Основною причиною виникнення захворювання щитовидної залози, гіпертиреоз є хвороба Грейвса, що викликається аутоантителами.
У групу ризику входять люди, які перенесли вірусні інфекції.
Серед найбільш яскраво виражених симптомів гіпертиреозу – підвищення температури, прискорене серцебиття, надмірна дратівливість і дистрофія скелетних м’язів.
Природа захворювання гіпертиреоз
При цьому захворюванні підвищується функція щитовидної залози, і пацієнт може переконатися на власному досвіді, що «більше» – не завжди «краще».
Найчастіше гіпертиреоз щитовидної залози має аутоіммунну природу. Як правило, аутоімунні хвороби розвиваються після вірусних інфекцій. Вірус пошкоджує стінки клітин, і вони починають сприйматися імунною системою як чужі. І тоді імунна система, покликана захищати організм, починає руйнувати його.
Так як люди переносять вірусні інфекції постійно, а аутоімунний процес може вимагати для свого розвитку значного часу, то, як правило, складно встановити зв’язок між конкретної інфекцією і аутоімунним захворюванням. Неясно також, чому аутоантитіла, що виробляються імунними клітинами, вибирають той чи інший орган. Ймовірно, мова йде про генетичний дефект, предрасполагающем людини до того чи іншого захворювання.
Вперше ці антитіла були виявлені в 1956 році. А захворювання вперше описали Роберт Джеймс Грейвс в 1835 році в Дубліні, а в 1840 році німецький лікар Карл Адольф фон Базедов в Мерзебурге.
Антитіла здатні стимулювати роботу клітин щитовидної залози подібно тиреотропному гормону. Під впливом аутоантитіл відбувається гіпертрофія (розростання тканини щитовидної залози з виробленням великої кількості тиреоїдних гормонів (Т3 і Т4).
Хвороба Грейвса може з’явитися в будь-якому віці, але найбільш часто від 20 до 50 років (маються випадки в 5-річному віці у новонароджених). У жінок захворювання проявляється приблизно у 5 разів частіше, ніж у чоловіків.
Основні ознаки гіпертиреозу щитовидної залози
Оскільки тиреоїдні гормони в нормальних кількостях впливають на всі системи організму, їх надлишок продукції також проявляється посиленням роботи всіх систем і органів. Основними симптомами гіпотиреозу щитовидної залози є наступні ознаки:
Відзначається підвищення температури до субфебрильних цифр за рахунок посилення основного обміну (37,3-37,5 °С). При цьому зовсім не відчувається розбитість, як при підвищенні температури при інфекціях — навпаки, хворі повні сил і енергії.
Надзвичайна енергійність проявляється і в поведінці, хворі говорять дуже швидко, часто відзначають підвищений настрій, але при цьому вони дратівливі, вразливі, їм важко зосередитися. Відзначають дрібну тремтіння пальців рук, язика, повік і всього тіла — відчуття внутрішнього тремтіння. Шкіра при цьому волога, тепла, еластична. Долоні гарячі і вологі. При важких формах захворювання хворі можуть бути госпіталізовані в психіатричні стаціонари. Вони скаржаться на те, що «в голові проносяться з величезною швидкістю різні думки, якими неможливо керувати». Мова таких хворих стає уривчастою, невиразною, нагадує марення.
Дуже частим ознакою гіпотиреозу є підвищення частоти серцевих скорочень до 110-120 ударів у хвилину (при нормі до 90 ударів у хвилину), поява аритмії, артеріальний тиск також підвищено. Поступово щитовидна залоза починає буквально заганяти серце. Якщо тиреотоксикоз перебігає у важкій формі і не діагностується досить довго, у пацієнта розвивається тиреотоксична міокардіодистрофія (структурна зміна серцевого м’яза), що призводить до розвитку серцевої недостатності (задишка, набухання шийних вен, збільшення і хворобливість печінки, набряки). У літніх людей, коли вже є вікові зміни в судинах міокарда і в серцевому м’язі, на тлі тиреотоксикозу може розвинутися миготлива аритмія (перебої в роботі серця), лівошлуночкова серцева недостатність, приступи стенокардії (болі за грудиною).
Ще один симптом гіпертиреозу щитовидної залози — дистрофія скелетних м’язів. Такий стан називається тиреотоксична міопатія («міо» — м’яз, «патія» — хвороба). Відбувається зменшення м’язової маси, посилюється м’язова слабкість.
Також ознакою гіпертиреозу щитовидної залози є підвищений апетит, але, незважаючи на це, хворий худне (до 10-15 кілограмів за місяць) через підвищення основного обміну і посилення перистальтики кишечника (стілець у таких хворих може бути 3-4 рази на день, часто неоформлений).
Підвищений ризик розвитку остеопорозу і, як наслідок, можливі переломи кісток.
У жінок симптомом аутоімунного гіпертиреозу є порушення менструального циклу — частково із-за сильного схуднення, частково з-за розпаду білків під дією гормонів щитовидної залози.
