Ідіопатична кропив’янка є досить поширеним захворюванням шкіри серед дорослих і дітей. Раніше в 90% випадках ставили даний діагноз, так як виявити справжню причину появи хвороби не вдавалося. За останнє десятиліття медицина ступнула далеко вперед, вивчивши більш детально можливі причини і механізм розвитку захворювання.
Сьогодні ідіопатичну кропив’янку часто пов’язують з хронічною формою цього захворювання. Це пов’язано з тим, що тривалість хвороби становить не менше 6 тижнів. Такий діагноз ставиться в тому випадку, коли не вдається до кінця визначити справжню причину, яка спровокувала захворювання.
Причини розвитку
Зміст статті
- 1 Причини розвитку
- 2 Симптоми
- 3 Діагностика
- 4 Лікування
- 4.1 Медикаментозне лікування
- 4.2 Фізіотерапія
- 5 Як запобігти рецидив
Основною причиною появи шкірного запального прояви даного виду вважається своєрідна реакція на алерген. Хронічна ідіопатична кропив’янка може бути самостійною хворобою або проявом одного із симптомів якого-небудь іншого захворювання. Провокуючими факторами можуть виступати сонячне світло, холод, стресові ситуації, продукти харчування або ж лікарські препарати.
Справжня причина цієї недуги криється набагато глибше. Її поява можуть провокувати такі хвороби внутрішніх органів і систем:
- порушення функції нирок;
- ревматоїдний артрит;
- злоякісні утворення;
- захворювання жовчного міхура інфекційного характеру;
- синдром Шегрена;
- цукровий діабет;
- хвороби щитовидної залози;
- лімфогранулематоз;
- вовчак.
Крім того, нерідко ідіопатичну кропив’янку діагностують у людей з алкогольною інтоксикацією або наркотичним сп’янінням, при порушенні обмінних процесів в організмі і різного роду інфекціями. Відзначалися також випадки виникнення висипу, пов’язані із захворюваннями ясен і зубів (карієс).
У медиків існує припущення, що дана форма кропив’янки (ідіопатична, рецидивуюча кропив’янка) може спровокувати такі захворювання, як лейкемія, мієлома і лімфома. Саме це повинно насторожити пацієнтів при появі висипу на тілі і змусити звернутися до лікаря. Своєчасне лікування захворювання значно знижує ризик серйозних ускладнень.
Результатом виникнення цієї недуги є вироблення антитіл, що руйнують імунну систему. Іншими словами можна сказати, що в організмі відбуваються аутоімунні процеси.
Симптоми
Основні симптоми ідіопатичної кропив’янки схожі з проявом даного захворювання інших форм:
- висипання рожевого або блідо-червоного кольору;
- поява водянистих пухирів з чітко окресленими зовнішніми краями;
- нестерпний свербіж в області ураження шкіри;
- набряклість шкіри.
В деяких випадках описані прояви можуть супроводжуватися підвищенням температури тіла, головним болем, слабкістю, ознобом. У разі набряку слизових оболонок шлунка або кишечнику, можуть відзначатися нудота, блювання, розлад стільця.
Дана форма кропив’янки відрізняється тривалою висипом на тілі, яка поступово може міняти місце локалізації. Тривати вона може більше 6 тижнів. Нерідко виникають рецидиви, тоді вже має сенс розглядати хронічну форму захворювання.
На певному етапі життя у 1 з 1000 людей розвивається рецидивуюча кропив’янка. Частіше вона спостерігається у жінок, ніж у чоловіків
Хронічна рецидивуюча кропив’янка є складною формою захворювання. Вона відрізняється періодами загострень і ремісії. В період рецидиву хвороба значно вимотує пацієнтів. Сильний свербіж заважає повноцінному відпочинку і сну, людина стає дратівливою і агресивним, відзначаються психологічні розлади.
Діагностика
Діагностика захворювання в основному є винятком інших видів кропив’янки та виявленні алергену. Якщо причину хвороби встановити не вдалося, тоді лікар діагностує хронічну ідіопатичну кропив’янку. Таким чином, лікар може лише виявити дратівливий чинник, що стимулює появу висипки, але не є справжньою причиною появи шкірної реакції. У зв’язку з цим ідіопатичну кропив’янку відносять до аутоімунних захворювань.
При первинному зверненні до лікаря можуть бути призначені наступні аналізи:
- аналізи крові: клінічний, біохімічний, аналіз на венеричні захворювання;
- загальний аналіз сечі;
- дослідження, спрямовані на виявлення гельмінтів
- алергопроби і тести.
Якщо в процесі обстеження не виявлені причини захворювання, знадобиться консультація вузькопрофільних фахівців: уролога, дерматолога, гастроентеролога та ін. Це необхідно для діагностики системних захворювань, які могли викликати кропивницю.
Лише після вивчення повного анамнезу і в тому випадку, коли причина так і не була встановлена, діагностується ідіопатична форма кропив’янки.
Лікування
Успіх і ефективність лікування залежить від розуміння природи виникнення захворювання і можливих провокуючих факторів і причин. На жаль, це не зовсім відноситься до рецидивуючої хронічній кропив’янці. Навіть в умовах сучасних діагностичних систем неможливо з високим ступенем імовірності виявити, а відповідно, і усунути головну причину захворювання.
Лікування ідіопатичної форми захворювання передбачає комплексний підхід, який можна умовно розділити на кілька етапів:
- виявлення причини і способи її усунення;
- купірування симптомів у період загострення з застосуванням антигістамінних препаратів;
- призначення основного лікування;
- лікування захворювання, яке могло стати причиною появи кропив’янки;
- профілактичні заходи.
Медикаментозне лікування
При постановці діагнозу хронічна рецидивуюча кропив’янка, потрібно бути готовим до тривалого лікування, яке спрямоване на купірування симптомів захворювання. Іноді медикаментозна терапія може тривати кілька місяців і навіть років.
Лікування із застосуванням лікарських препаратів спрямована на дезінтоксикацію, підвищення імунітету і лікування основного захворювання. При хронічній ідіопатичній кропив’янці призначаються такі препарати:
- сорбенти для виведення токсинів з організму: Сорбекс, активоване вугілля;
- антигістаміни, для усунення симптомів алергії: Тавегіл, Телфаст, Лоратадин, Супрастин;
- гормональні препарати місцевого застосування (креми та мазі);
- травні ферменти: Мезим, Фестал;
- препарати, спрямовані на симптоматичне лікування: протизапальні, протинабрякові, протигрибкові, седативні.
Препарати нового покоління, позбавлені побічних ефектів, таких як сонливість, вплив на серцево-судинну систему. Однак при тривалому прийомі антигістамінних засобів можливе сильне негативний вплив на печінку. Саме тому курс прийому даних ліків не повинен перевищувати 7 днів.
У разі наявних захворюваннях внутрішніх органів прийом антигістамінних відбувається під наглядом лікаря.
Фізіотерапія
У деяких випадках для полегшення перебігу захворювання і усунення симптомів, вдаються до фізіотерапевтичним процедурам:
- ПУВА-терапії;
- електрофорез;
- ультразвуку;
- УФ-опромінення;
- субаквальным ванн.
Дані процедури застосовуються в комплексі з основним лікуванням. Про доцільність їх застосування може судити лікуючий лікар.
Як запобігти рецидив
Хронічна рецидивуюча кропив’янка сама по собі не усунеться, і навіть лікування не дає 100% позбавлення від хвороби. Однак дотримання деяких правил допоможе збільшити тривалість періоду ремісії та зменшити частоту нападів хвороби.
Основні заходи профілактики:
- виключення контакту з алергеном;
- дотримання гіпоалергенної дієти в період рецидиву кропив’янки;
- здоровий спосіб життя;
- своєчасна діагностика захворювань внутрішніх органів і лікування;
- використання гіпоалергенних косметичних засобів;
- небажано використання засобів побутової хімії.
Пацієнтам з хронічною рецидивуючою кропив’янкою протипоказано відвідування лазень, саун, басейнів. Не рекомендується прийом гарячих ванн
Хронічна рецидивуюча кропив’янка є досить небезпечним захворюванням, терапію якого необхідно проводити під наглядом лікаря. Лікування від кропив’янки не може гарантувати жоден фахівець. Однак можна приглушити симптоми захворювання, використовуючи традиційну медицину і народні засоби.
Рецидивуюча кропив’янка небезпечна великим ризиком виникнення набряку Квінке. Як тільки у пацієнта спостерігається утруднене дихання, кашель, хриплость голосу, необхідно терміново викликати швидку допомогу. Необхідно зіставити всі можливі ускладнення і не відкладати лікування кропив’янки.
Авт. Гавриленко Ю.
