Гнійний отит: симптоми і лікування у дорослих

Зміст

Гнійним отитом називають викликаний бактеріальною флорою запалення порожнини середнього вуха.

Ця порожнина умовно поділяється на три відділи, тому після слова «гнійний зазвичай варто уточнююче слово, яке і вказує, який саме – зовнішній, середній або внутрішній – відділ запалений.

Зазвичай гнійним отитом називається запальний процес, локалізований саме в барабанної порожнини, яка переходить на все середнє вухо. Захворювання викликає значну біль та інтоксикацію, але особливо небезпечне своїми ускладненнями.

Анатомічний екскурс

Порожнину вуха розділили на три частини – зовнішню, середню і внутрішню. Перші дві порожнини є звукопровідною системою, тоді як сприймають звук елементи, розташовані у внутрішньому вусі. Від останнього йдуть нервові волокна безпосередньо до головного мозку, в скроневих частках якого відбувається обробка інформації, що надійшла.

Зовнішнє вухо – це хрящ вушної раковини, а також зовнішній слуховий прохід до барабанної перетинки. У дітей до чотирьох років слуховий прохід менше по довжині і діаметру, пізніше набуває такої ж будову, як у дорослого.

Барабанна перетинка – межа зовнішнього та середнього вуха. Її товщина у дитини до двох місяців досить значна, у дорослого – близько 1 мм.

Саме середнє вухо складається з:

барабанної порожнини;
порожнини, що перебуває в скроневої кістки;
слухової труби.

За барабанною перетинкою знаходиться порожнина з однойменною назвою, в якій знаходяться три кісточки: молоточок, стремено і ковадло, а також нерви, судини, м’язи і зв’язки.

У новонародженого вільний простір між елементами заповнює желеподібна тканину, яка, досить швидко випадаючи, підвищує ризик виникнення додаткових камер. Вчені вважають, що такі порожнини можуть значно підвищити ризик розвитку ускладнень при виникненні гострого отиту.

Барабанна порожнина сполучається зі слуховою трубою, яка відкривається в носоглотку. У спокої її гирлі закрито, воно відкривається, якщо людина робить смоктальні або ковтальні руху. У маленьких дітей труба коротше і ширше, тому інфекції з носоглотки простіше потрапити в порожнину середнього вуха.

Барабанна порожнина має також повідомлення з печерою одного з відростків скроневої кістки – соскоподібного. Від будови самої цієї структури залежить тип перебігу гострого середнього отиту.

За середнім вухом в глибині скроневої кістки знаходиться внутрішнє вухо, основною частиною якого є лабіринт. У ньому містяться рецептори як слухового, так і вестибулярного аналізатора, тому запалення внутрішнього вуха може викликати не тільки приглухуватість, але й запаморочення, нудоту або блювоту.

Причини гнійного отиту

Для того, щоб розвинулося гнійне запалення однієї або декількох частин органа слуху, потрібно поєднання трьох факторів:

1) Потрапляння у вухо мікрофлори – патогенної або сапрофитирующей в ротоглотці – у відповідному вірулентності кількості;

2) Зниження місцевого імунітету;

3) Порушення загальної реактивності організму.Найбільш поширені збудники гнійного отиту наступні:

пневмокок;
гемофільна паличка;
золотистий стафілокок;
моракселла;
піогенний стрептокок;
віруси;
асоціації бактерій;
грибки;
поєднання різних інфекційних агентів.

В зовнішнє вухо мікроби можуть потрапити з брудних рук або інших інфікованих предметів (навушники, вушні палички), при попаданні в вухо брудної води або інших рідин.

Середнє вухо інфікується:

1) При попаданні інфікованої (при ангіні, риніті, гаймориті) слизу з носоглотки за умови зниження захисної функції клітин слизової оболонки слухової труби (в нормі вони виробляють слиз, яка постійно переміщується у напрямку до носоглотці, і потрапили на неї частинки повинні виноситися» з її струмом);

2) При травмі барабанної перетинки – із зовнішнього вуха;

3) З ділянки позаду вушної раковини або з самого предмета, що ранить – при перфорації соскоподібного відростка;

4) Через кров – при сепсисі, грипі, тифі, скарлатині, туберкульозі, кору;

5) Рідко інфекція може потрапляти з внутрішнього вуха або порожнини черепа при їх гнійному запаленні. Внутрішнє вухо інфікується зазвичай при попаданні мікрофлори з середнього вуха, рідше – з порожнини черепа при менінгіті, абсцесі мозку.

Читайте також, симптоми зовнішнього отиту.

Симптоми гнійного отиту у дорослих

У дорослих захворювання найчастіше розвивається на тлі ГРВІ, адже віруси цієї групи значно знижують загальний імунітет. Особливо ризикують захворіти люди з початково зниженою резистентністю (після хіміопроменевої терапії, ВІЛ-інфіковані, наркомани, а також маленькі діти).

Перші симптоми гнійного отиту починаються з того, що у людини значно підвищується температура, починає морозити, з’являється головний біль і одночасно з цим виникають місцеві ознаки гнійного отиту:

біль у вусі;
шум у вухах;
відчуття переливання у вусі;
зниження слуху;
закладеність вуха;
виділення з слухового проходу, які спочатку мають світлий колір і водянистий характер.

Маленькі діти пред’явити подібні скарги не можуть. Наявність гнійного отиту у них батьки можуть запідозрити по підвищення температури, плачу, тертя вухом про подушку, відмови від їжі.

Це – перша стадія, звана катаральній. Якщо на цьому етапі допомога не виявляється, процес переходить у наступну, доперфоративную стадію.

Стадія до перфорірованія барабанної перетинки (друга) – та, у якій процес набуває гнійний характер. Біль у вусі стає нестерпним, періодично з’являються «простріли» в око або щелепу. Слух сильно погіршується.

Третя стадія – постперфоративная. Вона розвивається після того, як в барабанної перетинки внаслідок підвищення тиску утворюється отвір. Гній починає витікати назовні, в ньому може з’являтися кров або сукровиця; це триває 5-7 днів. В результаті такого дренування біль у вусі зменшується, а температура тіла знижується. Якщо при гнійному отиті ця стадія не розвивається, гній може знайти собі хід в порожнину черепа. Після витікання гною розвивається репаративна стадія, коли отвір на перетинці заростає, утворюється рубець. Шум у вухах ще є, слух відновлюється.

Діагноз встановлюється на підставі огляду ЛОР-лікаря за допомогою спеціального апарата – отоскоп. Вираженість запалення можна оцінити за загальним аналізом крові. Щоб підібрати максимально адекватну терапію, до призначення антибактеріальних препаратів проводиться посів виділень на середовища.

Для діагностики ускладнень застосовуються КТ або МРТ порожнини черепа.

Ускладнення захворювання

До головним наслідки гнійного отиту відносять:

хронічний гнійний отит.
зниження слуху – постійне або тимчасове.
розрив барабанної перетинки.
холестеатома (коли за перетинкою починає рости специфічна тканина).
інфікування кісток черепа.
мастоїдит.
менінгіт.

Дивіться також, як лікувати отит у дорослих.

Лікування гнійного отиту

Лікування гнійного отиту у дорослих поділяється на оперативне та консервативне. Останнє в свою чергу повинно бути місцевою і загальною.

Як лікувати середній отит вуха з допомогою місцевої терапії? Для цього використовують:

У ніс закапують краплі, що звужують судини і зменшують набряк: «Називін», «Кисло-Мефа», «Отривин» для поліпшення дренажної функції слухової труби.

Для зменшення больового синдрому і запалення в доперфоративной стадії у вуха закопують краплі «Отипакс» або спиртовий розчин левоміцетину, змішаний з гліцерином 1:1. З антимікробною метою в доперфоративной стадії призначаються також краплі з антисептиками: «Полидекса», «Анауран».

У першій стадії можливе накладення на область вуха полуспиртового компресу. Його слід відразу ж зняти, якщо він посилить біль у вусі.

Загальна терапія

1) При підвищенні температури і вираженій інтоксикації людині в доперфоративной стадії отиту призначаються системні антибіотики, які можуть прийматися всередину або бути призначеними для внутрішньовенного або внутрішньом’язового застосування. Це «Аугментин», «Амоксицилін», «Цефуроксим», «Спіраміцин».

2) Для усунення гистаминового ефекту, який розвивається при запаленні, призначають антигістамінні препарати: «Лоратадин», «Еріус».

3) З протизапальною і знеболюючою метою призначаються таблетки «Нурофен», «Найз», «Диклофенак».

Фізіотерапевтичне лікування гнійного отиту:

УВЧ-терапія;
УФО;
лазеротерапія;
пневмомасаж барабанної перетинки;
НВЧ-терапія;
іонофорез з лідазу.

Хірургічне лікування гнійного отиту, за показаннями можуть застосовуватися:

розріз барабанної перетинки (парацентез) під місцевою анестезією.
постановка катетера в слухову трубу з продуванням барабанної порожнини.
антротомия – розтин комірок соскоподібного відростка.