
  • печія.

Ще одне показання до проведення неінвазивного дослідження – заборона на проведення ФГДС. Лікар використовує результати діагностики, оцінюючи ефективність проведеного лікування захворювань інфекційного типу.

Єдиним абсолютним протипоказанням до діагностики хелікобактеріозу шляхом проведення дихального тесту є недотримання пацієнтом попередньої підготовки. Прийом лікарських препаратів і зловживання курінням сприяє спотворенню результатів дослідження.

Правила підготовки до процедури

Щоб виключити ризик спотворення результатів, перед дослідженням хворий дотримується такі рекомендації:

  • Обмежує прийом антисекреторних і антибактеріальних препаратів не менш ніж за 35 діб до проведення діагностики. Прийом ліків антацидний, протизапальну, аналгетичну груп рекомендується припинити за 7 діб до процедури.
  • Обмежує вживання напоїв, що містять алкоголь, за три доби до діагностичного заходу.
  • За добу до виконання тесту дотримується строгої дієти: виключає з раціону житній хліб, страви з картоплі, салати зі свіжої капусти. Інтервал між прийомом їжі і початком діагностики повинен становити 8 годин.
  • За кілька годин до початку діагностичного заходу очищає ротову порожнину за допомогою традиційної чищення. Використовувати зубну нитку напередодні діагностики не рекомендується.
  • До проведення тесту необхідно правильно підготуватися

    За 40 хвилин до початку неінвазивного дослідження пацієнт випиває 200 мл води.

    Алгоритм виконання З-уреазного тесту

    Діагностика шляхом виконання З-уреазний процедури починається з того, що пацієнт розташовується на медичному кріслі і починає дихати пристосування. Під час маніпуляції лікар уважно стежить за тим, щоб слинна рідина не потрапила в порожнину трубки, а дихання пацієнта було рівним.

    Наступний етап діагностичної процедури грунтується на прийомі пацієнтом сечовини, в яку доктор попередньо додав вуглецевий компонент. Для того щоб випитий розчин рівномірно поширився в слизовій шлунка, хворий приймає положення лежачи і злегка перекачується спочатку в праву, а після – в ліву сторони.

    Через 15 хвилин хворий приймає положення сидячи, вдихає, а далі видихає накопичився в легенях кисень в індикаторну трубку. Що видихається пацієнтом газ запечатується в конверт, який маркується і направляється в лабораторію для проведення газового дослідження.

    Алгоритм проведення Хелик-тесту

    Діагностика за допомогою Хелик-тесту починається з того, що пацієнт приймає положення сидячи і починає дихати в газоаналізатор протягом 5 хвилин: під час маніпуляції дихання має бути спокійним, не форсованим. Хворому потрібно розташувати пристрій так, щоб вона не стикалося з рухомою м’язом.

    По закінченню 5 хвилин лікар вилучає пристосування і надає хворому розчин карбаміду, який пацієнт приймає перорально, а після вдруге дихає в індикаторну трубку протягом 7 хвилин. Результати дослідження фіксуються пристосуванням і аналізуються лікарем: надавати цифрові показники лаборанту не потрібно.

    Як оцінюють показники З-уреазного дослідження

    Оцінка результатів відбувається з урахуванням показника не тільки першої, але і другої проби. З метою точного встановлення діагнозу лікар визначає різницю між першим і другим значенням: якщо значення менше 0,3 проміле, шлунок не заражений хелікобактеріозом.

    Показники, що перевищують позначку 0,3, підтверджують наявність бактерії і є підставою для проведення лікувальної терапії.

    Як оцінюють показники Хелик-тесту

    Лікар оцінює результати діагностики, проведеної за допомогою індикаторної трубки, через півгодини після завершення дихального тесту.

    Недолік неінвазивного дослідження у тому, що його результати не визначають кількісні показники, ступінь розвитку хелікобактеріозу, а підтверджують або виключають ймовірність присутності патогенів в шлунку.

    Сподобалася стаття? Поділитися з друзями:
    Здоровий спосіб життя