Глухонімота – вкрай неприємне поєднання відсутності слуху з відсутністю мови. Вона може бути результатом недорозвинення органа слуху, або ж наслідком захворювань вух.
Як відомо, глухонімота буває або вродженою або набутою. В останньому випадку частина мовлення у дітей буде збережена, оскільки дитині вдалося запам’ятати навколишні звуки, і він буде намагатися їх повторити.
Чи передається уроджена глухонімота у спадок?
Уроджена глухонімота являє собою порушення у розвитку органу слуху, внаслідок чого не розвивається і мова. Іншими словами, первинним порушенням є саме глухота, а німота розвивається вдруге, не як результат дефектів органу мовлення, а з причини відсутності слуху.
Треба сказати, що перші кілька років життя в плані розвитку мовлення є вирішальними. Якщо, малюки втрачають здатність чути до 2-3 річного віку, то відповідно не можуть навчитися говорити. Для формування нормальної мови слух повинен працювати досить добре.
На розвиток вродженої глухоти впливають численні фактори. Наприклад, перенесені вагітною жінкою інфекційні захворювання (кір, черевний тиф, енцефаліт та інші). Особливу небезпеку становлять вроджені інфекції, що передаються дитині від матері в ході внутрішньоутробного розвитку (горезвісні краснуха і герпес, а також ВІЛ).
Поза всяким сумнівом, призводять до описуваного захворювання і токсичні ураження материнського організму алкоголем, наркотиками і промисловими токсинами.
Певний внесок у розвиток патології вносять нейродегенеративні розлади, а також такі перинатальні фактори як недоношеність, сепсис, асфіксія, мала вага при народженні та ін.
Безумовно багатьох, що страждають на цю недугу цікавить питання: а не чи передається глухонімота у спадок? Тут варто сказати, що патологічна спадковість складає 50% всіх причин.
Як правило, на схильність дитини до глухонемоте вказує факт наявності цієї хвороби у одного з батьків. Крім того, помічено, що описуване стан нерідко зустрічається у дітей, народжених від подружжя-родичів. При цьому необхідно розуміти, що ген глухонімоти може успадковуватися як за рецесивним, так і за домінантним ознакою.
До генетично причин глухоти і як наслідок цього німоти приписують також синдроми Тернера і Клайнфельтера.
Набута форма глухонімоти
Набута форма хвороби зустрічається набагато частіше, ніж спадкова глухонімота.
Причиною її може стати родова травма, наприклад, здавлювання головки дитини у вузькому тазі матері або застосування акушерами щипців, що можуть пошкодити центральну нервову систему і негативно позначитися на слух.
Сприяють розвитку придбаної глухонімоти ускладнення після запальних (менінгіт, отит та ін) або не вилікуваних інфекційних захворювань (скарлатина, герпес та інші).
Вплив лікарських засобів, що надають ототоксичный ефект, тривала дія гучного шуму і крововиливи в середньому вусі також можуть виступати в якості причин глухонімоти.
Профілактика глухонімоти
Причини описуваного недуги досить різноманітні. А враховуючи те, що повністю ця хвороба не виліковується необхідно докладати максимум зусиль, щоб запобігти її розвиток.
Профілактика глухонімоти повинна починатися ще до періоду вагітності. Щоб уникнути неприємних наслідків майбутнім батькам слід вести життя без шкідливих звичок, стежити за харчуванням, дотримуватися здоровий спосіб життя. А завдання лікарів вчасно розпізнати захворювання, наслідками яких може стати втрата слуху.
У висновку варто відзначити, що використання терміна «глухонімий» потребує певних застережень. Глухота – це дефект, що характеризується стійкістю, тоді як обумовлене глухотою відсутність мовлення долається шляхом спеціального навчання. В результаті і глухонімий дитина поступово оволодіває промовою, залишаючись при цьому глухим. У той же самий час термін «глухонімий» досить часто застосовується і щодо тих, хто вже опанував словесної промовою і, по суті, є тільки глухим.
