Зміст статті:
Герпес – найпоширеніша вірусна патологія на планеті, яка передається контактним і повітряно-крапельним шляхом. За свідченням Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), вірусом герпесу інфіковано понад 95% дорослих і дітей. Більшість людей знайомі з герпесом у вигляді мікроскопічних бульбашкових висипань по краях рота, на межі шкіри і слизової оболонки губ. Але інфекція може уражати й інші ділянки тіла, у тому числі, живіт, локалізуючись на гладкій поверхні шкірного покриву або в складках пупка.
Причини виникнення герпесу на животі
Герпес на животі – одна з форм оперізувального лишаю, що викликається тим же вірусом, що й вітряна віспа – Варіцелла Зостер. Після того, як людина перехворіє на вітрянку, до неї виробляється довічний імунітет, проте вірус не гине і не йде з організму: він залишається в нервових вузлах, концентруючись в нейронних стовбурах, іннервують хребетний стовп. При цьому збудник «впадає в сплячку», ніяк себе не проявляючи, – імунний захист повністю пригнічує його життєдіяльність, люди відчувають себе абсолютно здоровими і не представляють ніякої небезпеки для оточуючих. В такому стані вірус може перебувати скільки завгодно, у багатьох випадках протягом усього життя людини. Якщо імунітет слабшає, це може стати причиною його «пробудження». Поштовх до спалахів активізації вірусу дає:
- сильне переохолодження;
- інфекційне захворювання, що дає ускладнення, – ангіна, грип тощо;
- патології, що призводять до порушень в роботі імунної системи – аутоімунні: артрит, розсіяний склероз, цукровий діабет;
- гормональні збої, в тому числі що виникають на тлі вагітності;
- важкі форми ожиріння;
- нездоровий спосіб життя, обтяжений шкідливими звичками: куріння, зловживання алкогольними напоями.
Герпес на животі в більшості випадків є хворобою літніх людей – від 50 років і старше, що можна пояснити природним віковим зниженням рівня імунного захисту. Виняток становлять хворі з хронічно ослабленим імунітетом. Друга назва хвороби – оперізуючий лишай – походить від найбільш поширених варіантів локалізації висипань: спина, груди, ребра, поперек, живіт. Герпес на пупку зустрічається досить рідко, в основному у вагітних жінок.
Симптоматична картина
Розвиток оперізувального лишаю на шкірі живота відбувається в кілька етапів, включає наступні симптоми:
Залежно від стану імунітету, хвороба може протікати в легкій, так і в гострій формі. В останньому випадку на піку захворювання пацієнт відчуває сильні болі, поступово переходять у залишкову невралгію.
До діагностики та лікування оперізувального герпесу потрібно підходити відповідально, так як він здатний давати серйозні ускладнення на внутрішні органи – нирки, легені.
Діагностичні методики
В активній фазі лишай на животі діагностується досить легко, але для повної впевненості лікар може направити пацієнта на аналізи крові, включають:
- ОАК – загальний аналіз крові, який визначає рівень лейкоцитів і швидкість зсідання еритроцитів (ШОЕ) – показники, що дозволяють судити про наявність в організмі запального процесу;
- ІФ – імуноферментний аналіз, що виявляє в крові антитіла до герпесу;
- ПЛР – полімеразну ланцюгову реакцію, визначає рівень концентрації патогенного агента присутності в пробах крові ДНК вірусу.
Ці дослідження необхідні, щоб диференціювати герпес від інших захворювань, що мають подібну симптоматику: алергічний дерматит і гостра екзема.
Лікування і профілактика
Терапія герпесу на животі здійснюється консервативно, за допомогою різних медикаментозних препаратів. Основними в даному випадку є противірусні засоби: Ацикловір, Фамцикловір, Валацикловір, Панавир. Також призначають імуностимулятори для підняття рівня імунітету. Найбільш швидкі позитивні результати досягаються при вживанні Циклоферона, Виферон, Арбідолу, Веовира. При зовнішній обробці вогнищ ураження використовуються креми, що містять цикловир. Хороший ефект при оперізувальному герпесі дає застосування Зовиракса, Виворакса, Герпетада, Герперакса, Ацигерпина.
Для запобігання спалахів оперізувального герпесу, потрібно насамперед зміцнювати імунний захист. З цією метою слід вести здоровий спосіб життя, відмовившись від шкідливих звичок, уникаючи стресів і інфекцій.
