Гострий інфекційний ентероколіт – вірусна кишкова інфекція, її симптоми і лікування

Розлад травлення може бути пов’язане з вживанням неякісної їжі. Але найчастіше гострий інфекційний ентероколіт виникає при обсіменіння вживаних продуктів різними патогенними вірусами і бактеріями. Їх переважна більшість передається при недотриманні правил особистої гігієни. Також джерелом може бути людина, що є носієм того чи іншого патогенного штаму. Особливу небезпеку являють собою особи, що перенесли в прихованій латентній формі сальмонельоз, амебіаз і дизентерію. У них практично довічно можуть зберігатися в тонкому кишечнику штами збудника, що виділяється в навколишнє середовище з фекальними масами.

Не рідкісні випадки систематичної захворюваності дітей в одній сім’ї кишковими інфекціями. При обстеженні сім’ї виявляється носій. Зазвичай це доросла людина, яка може бути і не пов’язаний з приготуванням їжі. Також відомі випадки подібного зараження через персонал в дитячих садах, школах і навіть лікарнях. Єдина міра профілактики в цьому випадку — ретельний бактеріальний контроль за станом здоров’я працівників. У цьому матеріалі далі можна дізнатися про симптоми і лікування інфекційного ентероколіту, розказано про методи лабораторної діагностики.

Кишкова інфекція ентероколіт: причини та патогенез

Кишкова інфекція ентероколіт — це гострий запальний процес, що вражає слизові оболонки тонкого і товстого кишечника.

Причинами захворювання можуть стати:

  • зараження сальмонелою та дизентерійною паличкою, шигеллой і амебіазом;
  • порушення правил приготування їжі та її зберігання в готовому вигляді (наприклад, часті розігрівання всього обсягу);
  • відсутність навичок особистої гігієни (мити руки з милом після відвідування туалетних кімнат, місць громадського користування, транспорту і навіть після того, як потримали гроші);
  • недостатня обробка фруктів і овочів (їх необхідно мити гарячою проточною водою не менше 5-ти хвилин);
  • низький рівень імунітету, в тому числі у пацієнтів спостерігається зниження захисного бар’єру кислотності в порожнині шлунка;
  • наявність хронічних вогнищ запалення в шлунково-кишковому тракті;
  • дефіцит певних вітамінів і мінералів, які роблять клітини слизової оболонки більш сприйнятливими до умовно-патогенної мікрофлори;
  • дисбактеріоз кишечника, що протікає в хронічній формі.

Патогенез розвитку запального процесу починається з впровадження мікроорганізму, який потрапляє в порожнину шлунка з харчовою масою або зараженої рідиною. Потім з просуванням харчової грудки збудник проникає в тонкий кишечник, де починається ураження клітин слизової оболонки. Вони втрачають здатність здійснювати захист. Відбувається зупинка процесу засвоєння поживних речовин і води. Потім процес поширюється на товстий кишечник і виникає кишкова інфекція ентероколіт.

Симптоми бактеріального та вірусного ентероколіту можуть бути різними!

Діагностика патології проводиться шляхом збору анамнезу (в тому числі і про вживаної в попередні дні їжі), огляду пацієнта, проведення лабораторних аналізів. Обов’язковим є бактеріальний посів фекальних і блювотних мас для виявлення можливого збудника. Необхідно обстежити всіх контактних осіб для запобігання хронічного носійства при латентних формах.

Симптоми ентероколіту можуть бути різними в залежності від етіологічного чинника. Так, вірусний ентероколіт проявляється більш гострим і бурхливим початком. Швидко підвищується температура тіла, пацієнт відчуває сильний озноб, нездужання. Через 1-2 години приєднується блювота і рідкий багаторазовий стілець, в якому можуть бути прожилки крові. У середньому гостра стадія триває 3-4 дні, після чого відбувається мимовільне одужання.

Щодо бактеріального ентероколіту все набагато складніше. Клінічна картина не настільки яскрава і може укладатися в присутності рідкого стільця, бурчання по ходу кишечника, невеликий по інтенсивності болю. При пальпації визначається невелике здуття петель і посилення перистальтики.

Етіотропне лікування інфекційного ентероколіту

У терапії кишкової патології зазвичай виділяється кілька аспектів. Насамперед, слід виявити збудника. За результатами бактеріального аналізу призначається етіотропне лікування інфекційного ентероколіту. Для цього можуть призначатися сульфаніламідні препарати й антибіотики. Це можуть бути «Энтерофурил», «Фталазол», «Фуразолідон». Для зменшення кількості отрут і токсинів, присутніх в тонкому і товстому кишечнику в результаті життєдіяльності патогенної мікрофлори призначають сорбенти «Активоване вугілля», «Смекта», «Неосмектит». Для купірування больового синдрому можуть використовуватися спазмолітики: «Но-шпа», «Папаверину гідрохлорид», «Дротаверину гідрохлорид».

Важлива увага приділяється підтримці водного і електролітного балансу. У важких випадках при вираженому зневодненні використовується крапельне внутрішньовенне введення рідини. У легких і середньої тяжкості випадках призначається розчин «Регідрон» для прийому всередину.

При вірусному ентероколіті антибіотики і сульфаніламідні препарати не ефективні. Тут може бути використане лише симптоматичне лікування. Після завершення курсу на 30-40 днів призначається корекція кишкової мікрофлори за допомогою биотиков і пробіотиків.

Сподобалася стаття? Поділитися з друзями:
Здоровий спосіб життя