Гостре запальне захворювання — гнійний гідраденіт (код МКБ — L 73.2) — відрізняється складним перебігом і важко піддається лікуванню. В більшості випадків воно вимагає хірургічного втручання. Розглянемо, яке місце займає гідраденіт у міжнародній систематиці захворювань, основні причини хвороби та методи її лікування.
Зміст
- 1 Що таке МКБ 10
- 2 Гідраденіт код за МКХ 10
- 3 Гідраденіт (МКБ L 73.2), причини
- 4 Гідраденіт (код за МКХ L 73.2), лікування
Що таке МКБ 10
Робота лікаря полягає не лише в наданні допомоги своїм пацієнтам. Їм постійно доводиться заповнювати різну облікову та звітну документацію. Частина цієї інформації використовується в подальшому для отримання і збору статистичних даних за допомогою сучасних інформаційних систем.
Важливо! Міжнародна класифікація хвороб 10 перегляду — МКХ 10 — є нормативним документом. Він забезпечує єдність і достовірність матеріалів, на основі яких формується міжнародна медична статистика.
Гідраденіт код за МКХ 10
Гідраденіт є гнійним запальним захворюванням потових (апокринних) залоз. У прийнятій міжнародною класифікацією кожне захворювання має свою кодування. У МКБ 10 гідраденіт має код L 73.2.
Всі хвороби, закодовані літерою L, відносяться до класу XII — захворювання шкіри та підшкірної клітковини. Гідраденіт МКБ 10 віднесла до хвороб придатків шкіри, а саме волосяних фолікулів, хоча логічніше було закодувати його під кодом L 75, який включають інші захворювання апокринних потових залоз.
Така невідповідність може бути пов’язано з відмінностями в класифікації хвороб у різних країнах, де прийнята МКБ. Адже протока апокринной потової залози не виходить прямо на поверхню шкіри, а, як і сальні залози, що виводить свій секрет в порожнину волосяного фолікула.
Гідраденіт (МКБ L 73.2), причини
У групі ризику розвитку гидраденита знаходяться підлітки, дорослі (переважно жінки), з порушеннями та хворобами обміну речовин і гормональними відхиленнями, ожирінням і особливою чутливістю до антиперспірантам.
Причинами захворювання стають:
- фізіологічні або анатомічні порушення апокрінових залоз;
- закупорка залозистих проток або волосяного фолікула;
- попрілості, садна, травмування шкіри;
- бактеріальні інфекції.
При гострому перебігу спочатку з’являється інфільтрат, потім утворюється гній. Хронічний гідраденіт відрізняється частими рецидивами абсцесів.
Гідраденіт (код за МКХ L 73.2), лікування
На початковому етапі розвитку хвороби тактика лікування включає спеціальні гігієнічні процедури для усунення факторів, що сприяють закупорці фолікулів, і симптоматичну терапію. Коли запальний процес досягає стадії абсцесу і виникає необхідність у хірургічному втручанні, хворого госпіталізують. Під загальним або місцевим наркозом розкривають гідраденіт, січуть уражені тканини і дренують рану. Хворий повинен перебувати під наглядом лікарів у відділенні гнійної хірургії.
З лікарських препаратів призначають НВПС, антибіотики для прийому всередину. Місцево застосовують диметил сульфоксиду 20% розчин, камфорний або борний спирт. Часто показано фізіолікування. Можливе застосування вакцини стафілокока для проведення специфічної імунотерапії.
Важливо! Випадків, коли гідраденіт спонтанно проходив без специфічної терапії, не зареєстровано. Тому лікування в домашніх умовах з застосуванням народних методів повинне бути схвалене лікарем і поєднуватися з основною терапією.
В якості профілактики можна порадити дотримання гігієнічних норм, відмова від використання дратівливих і неякісних парфумерних засобів для догляду за шкірою в пахвовій області, правильний підбір одягу, лікування супутніх захворювань, які можуть викликати закупорку потових залоз.