Гіпотонію не можна назвати хворобою, це скоріше стан здоров’я, при якому рівень «верхнього» тиску нижче 100 мм рт. ст., а «нижня» нижче 60 мм рт. ст. Можливо, що багатьом це стан буде знайоме під іншою назвою – ВСД за гіпотонічним типом. Причина того, що гіпотонія офіційно не є хворобою в тому, що вона не веде до тяжких наслідки і, як звичайні хвороби, не викликає ніяких патологічних змін в організмі. В принципі, гіпотонією називають будь-яке зниження фізіологічного тонусу в якій-небудь системі організму. Лікування гіпотонії не таке вже й складна справа, однак, про це пізніше.
Гіпотонією, в більшості випадків хворіють жінки 30-40 років, часто і більш молодшого віку. Є певна група ризику людей, у яких може виникнути гіпотонія (навіть у здорових людей):
- спортсмени, які піддаються постійним високим фіз. навантажень, за яких організм «включає економний режим», скорочуючи ритм серцевих скорочень;
- люди, що знаходяться в періоді адаптації до нових погодних або кліматичних умов;
- в деякій мірі на розвиток гіпотонії у людей впливають електромагнітні поля, радіація;
- зрідка вона з’являється у тих, хто володіє декількома типами алергії.
Суть даного стану в тому, що у гіпотоніків реакція звуження і розширення судин загальмована, а це означає, що кров не встигає надходити до всіх органів і тканин в достатній кількості. Тому мозок та серце не можуть нормально працювати, адже вони недоотримують кисень з крові, і як наслідок не можуть нормально працювати.
У медицині розрізняють гіпотонію первинну і вторинну.
Первинна, в свою чергу, поділяється на:
- спадкову;
- хронічну – це вже захворювання, при якому млявість, слабкість, головний біль і підвищена стомлюваність — це звичні супутники хворіє гіпотонією.
Вторинна, в більшості випадків виникає як симптом іншої хвороби або реакція на ліки. Також, гіпотонію можна розділити за часом розвитку:
- гостра (розвивається дуже швидко), яка з’являється з-за великої втрати крові, отруєння, анафілактичного шоку і т. д.;
- хронічна (спостерігається протягом тривалого часу, хворий пристосувався до вічно зниженого тиску).
При спостереженні за собою симптомів гіпотонії (безсоння, дратівливість, підвищена пітливість, частий головний біль, слабкість) потрібно звернутися до невропатолога або кардіолога.
Лікування гіпотонії, насамперед, передбачає корекцію способу життя. Хворим потрібно робити ранкову гімнастику, гуляти на свіжому повітрі, приймати контрастний душ. Звичайно ж, потрібно відмовитись від шкідливих звичок, навчитися правильно відпочивати (гіпотонікам потрібно спати більше 8 годин) і ходити на сеанси масажу. При гіпотонії корисними будуть відвари на тонізуючих травах, однак перед тим, як почати пити, потрібно проконсультуватися з лікарем, щоб знати, яка трава підійде, а яка, навпаки, може зашкодити.